15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6204/24 пров. № А/857/18995/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. у м. Львів у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №134450001129 від 24.01.2024 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) та перехід на пенсію за віком згідно вказаного Закону; зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області перевести з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 - XII з дня звернення із заявою від 18.01.2024 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 11.01.2024 № 1 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця від 11.01.2024 № 2, виданих департаментом адміністративних послуг Львівської міської ради нарахованих 1 рік 5 місяців, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду у даній справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 позов задоволено.
Суд зазначив, що на час звернення до ГУ ПФУ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досяг 60-річного віку та мав стаж державної служби понад 20 років, тому набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Суд встановив, що із заявою про призначення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області 18.01.2024.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 18.01.2024, тобто з дати звернення.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради від 11.01.2024 №1 та №2, суд зазначив, що всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому довідки, видані позивачу, мають братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII «Про державну службу».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що за даними трудової книжки, стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ, становить 8 років 10 місяців 07 днів (з 02.09.1992 по 03.07.2001).
Враховуючи те, що позивач обіймав посади, за якими після 04.07.2001 присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців та не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 265/3533/17 зазначив, що зарахування державної служби до стажу роботи не є тотожним поняттю статусу державного службовця за Законом №889-VIII.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком з 20.06.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З ГУ ПФУ у Вінницькій області позивач отримав рішення від 24.01.2024 № 134450001129 про відмову в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Підставою відмови у призначенні пенсії державного службовця є те, що у позивача відсутній стаж державної служби, передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII посади, на яких він працював з 01.01.1996 по 01.05.2016 не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, а на посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким присвоєно ранги посадової особи органу місцевого самоврядування дія Закону №889-VIII не поширюється, підстав для призначення пенсії за нормами Закону № 3723-ХІІ немає.
Спірним у даній справі є рішення Пенсійного органу про відмову в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше - Закон №1058-ІV).
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі, як і раніше - Закон №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей Закон набув чинності 01.05.2016.
Згідно з п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі, як і раніше - Закон №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Статтею 46 Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу» визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком № 283.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону № 2493-III та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки, ОСОБА_1 :
- 02.01.1989 прийнятий по переводу на посаду старшого інженера управління житлово-комунального господарства Львівського міськвиконком;
- 02.12.1989 переведений на посаду інженера II - ї категорії;
- 01.09.1992 відповідно до рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 13.08.1992 №429 «Про реорганізацію управління житлово-комунального господарства міськвиконкому» звільнений з 01.09.1992 по переводу в управління комунального господарства міськвиконкому;
- 01.09.1992 прийнятий по переводу на посаду інженера 1-ї категорії відділу інженерних мереж і технічного розвитку управління комунального господарства міськвиконкому;
- 01.09.1993 переведений на посаду інженера II - ї категорії відділу комунального обслуговування і саночистки управління комунального господарства.
- 31.05.1994 відповідно до Закону України «Про державну службу» прийняв присягу державного службовця. Займана посада віднесена до VI категорії посад з присвоєнням 13 рангу державного службовця;
- 11.10.1995 звільнений за скороченням штатів;
- 12.10.199 призначений тимчасово, до терміну завершення конкурсу на посаду головного спеціаліста, керівника центральної міської диспетчерської служби департаменту організаційного і інформаційного забезпечення роботи міської Ради та виконкому;
- 18.12.1995 звільнений з посади у зв'язку із завершенням конкурсу;
- 21.12.1995 за результатами конкурсу призначений на посаду спеціаліста 1- ї категорії центральної міської диспетчерської служби;
- 07.01.1997 присвоєно 12 ранг державного службовця в межах 6-ї категорії посад;
- 01.02.1999 присвоєно 11 ранг державного службовця в межах 6-ї категорії посад;
-04.07.2001 посада віднесена до 6-ї категорії посад органів місцевого самоврядування. Присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування . Складена присяга посадової особи;
- 14.08.2002 у зв'язку із реорганізацією переведений на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу центральної міської диспетчерської служби організаційно - інформаційного управління;
- 04.01.2007 у зв'язку із реорганізацією переведений з кадрового резерву на посаду головного спеціаліста центральної міської диспетчерської служби адміністративно - господарського управління;
- 16.10.2009 відділ «центральна міська диспетчерська служба» перейменовано у відділ «гаряча лінія міста»;
- 02.01.2017 переведений на посаду провідного спеціаліста відділу «гаряча лінія міста» управління інформаційних послуг департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради;
- 04.09.2017 звільнений з займаної посади за угодою сторін .
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідної категорії посад державної служби становить 27 років 04 місяці 0 днів; загальний страховий стаж позивача становить 43 роки 8 місяців 21 день.
Таким чином, на час звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досяг 60-річного віку та мав стаж державної служби понад 20 років, відтак, набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.01.2024 №1 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 11.01.2024 №2, виданих департаментом адміністративних послуг Львівської міської ради, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за ним цього права.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням зазначених вище довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у наведеній справі №560/8328/22 для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов Правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова Правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови Правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Як вже зазначалося вище, позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Із заявою про призначення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області 18.01.2024.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 18.01.2024, тобто з дати звернення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 380/6204/24 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.01.2024 року №134450001129 про відмову у проведенні на пенсію ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», з дня звернення із заявою від 18.01.2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар