15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7832/24 пров. № А/857/5588/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.10.2024 № 091630021708; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати період роботи у КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради») з 09.03.1994 по 16.08.1999 на посаді сестри медичної процедурної до пільгового стажу за Списком № 2, враховуючи його, у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII у подвійному розмірі; призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII з 12.07.2024 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.09.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та відповідними документами. За результатом розгляду її заяви за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 02.10.2024 № 091630021708, яким відмовило їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (55 років) та відсутністю пільгового стажу (не менше 10 років). Вказує, що відповідач безпідставно не зарахував їй до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII період роботи на посаді медсестри процедурної з 09.03.1994 по 16.08.1999. Вважає, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 02.10.2024 № 091630021708. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 в подвійному розмірі згідно 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII період роботи на посаді медсестри процедурної відділення № 2 в Івано-Франківській міській клінічній інфекційній лікарні з 09.03.1994 по 16.08.1999. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 12.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Посада медсестра процедурна, на якій позивач працювала в інфекційному закладі у період з 09.03.1994 по 16.08.1999, відноситься до посад, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Суд першої інстанції зазначив, що записи трудової книжки позивача містять відомості за спірний період, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (який набрав чинності 01 січня 2004 року) не зупиняє і не відміняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. Враховуючи вимоги частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у спірні періоди позивач перебувала у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустках без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) вказані періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.1994 по 27.07.1997 та відпустки без збереження заробітної плати: з 05.01.1998 по 21.01.1998, з 03.08.1998 по 17.08.1998 підлягають зарахуванню позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я з 09.03.1994 по 16.08.1999 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що норми Закону № 1058, Порядку № 383 та Порядку проведення атестації робочих місць передбачають, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Зауважує, що оскільки записи в трудовій книжці не містять повної інформації щодо умов та характеру роботи на пільгових умов, а належних довідок чи матеріалів на підтвердження такого стажу не надходило, тому було прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 24.09.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та відповідними документами (а.с.39-41).
За результатом розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення від 02.10.2024 № 091630021708, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років) та відсутністю пільгового стажу (не менше 10 років).
Згідно з вказаним рішенням відповідач встановив, що вік заявниці 50 років 02 місяці. Страховий стаж позивача становить 39 років 08 місяців 10 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 - не підтверджено документально.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу зараховані всі періоди роботи;
- до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано період роботи: з 09.03.1994 по 16.08.1999 в КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради», відповідно довідки про уточнюючий пільговий характер роботи від 23.09.2024 № 1682/01-19, оскільки зазначена довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: періоди роботи внесено не на підставі Списків, що були чинні на період роботи (а.с.42, 43).
Згідно розрахунку стажу за пенсійною справою № 091630021708 спірні періоди:
з 23.09.1994 по 27.07.1997, з 05.01.1998 по 21.01.1998, з 03.08.1998 по 17.08.1998 - не ураховано позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII;
з 09.03.1994 по 22.09.1994, з 28.07.1997 по 04.01.1998, з 22.01.1998 по 02.08.1998, з 18.08.1998 по 16.08.1999 - враховано позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (а.с.44).
Відповідно до архівної довідки, виданої архівним відділом Івано-Франківської міської ради від 20.08.2024 № 35/59-4.01/814 позивачу надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.1994 по 27.07.1997 (наказ № 54 від 29.09.1994). Вказано позивачу приступити до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною з 28.07.1997 (наказ № 43 від 28.07.1997) (а.с.70).
Згідно з архівною довідкою, виданою архівним відділом Івано-Франківської міської ради від 20.08.2024 № 35/59-4.01/813 позивачу надавались відпустки без збереження заробітної плати: з 05.01.1998 по 21.01.1998 (наказ № 2 від 05.01.1998), з 03.08.1998 по 17.08.1998 (наказ № 53 від 28.07.1998). Інших відпусток без збереження заробітної плати та по догляду за дітьми за період з 1994 по 2001 роки не виявлено (а.с.71).
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 23.09.2024 № 1682/01-19, наказу про результати атестації робочих місць від 30.07.1997 № 28/2, матеріалів атестації робочих місць, довідки від 10.09.2024 № 1630/01-19, позивач виконувала у спірний період з 09.03.1994 по 16.08.1999 роботу із шкідливими і важкими умовами праці, пов'язану із безпосереднім обслуговуванням інфекційних хворих на посаді медсестри процедурної відділення № 2 в Івано-Франківській міській клінічній інфекційній лікарні, яка в подальшому перейменована в КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», яке реорганізовано шляхом приєднання до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (Центр легеневих захворювань), який з 28.06.2024 перейменовано в КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 02009637), вказана посада передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (а.с. 57, 63-69, 72, 73).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Cтаттю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу період роботи у КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради») з 09.03.1994 по 16.08.1999 на посаді сестри медичної процедурної до пільгового стажу за Списком № 2, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи слідує, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 23.09.2024 № 1682/01-19, наказу про результати атестації робочих місць від 30.07.1997 № 28/2, матеріалів атестації робочих місць, довідки від 10.09.2024 № 1630/01-19, позивач виконувала у спірні періоди з 09.03.1994 по 16.08.1999 роботу із шкідливими і важкими умовами праці, пов'язану із безпосереднім обслуговуванням інфекційних хворих на посаді медсестри процедурного відділення № 2 в Івано-Франківській міській клінічній інфекційній лікарні, яка в подальшому перейменована в КНП «Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради», яке реорганізовано шляхом приєднання до КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (Центр легеневих захворювань), який з 28.06.2024 перейменовано в КНП «Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 02009637), вказана посада передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (а.с.57, 63-69, 72, 73).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки правонаступників.
Колегія суддів зазначає, що записи трудової книжки позивача містять відомості за спірний період, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 (наказ від 30.07.1997 № 28/2) (а.с.58).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У спірний період з 09.03.1994 по 16.08.1999 був чинний Список № 2, затверджений Постановою КМ України № 10 від 26.01.1991 (діяв з 26 січня 1991 року по 10 березня 1994 року), затверджений Постановою КМ України № 162 від 11.03.1994 (діяв з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року) зокрема розділ XXIV Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення а) у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: 2260000а Середній медичний персонал. Атестація робочого місця медсестра процедурна за Списком № 2 підтверджується наказом про результати атестації робочих місць від 30.07.1997 № 28/2 (а.с.64).
Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що посада медсестра процедурна, на якій позивач працювала в інфекційному закладі у період з 09.03.1994 по 16.08.1999, відноситься до посад, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до архівної довідки, виданої архівним відділом Івано-Франківської міської ради від 20.08.2024 № 35/59-4.01/813 позивачу надавались відпустки без збереження заробітної плати: з 05.01.1998 по 21.01.1998 (наказ № 2 від 05.01.1998), з 03.08.1998 по 17.08.1998 (наказ № 53 від 28.07.1998) (а.с.71).
Відповідно до статті 84 Кодексу законів про працю України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначені періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не перевищують одного місяця в календарному році.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до архівної довідки, виданої архівним відділом Івано-Франківської міської ради від 20.08.2024 № 35/59-4.01/814 позивачу надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.1994 по 27.07.1997 (наказ № 54 від 29.09.1994). Позивачу приступити до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною з 28.07.1997 (наказ № 43 від 28.07.1997) (а.с.70).
Частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 січня 2021 року у справі № 311/2865/13-а дійшов висновку про те, що за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що, до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 686/1015/16-а.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно розрахунку стажу за пенсійною справою № 091630021708 спірні періоди по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.1994 по 27.07.1997 та відпустки без збереження заробітної плати: з 05.01.1998 по 21.01.1998, з 03.08.1998 по 17.08.1998 не враховано позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (а.с.44).
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я. При цьому, у відповідності до розрахунку стажу за пенсійною справою № 091630021708 періоди з 09.03.1994 по 22.09.1994, з 28.07.1997 по 04.01.1998, з 22.01.1998 по 02.08.1998, з 18.08.1998 по 16.08.1999 враховано позивачу до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII (а.с.44).
Прикінцевими положеннями Закону України «"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Колегія суддів зазначає, що редакція ст. 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час, а ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи вимоги частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у спірні періоди позивач перебувала у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустках без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) вказані періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.09.1994 по 27.07.1997 та відпустки без збереження заробітної плати: з 05.01.1998 по 21.01.1998, з 03.08.1998 по 17.08.1998 підлягають зарахуванню позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
Таким чином, наявні правові підстави для зарахування позивачу спірного періоду роботи в межах позовних вимог з 09.03.1994 по 16.08.1999 до пільгового стажу за Списком № 2 в подвійному розмірі.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи до пільгового стажу за Списком № 2 в подвійному розмірі вищевказані періоди роботи позивача з 09.03.1994 по 16.08.1999, стаж роботи позивача за Списком № 2 становить не менше 10 років на зазначених роботах.
Як зазначено вище, пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Отже, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має необхідний стаж роботи зі шкідливими умовами праці, для призначення пенсії на пільгових умовах (не менше 10 років), достатній вік (50 років) та страховий стаж (не менше 20 років).
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки позивач має необхідний стаж зі шкідливими умовами праці, для призначення пенсії на пільгових умовах, достатній вік та страховий стаж, тому позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII період роботи на посаді медсестри процедурної відділення № 2 в Івано-Франківській міській клінічній інфекційній лікарні з 09.03.1994 по 16.08.1999 та зобов'язання призначити ОСОБА_1 з 12.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року у справі № 300/7832/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич