15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7777/24 пров. № А/857/5598/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 300/7777/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїГлавач І.А.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 300/7777/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задоволено повністю.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту "г" пункту 2 частин 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , визнаною особою з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 належним чином та прийняти рішення про звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами", у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , визнаною особою з інвалідністю ІІ групи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що долучені документи не дали можливості встановити, поза розумним сумнівом, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. За таких обставин, за результатами розгляду рапорту позивача йому було правомірно відмовлено у звільненні.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у даному випадку відповідає усім вимогам, передбаченим підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232, для звільнення його із військової служби. Суд першої інстанції зазначив, що позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби, діяв у межах визначених чинним законодавством та надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю з інвалідністю ІI групи та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення її матері, які б могли здійснювати такий догляд.
Суд вважав, що належним способам захисту прав позивача буде покладення на відповідача зобов'язання повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 належним чином та прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами" у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , визнаною особою з інвалідністю ІІ групи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 призваний на військовому службу у Збройних Силах України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та з 14.06.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.10-13).
20.09.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, а саме матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До рапорту додав належним чином нотаріально засвідчені копії документів, а саме: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АГГ № 932273 від 04.02.2024; копію висновку ЛКК № 742 від 07.08.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послугами з догляду на непрофесійній основі; довідку Коломийської міської ради (Товмачицький старостинський округ) № 46/3/1-10 від 12.07.2024; довідку Коломийської міської ради (Товмачицький сторостинський округ) № 47/3/1-10 від 12.07.2024; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_2 ; довідку (форма 5) командира військової частини НОМЕР_2 від 11.07.2024 про військову службу батька (а.с.9-18).
Листом № 12088 від 04.10.2024 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено про те, що з наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи, яка потребує постійного догляду, однак не надано достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або інші члени першого чи другого ступеня споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Враховуючи викладене, у командування військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення рапорту та звільнення позивача з військової служби (а.с19).
Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку із оскарженням дій відповідача, що виразились у відмові звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку необхідністю здійснення догляду за його матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом №2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Частинами першою, другою, четвертою, шостою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до тепер.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент подання рапорту). Підставою для такої відмови стало, недоведення позивачем необхідної умови для звільнення з військової служби за вказаною нормою, а саме: «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії консультативної комісії закладу охорони здоров'я».
Як встановлено судом першої інстанції, мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №932273 від 04.07.2024 та потребує постійного стороннього догляду згідно висновку ЛКК КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району" №742 від 07.08.2024 (а.с.14,15).
При цьому, відповідачем не заперечується належність та достатність підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ЛКК КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району" №742 від 07.08.2024, складений за формою 080-2/о.
Згідно з довідкою від 12.07.2024 №46/3/1-10, виданою Товмачицьким старостинським округом Коломийської міської ради в селі Товмачик по вул. Шкільна, буд. 15 Коломийського району Івано-Франківської області проживать та зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16). Про що додатково підтверджується внесний запис про місце проживання позивач у паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 28.11.2014 Коломийським РВ УДМС в Івано-Франківській області (а.с.6-8).
Також встановлено, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 (які перебувають у шлюбі з 19.11.1997 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.07.2024), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 02.12.1998 (зворотня сторона а.с.16).
Також у матеріалах справи міститься довідка від 12.07.2024 №47/3/1-10 Товмачицького старостинського округу Коломийської міської ради про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 народила та виховала одну дитину - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).
Крім того, судом встановлено та підтверджується довідкою за підписом командира військової частини НОМЕР_2 , що батько позивача - сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 08.09.2023 (а.с.18).
Так, відповідно до частини першої статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, єдиними родичами першого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_2 є її син та чоловік, які обоє проходять військову службу.
Саме ОСОБА_1 виявив бажання звільнитись з військової служби для догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування батька позивача ОСОБА_3 на військовій службі унеможливлює його участь у здійсненні постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , а тому аргументи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що батько позивача ОСОБА_3 звертався до керівництва Військової частини НОМЕР_2 , в якій він проходить військову службу, із рапортом про звільнення його з військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відсутні інші члени першого чи другого ступеня споріднення окрім позивача, які виявили бажання та мали реальну можливість здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що позивач у даному випадку відповідає усім вимогам, передбаченим підп.«г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232, для звільнення його із військової служби, що є наслідком задоволення позову та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 належним чином та прийняти рішення про звільнення його з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами", у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , визнаною особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 300/7777/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос