15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23795/24 пров. № А/857/11484/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
представника позивача Пивовара В.В.,
представника відповідача Черевка М.М.,
розглянувши в електронній формі у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/23795/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Морською Г.М. в м. Львові о 15:11 год., повний текст складено 26.02.2025), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС від 18.09.2024 № 39858/13-01-24-08 на суму 206743,95 грн, № 39863/13-01-24-08 на суму 17228,66 грн, № 39865/13-01-24-08 на 1020,00 грн, № 39867/13-01-24-08 на суму 340,00 грн. (далі також - спірні податкові повідомлення-рішення, ППР)
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 18.09.2024 № 39867/13-01-24-08.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим органом в акті перевірки не деталізовано зміст відповідних документів та того, яким чином вони свідчать про можливі порушення податкового законодавства позивачем, а також не обґрунтовується законність можливого отримання інформації, що містить банківську таємницю.
Відповідач скористався правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ГУ ДПС проведено перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.
За результатами проведеної перевірки складений акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.08.2024 № 32997/13-01-24-08- 03/3836201974 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 :
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;
- пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 165 395,16 грн;
- пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 13 782,93 грн.;
- пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставі зазначеного Акту перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2024 № 39858/13-01-24-08 на 206 743,95 грн, № 39863/13-01-24-08 на 17 228,66 грн, № 39865/13-01-24-08 на 1020,00 грн, № 39867/13-01-24-08 на 340,00 грн.
Позивач не погодився із цими ППР, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган цілком слушно вказав на порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, у зв'язку з отриманням платником податків- фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 918862,00 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 918862,00 грн. (918862,00 грн. х 18 % = 165395,16 грн.).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дебетовий оборот по якому складає 916060,0 грн, кредитовий оборот 918862,0 грн.
Цим листом також визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов'язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов'язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.
ГУ ДПС направило на адресу позивача лист від 28.03.2024 № 9233/6/13- 01-24-12, у якому зазначило: «… Враховуючи наведене вище та інформацію, надану Національним банком України про значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема у Вашому випадку в сумі 916060,00 грн, Вам необхідно до 1-го травня 2024 року подати податкову декларацію за 2023 рік та до 1-го серпня 2024 року сплатити податкові зобов'язання…».
Матеріали справи містять копію податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2023 рік, подану 30.04.2024 із нульовими показниками.
ГУ ДПС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 ПК України прийняло наказ № 3119-ПП від 13.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платник податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )». Перевірку провести з 29.07.2024 тривалістю 5 робочих днів.
Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.06.2024р. № 3119-ПП, а також письмове повідомлення від 14.06.2024 року № 488/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано платнику податків-фізичній особі ОСОБА_1 17.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта», що підтверджується інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення за номером штрих-кодового ідентифікатора № 06 00931891330 від 17.06.2024 року на зареєстровану податкову адресу. Наказ та повідомлення були вручені 22.06.2024.
Виходячи з вищевказаного наказу ГУ ДПС від 13.06.2024 року № 3119-ПП та письмового повідомлення від 14.06.2024р. № 488/13-01-24-08-08, позивачу було запропоновано відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Платник податків-фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надав до перевірки первинних документів і відомостей, пов'язаних з виникненням доходу, про що складено акт від 02.08.2024р. № 1011/13-01-24-08- 03/3836201974 «Про ненадання документів до перевірки».
Згідно з пунктами 44.1, 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, пункту 85.2 статті 85 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів до перевірки податковому органу не надавав.
Згідно положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до положень пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За вимогами абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
З матеріалів справи встановлено, що копія наказу від 13.06.2024р. № 3119-ПП, а також письмове повідомлення від 14.06.2024 № 488/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки були отримані позивачем 22.06.2024. Документальну позапланову невиїзну перевірку позивача розпочато 29.07.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу, з урахуванням чого апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови пункту 79.2 ст.79 ПК України, що надавало їм право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.
Відповідно до положень підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
У відповідності до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
05.08.2024 ГУ ДПС складений Акт від 05.08.2024 № 32997/13-01-24-08-03/3836201974 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року».
Даний Акт перевірки, в якому міститься вказівка про те, що у випадку незгоди з висновками перевірки, чи фактами і даними, викладеними у ньому, платник податків може потягом 10 робочих днів подати свої заперечення та/або додаткові документи, 29.07.2024 направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 07.08.2024 про що свідчить відмітка та відповідні підписи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Доводи апелянта зводяться до незгоди позивача з висновками Акту перевірки, які зроблені на підставі даних контролюючого органу, а не первинних документів.
Документальну невиїзну перевірку позивача відповідач провів на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 щодо позивача, відомостей про відсутність поданих до органів ДПС даною особою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації НБУ про надходження на банківські рахунки позивача у 2023 році грошових коштів у загальній сумі 918862,0 грн. Позивачем ні під час, ні після завершення перевірки не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не заперечив та не спростував вказану інформацію, а також не надав жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у вказаному листі та Акті перевірки, як не надано і пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Твердження апелянта про те, що Акт перевірки не містить інформації про відкриті позивачем банківські рахунки із зазначенням банків та обсягів операцій по цим рахункам, суд відхиляє з огляду на те, що надходження коштів на банківські рахунки позивача у сумі 918862,0 грн підтверджені Національним банком України, за результатами здійснення ним функції нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби.
Також такі обставини не спростовують факту надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам.
Апеляційним судом не встановлено порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з процедурними порушеннями, які на думку позивача існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
Єдиним аргументом апелянта щодо протиправності рішення суду першої інстанції є розкриття банківської таємниці, однак Національний банк України отримав в межах інших перевірок дані щодо особи, яка ймовірно ухиляється від сплати податків та відповідно до законодавчих приписів надав податковому органу вказану інформацію, отже в даних правовідносинах відсутнє порушення банківської таємниці.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 140/403/29 зазначив, що «на виконання покладених функцій податкові органи вправі звертатись, в тому числі до небанківських фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.».
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. А за положеннями підпункту 163.1.2 цього ж пункту об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За правилами підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 цієї статті платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Згідно підпункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі),а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 918862,00 грн.
P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.
Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 918862,00 грн. у вигляді інших доходів.
Під час перевірки податковим органом встановлено, що у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 по платнику податків ОСОБА_1 доходи у сумі 918862,00 грн., що надійшли на його банківські рахунки, не задекларовані. Враховуючи це та факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначив, що податковий орган цілком слушно вказав на порушення підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 179.7 статті 179 ПК України, у зв'язку з отриманням платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 918862,00 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 918862,00 грн. (918862,00 грн. х 18 % = 165395,16 грн.).
Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об'єкта оподаткування (пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Відтак, податковим органом зроблено правильні висновки і про ненарахування та несплату ОСОБА_1 за 2023 рік військового збору у розмірі 13782,93 грн. (918862,00 грн. х 1,5% = 13782,93 грн.).
Тому спірні ППР від 18.09.2024 № 39858/13-01-24-08 та № 39863/13-01-24-08 є правомірними.
Щодо ППР від 18.09.2024 № 39865/13-01-24-08 на 1020,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що податковий орган повідомив позивача про необхідність надання до перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій.
Проте позивач такі документи до перевірки не надав і жодних пояснень щодо неможливості їх надання податковому органу не надіслав.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/23795/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Л. П. Іщук
Повне судове рішення складено 15.04.25