Справа № 320/25476/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
14 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 351 від 22.06.2023 про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення до поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_1 (0037371) у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ по особовому складу за підписом начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Євгенія Жукова №795 о/с від 28.06.2023 щодо звільнення зі служби рядового поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 закону України «Про національну поліцію»;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 29.06.2023 по день поновлення на роботі виходячи із середньоденної заробітної плати 508,08 грн;
- зобов'язати Головне управління Департаменту патрульної поліції негайно поновити на роботі ОСОБА_1 .
Адміністративний позов обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції № 351 від 22.06.2023 про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення до поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення із служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу за підписом начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Євгенія Жукова № 795 о/с від 28.06.2023 щодо звільнення зі служби рядового поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 закону України «Про національну поліцію».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві з 29.06.2023.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 180 102,72 грн (сто вісімдесят тисяч сто дві гривні 72 коп.).
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві з 29.06.2023 та стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14 517, 21 грн (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень двадцять одна копійка).
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Також просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року та 11 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження; призначено справу до судового розгляду.
03 березня 2025 року від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.
28 березня 2025 року відповідачем подано додаткові пояснення.
01 квітня 2025 року позивачем подано заперечення.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За приписами частин 5 та 7 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Стаття 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 склав Присягу на вірність Українському народові, в якій присягав вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
16.05.2023 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП за вх. № 2530вн/41/11/2-2023 від старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП майора поліції Яковенка Сергія Петровича надійшов рапорт про те, що 07.05.2023 о 01 год 25 хв, під час перевірки несення служби особовим складом, по вул. Кільцева Дорога, з'їзд з пр-ту Берестейського (Перемоги), працівниками даного підрозділу було зупинено службовий автомобіль Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), під керуванням поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_1 (а.с.10).
У ході спілкування з поліцейським, у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя), в результаті чого, останньому було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 погодився.
У подальшому, рядовим поліції ОСОБА_1 було пройдено огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога у Комунальному некомерційному підприємстві «Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», що по вул. Відпочинку, буд.18 у м. Києві, де здано біологічну речовину для лабораторних досліджень.
Надалі, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002795 від 12.05.2023, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (стимулятори - амфетамін) (а.с.11).
У зв'язку із наведеним, 17.05.2023 наказом Департаменту патрульної поліції №1017 за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження (а.с.8).
Також, 18.05.2023 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 264652 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.16).
19.05.2023 у ОСОБА_1 відібрано пояснення, за змістом яких останній вказав, що процедуру аналізу його біологічних речовин на перевірку вмісту психотропних, наркотичних чи медичних речовин він проходив добровільно. За фактом перебування у стані наркотичного сп'яніння (стимулятори - амфетамін) 07.05.2023 під час несення служби, позивач повідомив, що ймовірно «підозріла особа» напередодні підсипала йому таку речовину у чай (а.с.22).
Надалі, наказом Департаменту патрульної поліції від 22.06.2023 № 351 «Про застосування до працівника УПП у м. Києві ДПП дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1,2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 та 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 2.9 «а» ПДР, підпункту 1, 10, 13 пункту 3.1 розділ III посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 № 1784, згідно з підпунктом 2 пунктом 1 резолютивної частини наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с.30-31).
Наказом по особовому складу за підписом начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Євгенія Жукова №795 о/с від 28.06.2023 звільнено зі служби рядового поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 закону України «Про національну поліцію» (а.с.32).
Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду.
Позиція суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/11467/23 від 29.03.2024 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати наявними обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що в подальшому стало підставою для його звільнення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За правилами частини другої статті 19 цього ж Закону підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно із частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Основні вимоги до поведінки поліцейського» названих Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно із частинами першою та третьою статті 11 цього Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із частинами першою та другою статі 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Вказані зміни набрали чинності 01 травня 2022 року.
Згідно із частинами першою, другою, п'ятою статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
За правилами частин першої другої та третьої статті 27 цього ж Статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
За змістом пунктів 1, 2 розділу ІІ «Призначення службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893) службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
Згідно з пунктами 1, 4, 7, 13, 14 розділу V «Проведення службового розслідування дисциплінарною комісією» Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Згідно з пунктом 2 розділу VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прийняття рішення за результатами службового розслідування» цього ж порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У межах спірних правовідносин, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок Департаменту патрульної поліції про перебування позивача на службі в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", забороняє поліцейському під час несення служби перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Апеляційний суд враховує, що чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані наркотичного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
Нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18.
Так, факт перебування позивача в стані наркотичного сп'яніння під час виконання службових обов'язків встановлено Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002795 від 12.05.2023, (стимулятори - амфетамін) (а.с.11), що в подальшому стало підставою для проведення службового розслідування.
Спростовуючи такі результати, позивач вказує, що ймовірно «підозріла особа» підсипала йому таку речовину у чай (а.с.22).
У контексті наведеного, суд акцентує увагу, що позивач, при виникненні сумнівів у законності та етичності його поведінки, був зобов'язаний усувати їх всіма можливими засобами.
Так, колегія суддів враховує правову позиції Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23, згідно якої в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб'єкта владних повноважень. Проте покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов'язку позивача - приватної особи - спростувати надані відповідачем докази. Пасивна процесуальна поведінка позивача, яка проявляється винятково у посиланні на визначений процесуальним законом розподіл тягаря доказування між сторонами, а також в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача, в цьому випадку має тлумачитися саме на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не спростовано результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що зазначені у Висновку № 002795 від 12.05.2023.
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей».
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що факт перебування позивача 07.05.2023 в стані наркотичного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, є доведеним та підтверджується зібраними у справі матеріалами, у тому числі і поясненнями працівників поліції Яковенка С.П. , Савенка Ю.М.
Розглядаючи доводи позивача щодо відсутності вмотивованого рішення суду за наслідками складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД264652 станом на час звільнення зі служби в поліції (а.с.3), колегія суддів враховує наступне.
16.05.2023 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП за вх. № 2530вн/41/11/2-2023 від старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП майора поліції Яковенка Сергія Петровича надійшов рапорт про те, що 07.05.2023 о 01 год 25 хв, під час перевірки несення служби особовим складом, по вул. Кільцева Дорога, з'їзд з пр-ту Берестейського (Перемоги), працівниками даного підрозділу було зупинено службовий автомобіль Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), під керуванням поліцейського ОСОБА_1 (а.с.10). У подальшому, рядовим поліції ОСОБА_1 було пройдено огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога у Комунальному некомерційному підприємстві «Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», де здано біологічну речовину для лабораторних досліджень.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002795 від 12.05.2023, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (стимулятори - амфетамін) (а.с.11).
У зв'язку із наведеним, 17.05.2023 наказом Департаменту патрульної поліції №1017 за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження (а.с.8).
Зі змісту висновку від 15.06.2023 вбачається, що службове розслідування призначено за фактом перебування позивача на службі у нічну зміну 07.05.2023 у стані наркотичного сп'яніння.
У висновку також вказано, що дисциплінарна комісія досліджувала обставини, що стосуються службової дисципліни працівника поліції, а не вчинення рядовим поліції ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, розгляд яких відноситься до компетенції суду (а.с.46).
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 264652 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення складено 18.05.2023, тобто після ініціювання службового розслідування 17.05.2023, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №1017.
З наведеного вбачається, що факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не слугував ні підставою ініціювання службового розслідування, ні підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на наступному.
Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року №200/142/20-а за подібних правовідносин та відповідного нормативного регулювання, зазначив, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Поруч із цим варто зауважити про те, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, не пов'язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд звернув увагу на те, що вчинення працівником органів внутрішніх справ діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення з органів внутрішніх справ. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати з підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кваліфікації діяння особи чи інших аспектів адміністративного провадження.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках адміністративного або кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Згідно із частинами першою та третьою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до приписів статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності за перебування на службі в стані наркотичного сп'яніння не спростовує можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі №9901/711/18.
Поряд з цим, обставини порушення службової дисципліни позивачем не спростовуються.
Доводи позивача стосовно того, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/11467/23 від 29.03.2024 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративних правопорушень, однак не дисциплінарного проступку.
У п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд зазначив, що відповідно до Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання: обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
За змістом ч. 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Побічно, судова колегія також враховує, що провадження у справі №760/11467/23 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП закрито з підстав порушення строку складення адміністративного протоколу, що слугувало підставою визнання такого доказу недопустимим. Указана обставина не має преюдиційного значення для розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Види юридичної відповідальності: 1) кримінальна; 2) адміністративна; 3) цивільно-правова; 4) дисциплінарна; 5) матеріальна; 6) конституційна; 7) міжнародно-правова.
Як уже зазначено, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Тож, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2024 року у справі № 420/5424/23.
З огляду на вищенаведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення відсутні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан