Провадження № 22-ц/803/4223/25 Справа № 213/4457/24 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
15 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 213/4457/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року, яка постановлена суддею Алексєєвим О.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 січня 2025 року,
В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 серпня 2021 року відповідачка уклала кредитний договір № 851116716 з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у формі електронного документу з використанням електронного підпису, зазначила свої персональні дані, отримала грошові кошти у розмірі 21 890 грн.
Відповідач умови договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 44 053,69 грн.
Відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2018 року право вимоги первісного кредитора до відповідачки прийняв ТОВ «Таліон Плюс».
28 листопада 2019 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, де продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, де продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, де продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, де продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, де продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно Договору факторингу від 30 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ «Талін Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за укладеним відповідачем договором перейшло до цієї установи.
В подальшому, а саме 04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклав Договір факторингу з «ЮНІТ КАПІТАЛ», у зв'язку з чим позивач прийняв право вимоги до відповідача.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 053,69 грн, з яких: 20 493,93 грн - заборгованість по кредиту, 23 559,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, ухвалюючи рішення у справі фактично ухилився від вирішення спору по суті, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме в період з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2022 року. Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у відповідності до наступних редакцій. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 851116716 від 24 серпня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 05 травня 2022 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 175. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ«Таліон Плюс», Первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту ОСОБА_1 та були долучені позивачем до позовної заяви.
Також позивач просить суд апеляційної інстанції судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6 056 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн покласти на відповідачку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 851116716, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MNV95H6F і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, про що свідчить п. 5 кредитного договору, реквізити сторін.
Факт укладення вказаного кредитного договору відповідачкою не оспорюється.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.
У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди: № 19 від 28 листопада 2019 року, № 36 від 31 грудня 2020 року, № 37 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року. Водночас із витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року видно, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Із Реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року видно, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року.
04 вересня 2024 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 0409/2024, за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.
Із Реєстру боржників до договору факторингу від 04 вересня 2024 року видно, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року.
З наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідача встановлено, що заборгованість за Кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року складає 44 053,69 грн, з яких: 20 493,93 грн - заборгованість по кредиту, 23 559,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», що є самостійною підставою відмови в позові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина першастатті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК Українирегулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першоїстатті 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 851116716 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 24 серпня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Витяг з Реєстру прав вимоги № 175, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 , датується 04 вересня 2024 року, тобто майже через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Водночас, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, оскільки повністю спростовуються викладеним вище, та зводяться до переоцінки представником позивача вірно встановлених судом першої інстанції обставин.
При цьому, колегія суддів вважає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 851116716 від 24 серпня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: