14 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22655/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 07.11.2024 року) у справі №160/22655/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати до страхового стажу певний період роботи, зобов'язання призначити пенсію за віком, -
20.08.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо відмови йому в зарахуванні трудового стажу з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, 15.08.1986 року по 15.02.1988 року, з 08.02.2001 року по 31.12.2001 року при призначенні пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві зарахувати йому до трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, період роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року, з 08.02.2001 року по 31.12.2001 року, призначити та здійснити виплату пенсії з урахуванням всього зарахованого стажу відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня виникнення права на отримання пенсії за віком, тобто з 05.05.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046450013751 від 28.06.2024 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року та з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.05.2024 року.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та прийняти нове. яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначив, що 21.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 28.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та прийняло рішення №046450013751, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу. До страхового стажу заявника не зараховано період роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, оскільки виправлення в наказі про прийняття не завірено належним чином та відсутня дата наказу при звільненні; період роботи з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року оскільки відсутні дата та наказ при прийнятті та не зазначена дата наказу при звільненні; період роботи з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу з липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000 року. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Апелянт вказував, що за відсутності трудової книжки, а також у випадку, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві при відмові в зарахуванні періодів роботи позивача з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, 15.08.1986 року по 15.02.1988 року до страхового стажу позивача, керувалось наявністю недоліків при заповненні записів трудової книжки щодо вказаних періодів, а саме: наявність виправлення в наказі про прийняття не завірено належним чином та відсутня дата наказу при звільненні та відсутність дати та наказу при прийнятті та не зазначення дати наказу при звільненні. Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 21.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії та 28.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 , прийняло рішення №046450013751, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу. Суд першої інстанції вказував, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки. Підставою для неврахування періодів роботи позивача з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року слугувала відсутність даних щодо сплати за позивача страхових внесків протягом означених періодів роботи. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність даних щодо сплати страхових внесків протягом спірних періодів не може бути підставою для незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів. Відповідач спірним рішенням протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року, а отже вказаний період роботи підлягає врахуванню до страхового стажу позивача. Суд першої інстанції вказував, що позивач помилково зазначає, кінцеву дату означеного періоду роботи, а саме: 31.12.2001 року, оскільки згідно відомостей трудової книжки позивача, позивач був звільнений саме 31.12.2002 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. З огляду на положення п.16 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та з огляду на той факт, що позивач звертався до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія позивачу підлягає призначенню саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають. Страховий стаж позивача станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком становив 34 років 05 місяців 23 дні (з урахуванням періодів роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року, з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року) та позивач досяг 60 років.
Матеріалами справи встановлено, що 21.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та прийняло рішення №046450013751, яким відмовлено заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу. Страховий стаж заявника становить 30 років 06 місяців 05 днів, при необхідному - 31 рік.
ГУПФУ у м.Києві період роботи ОСОБА_1 з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року не зараховує до страхового стажу, оскільки виправлення в наказі про прийняття не завірено належним чином та відсутня дата наказу п ри звільненні, період роботи з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року не зараховує, оскільки відсутні дата та наказ при прийнятті та не зазначена дата наказу при звільненні та період роботи з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу з липня 2000 року, який є обов'язковим з 01.07.2000 року.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 наявні записи що він: 03.01.1986 року прийнятий на посаду вчителя ОСОБА_2 з викладанням географії, малювання, фізкультури; 28.07.1986 року звільнений з посади вчителя Першотравневої ВШ по ст.38 КЗпП України за власним бажанням; 15.08.1986 року принят на должность учителя физкультуры и труда в Афанасиевскую СШ Новомосковского района Днепропетровской области; 15.02.1988 року уволен по ст.36 КЗоТ УССР. 08.02.2001 року принят на работу в ЧП «Агрофирма» Кожівка» на должность тракториста; 31.12.2002 року - уволен с работы по переводу в 100 АФ «Кожевка».
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають, жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком становить 34 років 05 місяців 23 дні (з урахуванням періодів роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року, з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року), досяг 60 років.
Відповідно до ч.1 ст.44, ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів відповідачами до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.
Суд першої інстанції вірно вказував, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З урахуванням вищевказаного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спірним рішенням протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 046450013751 від 28.06.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. Страховий стаж позивача станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком становив 34 років 05 місяців 23 дні (з урахуванням періодів роботи з 03.01.1986 року по 28.07.1986 року, з 15.08.1986 року по 15.02.1988 року, з 08.02.2001 року по 31.12.2002 року) та позивач досяг 60 років. Позивачу виповнилось 60 років 05.05.2024 року, а позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 21.06.2024 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб'єктом владних повноважень, крім пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року у справі №160/22655/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова