Справа №760/10971/24 2/760/5673/25
(З А О Ч Н Е )
19 березня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Куценко А.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,
В травні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову вказує, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та відповідач, будучи батьками малолітньої дитини, у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, хоча і проживали спільно з 2011 по 2018 рік, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу.
З народженням сина батько завжди активно був залучений до розвитку та виховання дитини, проводив з дитиною багато часу. Питаннями здоров'я, розвитку, освіти та дозвілля дитини батько, як правило, займався одноособово. Мати не проявляла належної уваги до дитини та її потреб, надаючи перевагу власному життю та дозвіллю.
Позивач та відповідач не проживають спільно з кінця 2018 року через регулярні між особові конфлікти, в основному спричинені тим, що відповідач нехтувала своїми батьківськими обов?язками. Починаючи з цього моменту дитина переважно проживала з батьком. Батько виховував дитину одноосібно, опікувався її розвитком, здоров?ям та дозвіллям, кожного року возив дитину на море для відпочинку та оздоровлення, забезпечував відвідування спортивних та розвиваючих гуртків, дарував подарунки.
Вже з березня 2020 року, з початком пандемії коронавірусної хвороби COVID-19, дитина майже повністю проживала з батьком. Мати фактично самоусунулась від виховання малолітнього сина, не проявляла ініціативи щодо розвитку та виховання дитини.
Весь цей період часу позивач забезпечував фінансові та матеріальні потреби як сина, так і матері, незважаючи на її нехтування своїми батьківськими обов?язками.
У березні 2022 року мати дитини виїхала до Французької Республіки, місто Ніцца і досі перебуває там.
Тож фактично з початком повномасштабної війни, дитина проживає виключно з батьком. Батько самостійно здійснює батьківські обов?язки щодо виховання та піклування за малолітнім сином, дбає про його здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток, одноособово вирішує всі матеріально-побутові потреби.
Між батьком та сином встановлені близькі та дружні стосунки. Позивач самостійно несе витрати пов?язані з утриманням дитини, які включають: харчування, лікування, одяг, освіту та розвиток, відвідування додаткових гуртків, забезпечення належного відпочинку та дозвілля дитини. Позивач зазначає, що має гарну репутацію та належний фінансовий стан, задовільний стан здоров'я та відсутність шкідливих звичок.
За період повномасштабної війни відповідач жодного разу не приїздила до України побачити сина. Будь якої ініціативи щодо того, щоб забрати сина до себе, чи повернутися в Україну мати не проявляє. Більше того відповідач неодноразово повідомляла батька про те, що займатися вихованням дитиною не планує, а своє подальше життя планує за кордоном. Відповідач надала письмову заяву про те, що не планує повертатися до України, а своє подальше особисте життя та професійну діяльність планує за кордоном.
Позивач вважає, що відповідач свідомо змінила країну свого проживання і своє подальше майбутнє планує за кордоном, чим фактично підтверджує своє свідоме рішення щодо самоусунення від виконання своїх батьківських обов?язків у відношенні малолітньої дитини.
З березня 2022 року відповідач взагалі не бере участі у вихованні дитини, не виявляє жодного інтересу до життя сина, не має бажання бути разом з дитиною. Мати проживає окремо від дитини та повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Мати не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не планує в майбутньому дбати про сина, навчати його нормам моралі, духовним та культурним цінностям.
Крім того, мати не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення і не виявляє жодного інтересу до її внутрішнього світу.
Враховуючи викладене, діючи в якнайкращих інтересах дитини, позивач вважає за необхідне звернутися до суду для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки остання ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 15.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.08.2024 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог Службу у справах дітей та сім'ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 10.02.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялась у встановленому законом порядку, як шляхом направлення повістки за останнім відомим місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному сайті судової влади України..
Представник третьої особи Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Куценко А.О. в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації представника в судове засідання не направила, в заяві від 05.08.2024 року просили суд слухати справу за їх відсутності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання представника не направив, будь-яких клопотань чи заперечень не надав.
У судовому засіданні за участі служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації проводилось опитування дитини, в ході розмови дитина повідомила, що проживає разом з батьком, бажання поїхати жити до Франції до матері не має, зазначив, що папа сплачує кошти за його навчання, вказав, що йому бути з папою краще, а матір бачив останній раз два роки тому.
Також, у судовому засіданні була допитана у якості свідка ОСОБА_4 , яка є директором дитячого садочку, де навчався ОСОБА_3 . Вказала, що ОСОБА_3 відвідував садочок з 2022 року по червень-липень 2024 року. За цей час вона спілкувалась лише з батьком, матір ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила. Договір підписував та всі фінансові питання вирішував тато.
Згідно з ч. 1 ст. 289 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, заслухавши показання свідка, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1181.
Позивач та відповідач, будучи батьками малолітньої дитини, у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, проживали спільно з 2011 по 2018 рік, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу, що підтверджується відтисками у паспорті (а.с. 13).
ОСОБА_3 є учнем Ліцею №78 в м. Києві, про що свідчить довідка від 13.02.2025 року №35, та з 02.09.2024 року в позаурочний час відвідує заняття ліцею «АЛСКО», що підтверджується довідкою Політико-правового коледжу «АЛСКО» від 18.02.2025. Також ОСОБА_3 відвідує заняття з футболу в Футбольному клубі «Лайонс», що вбачається з Довідки №0103 від 17.03.2025.
У березні 2022 року мати дитини виїхала до Французької Республіки, місто Ніцца і досі перебуває там, що підтверджується посвідкою про тимчасове проживання за кордоном № НОМЕР_1 (а.с. 15-23).
Позивач самостійно несе витрати пов?язані з утриманням дитини, які включають: харчування, лікування, одяг, освіту та розвиток, відвідування додаткових гуртків, забезпечення належного відпочинку та дозвілля дитини, що підтверджується копіями договорів, довідок, платіжних інструкцій та банківських виписок (а.с. 28-74).
Особиста та ділова репутація батька підтверджується характеристиками батька, як людини та його ділової репутації з місць роботи позивача. Належний фінансовий стан, відповідність та достатність доходу позивача для утримання дитини підтверджується довідками з місця роботи позивача, копіями характеристик та довідок (а.с. 75-83).
Стан здоров?я батька задовільний, шкідливі звички відсутні, що підтверджується довідкою про проходження психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин (а.с. 84).
Позивач є членом правління Громадської спілки "Закарпатські Ґазди", що займається наданням допомоги військовослужбовцям, громадянам деокупованих територій та внутрішньо переміщеним особам (а.с. 85-86).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Куценко А.О., відповідач надала Службі письмову заяву про те, що не планує повертатися до України - країни, де проживає її син разом зі своїм батьком, а своє подальше особисте життя та професійну діяльність планує за кордоном, що підтверджується копією заяви відповідача (а.с. 89-90).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України (надалі за текстом - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно Висновком Печерської районної в місті Києві військової адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав № 105-816 від 22.01.2025, вбачається, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, тоді коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Згідно із ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року (надалі за текстом - Конвенції), держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Зі змісту статті 150 СК України, вбачається, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний розвиток, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Верховного Суду України від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
У частині 2 ст. 3 Конвенції вказано, що держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Суд наголошує, що виконання батьківських обов'язків не обмежується лише матеріальним забезпеченням дитини, важливим фактором є спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, виявлення інтересу до її внутрішнього світу, створення умов для отримання нею освіти.
Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів, судом встановлено, що відповідач тривалий час життям свого сина не цікавиться, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно свого сина, бажання налагодити стосунки з сином не виявляє, а тому, суд приходить до висновку, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Верещінська