Справа № 635/770/25
Провадження № 2-а/635/47/2025
15 квітня 2025 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Головінов С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
позивач подав до суду адміністративний позов та просить скасувати постанову № 57 по справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2025 року; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 18 січня 2025 року, в суботу, близько 13 години дня, до позивача додому приїхав поліцейський патруль та доставив його в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили позивача про необхідність з'явитися до них 20 січня 2025 року о 9 - 10 годині ранку. 20 січня 2025 року у вищезазначений час позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де у відношенні нього склали протокол № 57 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постанову № 57 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень, за нібито вчинене правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою складання протоколу, на підставі якого винесено постанову № 57, стало те, що під час перевірки документів ТЦК та СП відомостей (персональних даних) в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним. Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 оформлено та направлено повістку через АТ «УКРПОШТА» для уточнення даних, та необхідністю з'явитись до 24.12.2024 об 11:00, але він не прибув, поважних причин не надав. Проте доказів щодо направлення повістки через АТ «УКРПОШТА» не надано, на що позивачем вказано в поясненнях до протоколу про те, що ОСОБА_1 повістку про необхідність з'явитись до РТЦК не отримував, коли дізнався про те, що виникла вказана ситуація - одразу з'явився до РТЦК. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол. При цьому позивача притягнуто до відповідальності за те, що він, нібито отримавши повістку від керівника ТЦК про прибуття, за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних на те причин не з'явився. Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримана повістка, що б свідчило про належне повідомлення позивача щодо дати та часу на який необхідно прибути до ТЦК та СП. Відповідно до діючого законодавства адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність; адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Оскільки позивач за відсутності повідомлення про виклик до ТЦК та СП не міг прибути до нього у зазначену дату і час, тому вина позивача відсутня. За викладених обставин позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку повідомлений, його представник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши надані докази встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що постановою № 57 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що громадянину України ОСОБА_1 сформовано та направлено повістку через АТ «УКРПОШТА» для уточнення даних з вимогою з'явитися 24.12.2024 об 11:00, але ОСОБА_1 не прибув, чим порушив вимоги абз. 8 ч. 3, абз. 3, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 № 1487.
Позивачем в якості доказів надані:
Копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_1 ; вид пенсії: по інвалідності 3 групи з дитинства.
Відповідно до скріншоту з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дані учинив вчасно 15.07.2024.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) встановлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Разом із тим, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні указом президента України № 64/2022, який був затверджений Законом України №2102-IXвід 24.02.2022 на всій території держави було введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, останній раз указом президента України № 26/2025 від 14.01.2025, який затверджений Законом України 4220-IX від 15.01.2025 строком на 90 діб до 9 травня 2025 року.
Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП - є бланкетною, визначає безпосередньо саме адміністративне правопорушення, для повного визначення ознак та складу цього правопорушення слід звернутися до інших норм права, які містяться в законних та підзаконних нормативно-правових актах, які передбачають конкретні обов'язки військовозобов'язаних.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги абз. 8 ч. 3, абз. 3, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, але при цьому оскаржувана постанова містить лише виклад обставин щодо порушення позивачем обов'язку за повісткою з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно абз. 8 ч. 3, абз. 2, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку; громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 (п. 47 постанови) зазначила, що визначений ч. 2 ст.77КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У відповідності до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявна у справі оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 відображає своє власне бачення порушень.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження, щодо належного оповіщення про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 як обов'язкової підстави для висновування про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З огляду на те, що повістка з вимогою з'явитися 24.12.2024 об 11:00 не була направлена належним чином позивачу і останній не був належним чином у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність з'явитися 24.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд висновує, що в діях ОСОБА_1 відсутні склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені в ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи ту обставину, що суд висновує про скасування постанови в зв'язку з недоведеністю вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, скасувати постанову № 57 по справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2025 року.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Таким чином, суд повністю задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 57 по справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 гривень.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Пілюгіна