зХарківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2025 року Справа № 520/8391/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного управління ДСНС України у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 15.02.2024 із врахуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов'язати головне управління ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 15.02.2024 із врахуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов'язати головне управління ДСНС України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно залишити без руху, виходячи з наступних мотивів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Позивач звільнений з військової служби 15.02.2024.
Позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, та за період з 01.03.2018 по 15.02.2024.
Тож для вирішення питання, яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 (якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, а відтак відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України ( в редакції після 19.07.2022), почався 01 липня 2023 року.
З огляду на викладене, період з 01 січня 2016 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року до 15.02.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19.07.2022 до 15.02.2024 слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум( зокрема шляхом вручення грошового атестата або іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
07.04.2025 представником позивача подано до суду разом з адміністративним позовом заяву про поновлення процесуального строку. Заява вмотивована тим, що строк позову не обмежується. Позивача виключено зі списків ДСНС у Житомирській області без отримання інформації про нараховану індексацію грошового забезпечення. Законодавство не передбачає її включення у розрахунки при звільненні. Суд підтверджує, що право позивача на звернення до суду не було обмежене строком до 19.07.2022. Зважаючи на зміни у законодавстві та право на доступ до правосуддя в умовах воєнного стану, позивач просить поновити строк звернення до суду.
Щодо копії листа відповідача від 02.04.2025, яким надана відповідь на звернення позивача, свідчить про те, що позивач почав вчиняти активні дії, спрямовані на з'ясування обставин нарахування і виплати йому окладу, лише у квітні 2025 року. Лист відповідача від 02.04.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Такий лист не розцінюється письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені при звільненні та з отриманням якого позивач дізнався про порушення свого права та набув права звернення до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об'єктивні обставини щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 до 15.02.2024 звернутися у період з 16.02.2024 (наступний день після звільнення) до моменту подання позову до суду, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак суд прийшов висновку, що звернення до суду із позовом залежало виключно від волевиявлення позивача.
Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність тієї чи іншої обставини. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації своїх прав.
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, за правилами частини першої статті 123 КАС України її належить залишити без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду протягом десяти днів заяву про поновлення строку звернення до суду за період з 19.07.2022 до 15.02.2024 з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку з 16.02.2024 до подання позову до суду та доказів поважності таких причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ч. 1 ст. 123, ст. ст. 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині вказаних позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. І. Садова