Справа № 420/5517/25
15 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 20.02.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій позивач просить суд стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 не виплачену соціальну допомогу для ВПО за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 включно у розмірі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень нуль копійок).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 21.04.2022 року будучі на території тимчасово окупованих збройними силами рф, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , подав заяву у застосунку «ДІЯ» на отримання статусу та соціальної допомоги ВПО для себе та сина ОСОБА_2 , статусу та соціальної допомоги ВПО так і не отримав. Не мав можливості особисто звернутися до Управління соціального захисту населення за місцем переміщення для отримання статусу та допомоги ВПО, так як воно припинило свою роботу, внаслідок окупації та збройної агресії рф. Виїхавши з окупованої території збройними силами рф, на підконтрольну територію України, до м. Одеси 28.04.2023 звернувся до відповідача, за отриманням статусу та соціальної допомоги ВПО для себе за новою адресою переміщення, статус та соціальна допомога ВПО були отримані з 01.04.2023 року. У розмірі 2000,00 грн на місяць. На заяву до відповідача, про виплату допомоги за період з 21.04.2022 по 31.03.2023 року включно, відповідач у проведенні виплати письмово відмовився, посилаючись на те, що відповідно до порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022 допомога на проживання нараховується з місяця звернення з 01.04.2022 по 31.03.2023 включно. Тобто розмір недоотриманої допомоги становить: 60000,00 грн.
25.02.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху з встановлення позивачу 10-денного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви з вимогами викладеними у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
26.02.2025 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 25.02.2025 надійшла заява (вхід. №ЕС/17957/25), в якій виклав позовні вимоги у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України, а саме просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, ЄДРПОУ 36290160, зареєстрований за адресою: м. Одеса, київський район, вул. Академіка Корольова, 9, 65114, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової соціальної допомоги ВПО за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 включно у розмірі 60000,00 грн;
2. Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси, ЄДРПОУ 36290160, зареєстрований за адресою:м. Одеса, київський район, вул. Академіка Корольова, 9, 65114, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошову соціальну допомогу ВПО за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 включно у розмірі 60000,00 грн.
28.02.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України.
11.03.2025 до суду (вх.№ЕС/22075/25) від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що вперше на облік, як внутрішньо переміщену особу позивача та його дитину узято 28.04.2023. Крім того, позивач мав звернутись із заявою про отримання допомоги до 01.12.2022, а звернувся 09.05.2023, отже право на таку допомогу він втратив.
12.03.2025 до суду (вх.№ЕС/22698/25) від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач на позовних вимогах наполягає. Підкреслює, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки про відмову у нарахуванні допомоги позивач дізнався у грудні 2024 року.
14.03.2025 до суду (вх.№ЕС/23594/25) від представника відповідача надійшли заперечення.
17.03.2025 до суду (вх.№ЕС/23998/25) від позивача надійшли додаткові пояснення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №464023-2020 від 26.05.2020 (а.с.8), зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.10), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьком якого є ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки від 28 квітня 2023 року №5106-7001772733 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.11), остання видана ОСОБА_2 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .
Відповідно до довідки від 28 квітня 2023 року №5106-7001772667 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12), остання видана ОСОБА_3 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси із заявою від 09.05.2023 (а.с.13) у якій вказав, що 03.04.2022 він через додаток «Дія» подав заяву на оформлення ВПО на себе та сина, але допомогу так і не отримав. Вказував, що до 03.04.2023 він перемістився та проживав за адресою: АДРЕСА_6 . 28.04.2023 отримав статус ВПО на себе за адресою: АДРЕСА_5 . Дружина, також, проживає за цією адресою та отримала на себе та сина статус ВПО 28.04.2023. Просив провести нарахування допомоги за період з квітня 2022 року по квітень 2023 року.
Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси скерувало на адресу позивача лист від 05.06.2023 №16.01-03/1763 (а.с.14) у якому зазначило, що відповідно до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом до 28.04.2023 на обліку як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 взагалі не перебував. Вперше на облік як внутрішньо переміщену особу взято в управління соціального захисту населення в Київському районі 28.04.2023. Згідно із сформованим Мінцифрою переліком внутрішньо переміщених осіб, заявник разом із неповнолітньою дитиною надали заяву про призначення допомоги на проживання через Портал Дія 20.04.2022 в управлінні соціального захисту населення Скадовської райдержадміністрації Херсонської області. Із посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, вказано, що для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа, яка подала заяву до 30.04.2022 та не отримала допомогу, мала звернутись до 01.12.2022 до органу соціального захисту населення. При цьому, мова йдеться про осіб, які мають статус «Внутрішньо переміщена особа». Допомога на проживання нараховується з 01.04.2023 у розмірі 2000,00 грн щомісяця.
Відповідно до листа Департаменту адміністрування програм соціальної підтримки Національної соціальної сервісної служби України на адресу Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної військової адміністрації №0000-030202-М/4862-2023/17733 від 24.04.2023 (а.с.18), з'ясовано, що 21.04.2022 заявником було подано заяву про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та виплату допомоги через Портал Дія.
У разі коли внутрішньо переміщена особа подала заяву до 30 квітня 2022 року та не отримала допомогу, допомога надається за період, коли така особа мала право на допомогу на підставі, зокрема сформованого Мінцифрою відповідного переліку внутрішньо переміщених осіб, що надається Мінсоцполітики.
Нацсоцслужба перевірила перелік, сформований Мінцифрою, та повідомляє, що відповідна інформація щодо заявника міститься в цьому переліку (Новомиколаївська сільська територіальна громада Херсонської області).
Зокрема, за інформацією Мінсоцполітики, у разі потреби, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить інформацію в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та оформлює довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка не була сформована в Порталі Дія до 30 квітня 2022 року, та призначає допомогу на проживання з березня поточного року на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (лист Мінсоцполітики від 31.08.2022 №8928/0/2-22/56).
Матеріали справи містять довідку управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області №26 від 08.05.2023 (а.с.54), відповідно до якої ОСОБА_1 та його син на обліку в управлінні не перебувають, допомогу на проживання не отримують.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч .2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332), п.2 якого визначено, що облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі - Порядок №509).
Відповідно до п.1 Порядку №509, цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка).
Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з положеннями пункту 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядком № 509 визначено, що за наслідком розгляду заяви про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи уповноважений орган приймає рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332 в редакції чинній на час виникнення правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204. Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що 21.04.2022 позивач через портал «Дія» подав заяву про оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи та отримання допомоги на проживання.
В той же час, матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу за наслідком розгляду такої заяви позивача, як то про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі такої довідки. Більш того, власне позивач у позовній заяві зазначає, що він не отримав статусу внутрішньо переміщеної особи за наслідками подання ним заяви 21.04.2022.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час зазначена вище бездіяльність чи відмова у оформленні позивачу статусу внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки не є предметом спору у даній справі, що випливає зі змісту предмету позову.
З аналізу наведених норм законодавства судом встановлено, що законодавством визначене поетапне оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи, а після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи оформлення допомоги на проживання.
На користь цього висновку вказує й п.1 Порядку №332, відповідно до якого цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання саме внутрішньо переміщеним особам, факт чого, відповідно до Порядку №509 підтверджує довідка.
Підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів щодо надання позивачу статусу внутрішньо переміщеної особи за його заявою від 21.04.2022 та видачі довідки про це, порушене питання щодо отримання допомоги, як внутрішньо переміщеній особі у спірний період - є передчасним, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9, код ЄДРПОУ 36290160).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.