Справа № 640/20950/20
15 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оксанина» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/20950/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оксанина» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2020 № 0000044/7.8-19-03, № 0000045/7.8-19-03.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення- рішення від 07.08.2020 року № 0000044/7.8-19-03 винесене на підставі акту від 21.07.2020 року № 41/20/7.8-19-03/33830650, яким встановлено порушення вимог пункту положень Закону України від 19.03.2013 року № 584-VII «Про митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями; положень статей 44 та 257, частини четвертої та п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та застосовано штрафні санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 20221 (двадцять тисяч двісті двадцять одна гривня) 46 коп. Податкове повідомлення рішення від 07.08.2020 року № 0000045/7.8-19-03 винесене на підставі акту від 21.07.2020 року № 41/20/7.8-19-03/33830650, яким встановлено порушення вимог пункту 190.1 статті 190 розділу Податкового кодексу України від 02.12.2010 року. Застосовано штрафні санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у зв'язку з цим згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 4044 (чотири тисячі сорок чотири гривні) 29 коп. Можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Відповідачем не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Вінницької митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення. Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення. Таким чином, донарахування сум податкових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі №К/9901/593/17, від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14, від 15.05.2018 у справі №K/9901/34100/18. Водночас, в акті не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи. Отже, при проведені процедури митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи для розмитнення товару та підтвердження країни походження товару. Крім того, до сертифіката відповідності товару жодних нарікань та сумнівів не було.
23.10.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Київської митниці Держмитслужби (первинний позивач) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ТОВ «Агрофірма «Оксанина», 07.07.2020, направлено письмове повідомлення від 06.07.2020 №7.8-19-03/49 про проведення з 10.07.2020 по 14.07.2020 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої: м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд. 76, каб. 221. Повідомлення направлено ТОВ «Агрофірма «Оксанина» рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 06.07.2020 №7.8-1/19/11/13211 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення за штрихкодовим індикатором номер 0312408265217 (повідомлення вручено 15.07.2020). ТОВ «Агрофірма «Оксанина» в зоні діяльності Вінницької митниці ДФС, за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, що підлягає перевірці, в митному режимі імпорт був задекларований товар №1 « 1. Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2010, дата першої реєстрації 24.09.2010, 3-осьовий, вантажопідйомність 31480 кг, максимальна маса завантаження 38000 кг. Призначений для використання на дорогах загального призначення. Транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі або приймачі. Торговельна марка: LANGENDORF Виробник: FAHRZEUGBAU LANGENDORF POTSD. Країна виробництва: DE.» (далі товар №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 ») у товарній підкатегорії 8716 39 80 00, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), для якої Законом України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита (повна/пільгова) У розмірі 10% від митної вартості товару. Товар ввозився ТОВ «Агрофірма «Оксанина» на митну територію України з Німеччини автомобільним транспортом на умовах поставки FCA DE Bottrop, згідно з Інкотермс-2010, на підставі контракту від 03.08.2017 №03-08, що був укладений між компанією «Mouhamed Omayrant GmbH» (Braker Str. 28 46238 Bottrop. Deutschland) (Продавець) та ТОВ «Агрофірма «Оксанина» (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 1А) (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 10100,00 євро. При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF», встановлено наступне. Згідно з відомостями граф товару №1 за MUA401010/2017/035199, ТОВ «Агрофірма «Оксанина» задекларувало: МД від 04.10.2017 - в графі 34 «Код країни походження »: EU (Європейський Союз); в графі 36 «Преференції»: преференція по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу», підстава для надання пільги: абзац перший частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року №1678-VII (далі - Закон України №1678-VII). Відповідно до положень абзацу першого частини першої статті 29 вказаного додатку, для товарів товарної підкатегорії 8716 39 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України та походять з країн Європейського Союзу, протягом 2017 року застосовувалась ставка ввізного мита 5%. Враховуючи вищевикладене, згідно з відомостями, які містяться в документах, використаних під час перевірки та зазначених в пункті 2.5 частини ІІ акта перевірки, для отримання пільг і звільнення від оподаткування, а саме, для застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу», для товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 », митне оформлення якого проведено за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, ТОВ «Агрофірма «Оксанина» було надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078. Листом Вінницької митниці ДФС від 29.03.2018 №1494/8/02-80-19-02 «Щодо проведення перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1» ініційовано запит (через ДФС) до уповноваженого органу Німеччини щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих під час митного оформлення товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, Тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 ...» за МД від 04.10.2017 UA401010/2017/035199, а саме, сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078. Листом ДФС від 01.11.2019 №30512/7/99-99-19-04-02-17 Вінницькій митниці ДФС були доведені результати перевірки уповноваженого органу Німеччини (листи від 10.09.2019 №Z 4215B-В 110901-А 15/18 та від 20.09.2019 №Z 4215F-659/18-1) сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 № 821078, за результатами якої не підтверджено преференційне походження товару, так як експортер не зміг довести преференційний статус походження товару. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Агрофірма «Оксанина» під час декларування товару №1 за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, для отримання пільг і звільнення від оподаткування (застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410 -товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу»), надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078, який не може бути підставою для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, що є порушенням пункту (а) частини першої статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди. В результаті встановлених перевіркою порушень позивачем занижено податкове зобов'язання по сплаті митних платежів на суму 19 412,60 грн, в т.ч. ввізного мита на суму 16177,17 грн та ПДВ 3235,43 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 замінено відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби (43337359) на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (43997555).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В., у зв'язку із чим справу належить прийняти до провадження.
Ухвалою судді від 24.02.2025 справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.03.2025 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшло клопотання, згідно з яким відповідач підтримує раніше поданий відзив на адміністративний позов та просить відмовити в задоволенні позову.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Оксанина», в зоні діяльності Вінницької митниці ДФС, за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, що підлягає перевірці, в митному режимі імпорт був задекларований товар №1 « 1. Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2010, дата першої реєстрації - 24.09.2010, 3-осьовий, вантажопідйомність - 31480 кг, максимальна маса завантаження 38000 кг. Призначений для використання на дорогах загального призначення. Транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі або приймачі. Торговельна марка: LANGENDORF Виробник: FAHRZEUGBAU LANGENDORF POTSD. Країна виробництва: DE.» (далі - товар №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип KА 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 ») у товарній підкатегорії 8716 39 80 00, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), для якої Законом України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» встановлена ставка ввізного мита (повна/пільгова) у розмірі 10% від митної вартості товару.
Товар ввозився ТОВ «Агрофірма «Оксанина» на митну територію України з Німеччини автомобільним транспортом на умовах поставки FCA DE Bottrop, згідно з Інкотермс-2010, на підставі контракту від 03.08.2017 №03-08, що був укладений між компанією «Mouhamed Omayrant GmbH» (Braker Str. 28 46238 Bottrop, Deutschland) (Продавець) та ТОВ «Агрофірма «Оксанина» (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 1А) (Покупець), згідно з яким вартість транспортного засобу складає 10100,00 євро.
ТОВ «Агрофірма «Оксанина» задекларувала:
- в графі 36 «Преференції» преференцію на сплату ввізного мита за колом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу;
- в графі 43 «Код МВВ» митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
При митному оформленні товару ТОВ «Агрофірма «Оксанина» було надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 року №821078. Країною імпортером в даному сертифікаті зазначено - Німеччина.
Листом Вінницької митниці ДФС від 29.03.2018 №1494/8/02-80-19-02 «Щодо проведення перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1» ініційовано запит (через ДФС) до уповноваженого органу Німеччини щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих під час митного оформлення товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі WLASKA335AMF62286...» за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, а саме, сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078.
Листом ДФС від 01.11.2019 №30512/7/99-99-19-04-02-17 Вінницькій митниці ДФС були доведені результати перевірки уповноваженого органу Німеччини (листи від 10.09.2019 №Z 4215B-B 110901-A 15/18 та від 20.09.2019 №Z 4215F-659/18-1) сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 № 821078, за результатами якої не підтверджено преференційне походження товару, так як експортер не зміг довести преференційний статус походження товару.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.07.2020 № 230 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Агрофірма «Оксанина» вимог законодавства України з питань митної справи», робочою групою Київської митниці Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Агрофірма «Оксанина» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA401010/2017/035199 від 04.10.2017, за результатами якої складено акт від 21.07.2020 № 41/20/7.8-19-03/33830650.
Документальною невиїзною перевіркою обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі НОМЕР_1 ...» за МД від 04.10.2017 NOUA401010/2017/035199 встановлено порушення ТОВ «Агрофірма «Оксанина»:
- положень статей 44 та 257, частин четвертої та п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI;
- положень Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями;
- положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України;
в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 19412,60 гривень, в тому числі, ввізного мита на суму 16177,17 гривень та податку на додану вартість на суму 3235,43 гривень.
На підставі вищевказаного акту перевірки Київською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020 № 0000044/7.8-19-03, яким збільшено суму грошового зобов'язання за митом на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на суму 16177,17 грн та застосовано штраф в розмірі 4044,29 грн, від 07.08.2020 № 0000045/7.8.-19-03, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 3235,43 грн та застосовано штраф в розмірі 808,86 грн.
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Зі змісту акту перевірки від 21.07.2020 № 41/20/7.8-19-09/33830650 вбачається, що згідно з відомостями граф товару №1 за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, ТОВ «Агрофірма «Оксанина» задекларувало:
- в графі 34 «Код країни походження»: EU (Європейський Союз);
- в графі 36 «Преференції»: преференція по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу», підстава для надання пільги: абзац перший частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року №1678-VII (далі - Закон України №1678-VII).
Відповідно до положень абзацу першого частини першої статті 29 додатка Г-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України №1678-VII (далі -Угода), для товарів товарної підкатегорії 8716 39 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться на митну територію України та походять з країн Європейського Союзу, протягом 2017 року застосовувалась ставка ввізного мита - 5%.
Враховуючи вищевикладене, згідно з відомостями, які містяться в документах, використаних під час перевірки та зазначених в пункті 2.5 частини ІІ акта перевірки. для отримання пільг і звільнення від оподаткування, а саме, для застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу», для товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі WLASKA335AMF62286...», митне оформлення якого проведено за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199. ТОВ «Агрофірма «Оксанина» було надано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 № L 821078.
Листом Вінницької митниці ДФС від 29.03.2018 №1494/8/02-80-19-02 «Щодо проведення перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1» ініційовано запит (через ДФС) до уповноваженого органу Німеччини щодо проведення перевірки преференційних документів, наданих під час митного оформлення товару №1 «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENDORF, тип SKA 24/28. Номер шасі WLASKA335AMF62286...» за МД від 04.10.2017 №UA401010/2017/035199, а саме, сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078.
Листом ДФС від 01.11.2019 №30512/7/99-99-19-04-02-17 Вінницькій митниці ДФС були доведені результати перевірки уповноваженого органу Німеччини (листи від 10.09.2019 № Z 4215B-B 110901-А 15/18 та від 20.09.2019 №Z 4215F-659/18-1) сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 №L 821078, за результатами якої не підтверджено преференційне походження товару, так як експортер не зміг довести преференційний статус походження товару.
Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України (далі - МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України N 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифікувала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов'язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
За змістом частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21 сформував правові висновки про таке.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 01 березня 2021 року у справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
У свою чергу, листом уповноваженого органу Німеччини повідомлено ДФС України, що перевірка показала, що транспортний засіб, вказаний у наданому сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 № L 821078, не є продуктом походження з Європейського Союзу в розумінні положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Європейський Союзом та його членам, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони. Компанія не спроможна довести статус походження транспортного засобу.
Натомість, позивач, заперечуючи проти спірних податкових повідомлень-рішень, стверджує, що поданий сертифікат містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності про країну походження товару відсутні, що на думку позивача, підтверджує країну походження задекларованого за митною декларацією товару у відповідності до вимог ст. ст. 43, 44, 257, 266, 335 МК.
Фактично позиція позивача зводиться до незгоди із виявленими порушеннями та на противагу цьому твердженням про безумовну верифікацію отриманого товару сертифікатом, який містить інформацію про країну походження товару - Німеччина. Водночас, представник позивача зазначає, що на момент складання позову, нею було направлено до Подільської митниці Держмитслужби адвокатський запит від 26.07.2020 щодо отримання копії запитів, які були направлені до Німеччини, щодо встановлення походження товару, на який станом на 28.08.2020 відповідь не надійшла.
В свою чергу, відповідачем до відзиву, який надійшов до суду 23.10.2020, долучено копії запитів, а також відповідь уповноваженого органу Німеччини, згідно з якою транспортний засіб, вказаний у наданому сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 22.09.2017 № L 821078 не є продуктом походження з Європейського Союзу в розумінні положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Європейський Союзом та його членам, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони. Компанія не спроможна довести статус походження транспортного засобу.
Однак з боку позивача жодних пояснень з приводу цього до суду не надано, відповідь на відзив станом на 15.04.2025 до суду не надійшла.
В свою чергу, подання позивачем при митному оформленні товару певного пакету документів на підтвердження походження товару із країни ЄС не є достатньою підставою не враховувати інформацію, зазначену у листі уповноваженого органу Німеччини.
За результатами аналізу матеріалів, отриманих листом уповноваженого органу Німеччини від 20.09.20198 № Z 4115F-659/18-1, встановлено, що преференційне походження товару не підтверджено і пільги надані (отримані) неправомірно з порушенням вимог Проколу 1 до Угоди.
Зокрема, до товару «Напівпричіп вантажний самоскид марка LANGENFORF» оформленого за МД від 04.10.2017 № UA401010/2017/035199, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди та ТОВ «Агрофірма «Оксанина» під час митного оформлення вищезазначеного товару митні платежі сплачено не у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зміст встановлених судом обставин, наведених позові, не дає підстав вважати, що позивач на обґрунтування своїх вимог щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень довів, що висновки, зафіксовані в акті перевірки, є помилковими, а поведінка відповідача при їх формуванні та ухваленні рішень не відповідала передбаченим частиною другою статті 2 КАС України вимогам, а відтак, такі рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оксанина» (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, 2а, оф. 11; ЄДРПОУ 33830650) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.