Справа № 420/3511/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 лютого 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за весь період отримання, згідно з ЗУ "Про прожитковий мінімум" та станом на 1 січня 2024 року із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року, в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1.25;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за весь період його отримання згідно з ЗУ "Про прожитковий мінімум", та станом на 1 січня 2024 року із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2024 року, в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1.25.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є суддею у відставці Приморського районного суду м Одеси, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України 10 травня 2018 року. 3 липня 2018 року він перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відстані, відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів» Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання суди. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу суди застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону України «Про судоустрій статус суддів». Зокрема, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 грн. Згідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було встановлено в сумі 3028,00 гривень.07.08.2020 року Одеський окружний адміністративний суд у справі № 420/4885/20 зобов'язав ГУ Пенсійного фонду України здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці на підставі довідки ТУ Державної судової адміністрації України в Одеській області від 17.03.2020 року № 5 766 20 14 з 19 лютого 2020 року. У відповідності до зазначеної довідки від 17.03.2020 року «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» в розмірі, що складається з посадового окладу 78825,00 грн. доплати за вислугу років 60% 47295 грн.. доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% - 7882,50 грн. Зазначений посадовий оклад був обрахований виходячи з розміру прожиткового мінімуму на 01.01.2020 року в сумі 2102грн. (2102*30*1.25=78825грн), що в подальшому неодноразово змінювався, та наразі складає 3028 грн. 27.01.2025 року позивач звернувся до ТУ ДСА в Одеській області із заявою, в якій просив надати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 за весь період отримання, згідно з ЗУ "Про прожитковий мінімум" та станом на 1 січня 2024 року із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням регіонального коефіцієнту. Листом ТУ ДСА в Одеській області від 31.01.2025 року за №255/25-вих позивачу було фактично відмовлено у наданні зазначеної довідки. Вказана відмова ґрунтувалась на тому, що посадовий оклад судді місцевого суду на 01.01.2024 року встановлюється відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року за ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік. Згідно штатним розписом Приморського райсуду м. Одеси станом на 01.01.2024 року посадовий оклад судді становить 78825,00 гривень. Така відмова на думку позивача є протиправною.
11.02.2025 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідач не спростовує факту видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці. Однак відповідач не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій при розрахунку сум, вказаних в довідці обчислених за величиною, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102,00грн. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частиною дев'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Таким чином, Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, звертаємо особливу увагу, що норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а, аналізуючи норми законодавства за подібних фактичних обставин справи. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року№3460-IX. Статтею 7 Закону № 3460-ІХ визначено у 2024 році установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних
осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Отже, з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який
застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому зазначати інші відомості, ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав. Інші дії відповідача були б порушенням чинного законодавства, яке напряму регулює дані правовідносини.
17.02.2025 року ГУПФ України в Одеській області подало пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає (крім доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву), що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX та з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визначено, зокрема, єдиний порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який врегульований у ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII. При цьому, порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, передбачений у ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII, зводиться до виплати довічного грошового утримання у відповідному розмірі, що не є тотожним порядку призначення таких виплат у конкретному розмірі. Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020, положення Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними та втратили чинність з 18.02.2020. Право на перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться у разі зміни після 18.02.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом. Аналогічну правову позицію виклав Третій апеляційний адміністративний суд у своїй постанові по справі № 340/8515/23 від 14 лютого 2024 року та П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові по справі №420/30320/23 від 02.04.2024. Таким чином, з прийняттям Законів № №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ, №3460-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Положення статті 7 Законів №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ, №3460-ІХ якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 гривні є чинними, не конституційним не визнавались та не скасовувались, а звідси підлягали та підлягають виконанню.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 10 травня 2018 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1357/0/15-18, яким звільнено ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у відставку (а.с. 9).
Наказом Приморського районного суду міста Одеси від 19.06.2018 року №35-ос ОСОБА_1 відраховано зі штату Приморського районного суду міста Одеси (а.с.9 зворот)
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Як стверджує позивач, 27.01.2025 року він подав відповідачу заяву щодо надання довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року.
31.01.2025 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №433/25-вих, відповідно до якої його суддівська винагорода, яка нараховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 134002,50грн., у тому числі посадовий оклад - 78825грн. (а.с.10).
Не погодившись із розміром суддівської винагороди, яка обчислена з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а зазначив, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: - працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня; - працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон № 1082-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права “спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України “Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище. Отже, Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року по справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року по справі №280/9563/21, від 02 серпня 2023 року по справі №560/5597/22.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21 виклав такі правові висновки у подібних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024 р.р. встановлений у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028,00 грн. - відповідно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 31.01.2025 року відповідачем протиправно обчислено щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102грн., чим порушено його право на отримання довічного утримання судді у відставці у належному розмірі.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Решта доводів та заперечень учасників справи на висновки суду по суті справи не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково, із відмовою у вимогах перерахувати грошове утримання за весь період його отримання як безпідставних.
Суд визначив, що предмет позову може стосуватися виключно даних довідки станом на 01.01.2024 року для перерахунку довічного грошового утримання з 01.01.2024 року, а не усього періоду отримання суддею у відставці з 2018 року довічного грошового утримання.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20грн., суд покладає ці витрати на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області у вигляді відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Одеси станом на 01 січня 2024 року, із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн та з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Одеській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Приморського районного суду м. Одеси станом на 01 січня 2024 року, із розрахунком суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту - 1,25, для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945; адреса: вул.Бабеля, буд.2, м.Одеса, 65005).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012).
Суддя М.М. Аракелян