08 квітня 2025 р. № 400/11786/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання М'ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомГосподарського суду Миколаївської області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаУправління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42А,м. Миколаїв,54001,
провизнання протиправною та скасування вимоги від 24.10.2024 року № 151408-14/1943-2024,
за участю:
представника позивача: відсутній.
представників відповідача: Костенко Ю.В., Остапенко А.М..
Господарський суд Миколаївської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасування Вимоги про усунення порушень законодавства №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Господарський суд Миколаївської області є юридичною особою публічного права, створеною відповідно до ст. 125 Конституції України. Згідно положень ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», контроль за додержанням вимог щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом. В силу приписів Закону України «Про Рахункову палату» №576-VIII від 02.07.2015 саме на Рахункову палату покладено здійснення контрольних функцій використання коштів державного бюджету щодо установ та органів системи правосуддя. Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939 від 26.01.1993. Зі змісту статті 2 вказаного Закону слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ. Серед вказаного переліку судові органи відсутні. Тому суди не підпадають під суб'єктний склад статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та пп.3,4 Положення «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України» від 03.02.2016 (із змінами). За приписами п.3 Положення про Державну аудиторську службу України №43 від 13.02.2016, основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг. У розумінні пп.2 п.4 цього ж Положення Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб'єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні. Тобто, чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України. Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в господарських судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати України. Отже, сам факт проведення відповідачем ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 є неправомірним.
Щодо оскаржуваної вимоги, позивач зазначив наступне:
- виплата надбавки за інтенсивність державним службовцям в розмірі 40%, при укладанні та затвердженні кошторису на 2023 рік Позивачем не планувалась. Нарахування та виплата надбавок у розмірі 40% стала можливою лише після виділення ДСА України та затвердження додаткових коштів спеціального фонду за довідкою про внесення змін до кошторису від 19.10.2023 №104. З огляду на вищевикладене, виплата надбавки за інтенсивність державним службовцям в розмірі 40% не може вважатись порушенням законодавства, оскільки не призвела до завищення асигнувань на оплату праці, враховуючи, що вказані асигнування були відкриті ДСА України як головним розпорядником бюджетних коштів, погоджені Вищою радою правосуддя та затверджені Міністерством фінансів України.
- кошти в розмірі 243,53 тис. грн, про якій йдеться у Акті, не є зайвими втратами бюджетних коштів, оскільки вони є в наявності у Позивача у вигляді марок та використовуються судом для сплати поточних витрат за поштові послуги, а також враховуються при плануванні та закупівлі на наступні бюджетні періоди.
- зазначені у акті перевірки обставини визначення товару за кодом ДК 021:2015 35520000-6, а не ДК 021:2015 30210000-4, не можуть вважатись уникненням від проведення закупівлі на відкритих торгах, оскільки за запитом суду, відповідно до Довідки про зміни до кошторису від 13.12.2023 №138 ДСА України, були виділені цільові додаткові кошти в сумі 36600,00 на придбання саме протяжного сканеру. Оскільки Позивачу були виділені окремі, додаткові кошти на придбання протяжного сканеру, то це вважається новим предметом закупівлі, тому зазначений товар був закуплений із застосуванням приписів п.13 Постанови №1178. Враховуючи вартість придбаного товару до 100 тис. грн, проведення закупівлі здійснено шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів. Таким чином, вимоги Постанови №1178 Позивачем було дотримано, зауваження з цього приводу у Акті ревізії відсутні.
Ухвалою від 24.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву; підготовче засідання у справі призначене судом на 20.02.2025.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити та зазначає наступне:
- не погоджується з Актом ревізії від 14.10.2024 №15-14-11/88, за результатами якого позивачу направлено Вимогу від 24.10.2024 № 151408-14/1943-2024, Господарський суд Миколаївської області підписав зазначений акт без заперечень, що підтверджується наявними підписами посадових осіб об'єкту контролю. Крім того, позивачем не зазначено, в чому саме полягає порушення його прав, свобод або законних інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються;
- місцеві суди додано до переліку суб'єктів, щодо яких саме Рахункова палата здійснює заходи зовнішнього фінансового контролю (аудиту), згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Рахункову палату» в редакції, яка набула чинності лише з 19.12.2024. Однак до цього моменту у відповідача були наявні повноваження щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області, як місцевого суду, згідно п.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою України на ІІІ квартал 2024 року. Відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленому розпорядженням КМУ від 18.03.2024 №244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-ІХ, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема, щодо реформування судової системи та забезпечення судової діяльності. Виконання заходів з реформування судової системи, які включені до Плану України, враховують рекомендації листа послів G7, що надходив до Держаудитслужби. Отже заходи державного фінансового контролю у судах жодним чином не посягають на незалежність суддів, не впливають на принципи правосуддя та не призводять до втручання у процес здійснення правосуддя.
- пред'явлення Вимоги від 24.10.2024 №151408-14/1943-2024 було обумовлено виявленими Держаудитслужбою під час ревізії фактами порушень у сфері планування видатків на виплату надбавки за інтенсивність державним службовцям; при визначенні потреби на придбання марок та визначення предмету закупівлі. Так, позивачем, в порушення п.22 та абз.16 п.47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (надалі - Порядок №228); ч.7 ст.52 Закону України «Про державну службу»; п.2 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2017 №15, було здійснено планування видатків на виплату надбавки за інтенсивність державним службовцям в розмірі 40%, яка має здійснюватись за рахунок економії фонду оплати праці, що призвело до завищення асигнувань на оплату праці (з нарахуваннями) при затвердженні кошторису спеціального фонду на 2023 рік та внесенні змін до нього на загальну суму 1234,37 тис. грн., в т.ч. КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - 1011,78 тис. грн. та КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» - 222,59 тис. грн., та зайвого отримання бюджетних коштів на відповідну суму.
Крім того, в порушення п.22 та абз.16 п.47 Порядку №228, неврахування позивачем наявних залишків та реальної потреби при планування бюджетних показників, призвело до завищення потреби на придбання марок та бюджетних асигнувань за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», затверджених кошторисами по загальному фонду на 2022 рік та суму 754,03 тис. грн., які станом на 31.12.2022 залишились не використаними, та до зайвого отримання і використання бюджетних коштів по спеціальному фонду в 2023 році на суму 243,53 тис. грн.
Порушення позивачем п.15 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 та п.3 Розділу І Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 №708 при закупівлі товару «сканер Canon DR-S150» на суму 36,60 тис. грн., за ID:UA-2023-12-27-006386-а, призвело до визначено предмету закупівлі не у відповідності з Єдиним закупівельним словником.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та докази викладені у позовній заяві та зазначаючи додатково, що факт підписання Акту ревізії від 14.10.2024 №15-14-11/88 без заперечень, не позбавлений позивача права на звернення до адміністративного суду.
Крім того, рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 №44 вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів. Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена ДСА. Рішення Ради суддів України є рішеннями органів судової влади, обов'язковими для неї. Більше того, Конституційний Суд України в рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі щодо конституційності окремих положень Закону «Про запобігання корупції», зазначив, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади. За позицією Конституційного Суду України, будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади. Станом на час проведення Відповідачем ревізії, зазначена позиція Конституційного Суду України не змінювалась. Таким чином, своїми діями відповідач фактично порушив принцип незалежності судової гілки влади, зокрема, позивача.
Ухвалою від 20.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 08.04.2025 судом проголошено скорочене рішення.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
У період з 27.08.2024 по 07.10.2024 в Господарському суді Миколаївської області, Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
За результатами проведення ревізії Відповідачем був складений Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 №15-14-11/88 від 14.10.2024.
Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на адресу Господарського суду Миколаївської області була направлена Вимога «Щодо усунення порушень законодавства» за №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024.
Згідно вказаної Вимоги, Управління південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області вимагає:
1. Проаналізувати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення.
2. В подальшому при визначенні потреби в бюджетних коштах дотримуватись Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228.
3. В подальшому при визначенні предмета закупівлі керуватись Порядком визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 №708.
Позивач не погоджуючись з зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Суд вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII), Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2016 №43 «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України».
Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Її органи реалізують свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, що означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.
Органи судової влади та професійні судді, як носії цієї влади, є незалежними. Конституцією України встановлюються гарантії такої незалежності, а особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України.
Суди не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права.
Приписами статті 1 Закону №1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Частиною 3 статті 17 Закону №1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.
Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ч.1 ст.18 Закону №1402-VIII)
Відповідно до ст.146 Закону №1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Статтею 148 цього ж Закону передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема є Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.
За позицією Конституційного Суду України будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.
На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.
У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.
Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон №2939-XII).
Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Зі змісту зазначеного положення Закону №2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ. При цьому, серед вказаного переліку судові органи відсутні.
За приписами п. 3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016 року №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.
У розумінні пп.2 п. 4 цього ж Положення Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб'єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.
Тобто Законом України №2939-ХІІ та вказаним Положенням визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.
З вищенаведених норм можна зробити висновок, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка згідно Конституції України є окремою гілкою влади.
Щодо посилання відповідача на наявність у нього повноваження на проведення ревізії позивача, оскільки останній використовує бюджетні кошти, суд зазначає, що Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб'єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб'єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб'єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.
Наведена у ч.2 ст.19 Конституції України норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Фактичне ігнорування відповідачем приписів Закону №2939-ХІІ та п.3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016 №43 в частині проведення перевірок лише щодо вичерпного переліку підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ, серед яких суди відсутні, свідчить про власне тлумачення відповідачем вказаних норм Конституції та законів України.
Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-ІХ, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У рамках виконання міжнародних зобов'язань, зокрема щодо заходів, які стосуються запитів на виплати коштів згідно з інструментом Ukraine Facility, Держаудитслужба надає резюме результатів відповідних аудитів та перевірок, що гарантують належне використання фінансування, усунення незаконних дій, шахрайства, корупції та будь-якої іншої незаконної діяльності, що впливає на фінансові інтереси Європейського Союзу, включаючи конфлікти інтересів. Крім того, за запитом Міністерства фінансів України Держаудитслужба забезпечує контроль державних видатків для забезпечення стійкості державного управління в Україні (PEACE), зокрема фінансування видатків на оплату праці судових органів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р схвалено План України на 2024-2027 роки, який містить розділ ІІІ «Судова система».
У цьому розділі визначено:
2.1 Реформи, які мають бути проведені в рамках Компоненту І Ukraine Facility:
Реформа 1. Посилення підзвітності, доброчесності та професіоналізму судової влади
Реформа передбачає кілька складових, зокрема: удосконалення відбору суддів і запуск процедури відбору суддів на основі удосконалених механізмів; створення нового суду для розгляду адміністративних справ за участю національних державних органів, укомплектованого суддями, які пройшли належну перевірку; забезпечення передбачуваності, сталості та відкритості дисциплінарної практики щодо суддів.
Реформа 2. Реформи банкрутства та неплатоспроможності і виконання судових рішень
Реформа передбачатиме, зокрема: удосконалення режимів банкрутства юридичних осіб (корпоративного банкрутства) та неплатоспроможності фізичних осіб; покращення виконання судових рішень.
Реформа 3. Цифровізація судової системи
Реформа передбачає, зокрема: цифровізацію судової системи
Реформа 4. Реформа прокуратури
Реформа передбачає кілька етапів, зокрема: проведення незалежної, прозорої та об'єктивної процедури добору прокурорів на керівні посади; вдосконалення системи притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності.
Отже, аналіз основних складових реформ, які мають бути проведені в рамках Компоненту І Ukraine Facility, свідчить про помилковість посилань відповідача на повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, як на підставу для проведення ревізії Господарського суду Миколаївської області, оскільки відповідачем не доведено отримання позивачем вказаних коштів.
Крім того, як зазначалось судом вище, стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №911/782/21 зазначив, що за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex spicialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального та спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogate generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальними.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori);«закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali);«закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 №44, які є рішеннями органів судової влади і обов'язковими для неї, вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів.
Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.
Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в судах здійснюються ДСАУ, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.
Слід звернути увагу, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Так, організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України «Про рахункову палату» від 02.07.2015 №576 (надалі Закон №576).
За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону №576-VIII (в редакції станом на 04.05.2024), Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України» від 30.10.2024 №4042-IX (який набрав чинності 19.12.2024), внесено зміни у п.1 ч.1 ст.7 Закону №576-VIII та визначено, що Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, проведення витрат державного бюджету, включаючи: використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.
Вказуючи на те, що місцеві суди додано до переліку суб'єктів, щодо яких Рахункова палата здійснює заходи зовнішнього фінансового контролю (аудиту), згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Рахункову палату» в редакції, яка набула чинності лише 19.12.2024 (тобто не діяла на час проведення ревізії в Господарському суді Миколаївської області (з 27.08.2024 по 07.10.2024), відповідач не враховує, що неврегульованість на законодавчому рівні до 19.12.2024 повноважень Рахункової палати щодо перевірок місцевих судів, не може легітимізувати дії відповідача з проведення ревізії позивача, за відсутності у Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» повноважень Держаудитслужби на проведення перевірок судів в цілому.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на Висновок Комітету Верховної ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу щодо проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» та деяких інших законодавчих актів України (реєстр. №10044-д від 16.09.2024) та Пояснювальну записку від 16.09.2024, в яких обґрунтовано необхідність прийняття змін та деталізації повноважень Рахункової палати.
З аналізу викладеного слідує, що виключно Законом №576-VIII передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.
Статтею 130 Конституції визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.
За змістом статей 113, 115, 116 Конституції, закону «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Жодною нормою Конституції чи Закону України «Про Кабінет Міністрів України» не наділено Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади (в тому числі і Держаудитслужбу) повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 закону «Про Кабінет Міністрів України» на останній покладено виключно обов'язок забезпечити фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про державний бюджет, та створити належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
До контрольних функцій Кабінету Міністрів України віднесено питання здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади та забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції.
Якщо Кабінет Міністрів України не наділений жодними контрольними функціями щодо судової влади, то і Держаудитслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю тим більше не може перебирати на себе такі функції.
Статтею 98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Таким чином, суди як суб'єкти публічного права не підпадають під суб'єктний склад Закону №2939-XII, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.
Отже, провівши ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області за період з 01.01.2022 по 31.07.2024, відповідач фактично порушив принцип незалежності судової гілки влади взагалі та позивача зокрема від виконавчої гілки влади, та вийшов за межі повноважень, визначених законом.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 24.06.1999 у справі №6-рп/99, метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.
Система «стримування і противаг» є основою демократичного політичного режиму, вона діє як цілісна система взаємопов'язаних елементів. Саме вона забезпечує демократичний, правовий характер держави та ефективність її функціонування, гарантуючи при цьому основні права і свободи людей. В різних країнах має свої особливості, залишаючи при цьому незмінним головний принцип: на будь-яку спробу будь-якої гілки влади перебрати на себе функції та повноваження іншої гілки остання має законодавчо закріплені механізми протидії.
У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5, 6 ч.2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 2 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX) публічний інтерес - інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2073-IX принципами адміністративної процедури є, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
В даній справі судом встановлено протиправність дій відповідача щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Господарського суду Миколаївської області, що є фундаментальним порушенням, яке тягне за собою правомірні наслідки.
При цьому, суд вважає за необхідне надати правову оцінку і іншим доводам сторін, з метою виконання обов'язку щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 у справі №420/6625/21 сформовано наступні висновки щодо застосування норм права: «…вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 та від 08.05.2018 у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.
Відтак, Вимога про усунення порушень законодавства №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 є предметом судового контролю.
Здійснюючи судовий контроль щодо вказаної вимоги, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.
У Акті ревізії №15-14-11/08 від 14.10.2024, висновки якого стали передумовою винесення спірної Вимоги, відповідачем зазначено, що Господарським судом Миколаївської області, в порушення п.22 та абз.16 п.47 Порядку №228; ч.7 ст.52 Закону України «Про державну службу»; п.2 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2017 №15, було здійснено планування видатків на виплату надбавки за інтенсивність державним службовцям в розмірі 40%, яка має здійснюватись за рахунок економії фонду оплати праці, що призвело до завищення асигнувань на оплату праці (з нарахуваннями) при затвердженні кошторису спеціального фонду на 2023 рік та внесенні змін до нього на загальну суму 1234,37 тис. грн., в т.ч. КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - 1011,78 тис. грн. та КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» - 222,59 тис. грн., та зайвого отримання бюджетних коштів на відповідну суму.
Відповідно до ч.7 ст.52 Закону України «Про державну службу» фонд преміювання може становити тільки 20% загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Виплата надбавки за інтенсивність праці регулюється Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою КМУ від 18.01.2017 №15.
Згідно п.п.2-4 зазначеного Положення керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи. Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.
Виходячи з аналізу вказаних нормативних актів можна дійти висновку, що такі стимулюючі виплати як премія та надбавка за інтенсивність праці є різними складовими заробітної плати, а тому не можуть ототожнюватись, незважаючи на схожий порядок обчислення у відсотках від посадового окладу. При цьому, розмір таких відсотків чинним законодавством не визначений, а обмежений лише межами економії фонду оплати праці.
Крім того, судом досліджено твердження позивача з приводу того, що виплата надбавки за інтенсивність державним службовцям в розмірі 40%, при укладанні та затвердженні кошторису на 2023 рік ним не планувалась, та встановлено наступне.
16.05.2023 до ДСА України позивачем була надіслана пропозиція щодо збільшення видатків по КЕКВ 2111 «Оплата праці» для запровадження коригуючих коефіцієнтів до посадового окладу для працівників державних органів, які виконують свої обов'язки та завдання на територіях можливих та активних бойових дій на загальну суму 4325,9 тис. грн.
Довідкою про зміни до кошторису від 12.07.2023 №66 були збільшені бюджетні асигнування по КЕКВ 2111 «Оплата праці» на 2665,5 тис. грн.
Довідкою про внесення змін до кошторису від 19.10.2023 №104 були збільшені асигнування по КЕКВ 2111 «Оплата праці» на 2654,8 тис. грн.
Згідно листа ДСА України від 23.10.2023 №11-12660/23, відповідно до доведеного розпису державного бюджету на 2023 рік за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», ДСА України було забезпечено виплати основних складових заробітної плати працівникам апаратів усіх місцевих та апеляційних судів з урахуванням стимулюючих виплат розрахунково в розмірі 18% від загального фонду посадових окладів на 2023 рік.
Тобто, ДСА України як головний розпорядник бюджетних коштів, з метою підвищення рівня заробітної плати працівників апаратів судів за рахунок понадпланових надходжень зі сплати судового збору та з урахуванням єдиного підходу, самостійно здійснила перерозподіл додаткових видатків між судами.
У вказаному листі ДСА України, зокрема зазначило, що наявний розмір стимулюючих виплат за вкрай низьких посадових окладів, а також поглиблення економічної кризи в державі в умовах воєнного стану не забезпечують гідний та справедливий рівень оплати праці.
Низький рівень оплати праці працівників апаратів судів призвів до масових звернень в різні інстанції та до розміщення на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України електронної петиції «Стосовно критичної ситуації з приводу відтоку кадрового потенціалу із судової системи через вкрай низький рівень оплати праці найнижчої ланки державних службовців апаратів загальних місцевих та апеляційних судів, а саме секретарів судових засідань та помічників суддів».
З метою «покращення ситуації з оплатою праці працівників апаратів судів» ДСА України неодноразово зверталася до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Прем'єр-міністра України щодо виділення додаткових коштів з державного бюджету. Проте за рахунок державного бюджету видатки на зазначені цілі у 2023 році не були збільшені.
Ураховуючи викладене, збільшення видатків на оплату праці працівникам апаратів судів стало можливим вирішити лише за рахунок понадпланових надходжень судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.
З огляду на зазначене, ДСА України, з метою збереження кваліфікованих кадрів та підвищення рівня заробітної плати, звернулась з листом від 07.09.2023 №11-10610/23 до Міністерства фінансів України та надала пропозиції щодо збільшення в частині оплати праці та нарахування на неї бюджетних асигнувань спеціального фонду Державного бюджету України на 2023 рік за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» за рахунок понадпланових надходжень зі сплати судового збору у сумі 548800,0 тис. грн., плануючи забезпечити стимулюючими виплатами фактичну чисельність працівників у розмірі 40% від посадового окладу за період січень - грудень 2023 року.
Міністерством фінансів України було затверджено Довідку про зміни до річного розпису бюджету на 2023 рік від 21.09.2023 №08020-13-5/25819 на заробітну плату у розмірі 300000,00 тис. грн.
ДСА України як головним розпорядником бюджетних коштів, з метою підвищення рівня заробітної плати працівників апаратів судів за рахунок понадпланових надходжень зі сплати судового збору та з урахуванням єдиного підходу здійснено перерозподіл додаткових видатків між судами, який було погоджено Вищою радою правосуддя рішенням від 19.10.2023 №996/0/15-23.
З урахуванням затвердженого перерозподілу, 20.10.2023 судам та територіальним управлінням Державної судової адміністрації України були відкриті бюджетні асигнування на оплату праці апаратів судів.
За такого вбачається, що нарахування та виплата надбавок у розмірі 40% стала можливою лише після виділення ДСА України та затвердження додаткових коштів спеціального фонду за довідкою про внесення змін до кошторису від 19.10.2023 №104.
Доказів того, що Господарським судом Миколаївської області виплата надбавки за інтенсивність у розмірі 40% планувалась у 2021 - 2023 роках при складанні та затвердженні кошторису на 2023 рік, відповідачем суду не надано.
З огляду на те, що асигнування на виплату надбавки за інтенсивність праці у розмірі 40% були спочатку погоджені ДСА України як головним розпорядником бюджетних коштів з Вищою радою правосуддя та затверджені Міністерством фінансів України, і лише після цього відкриті позивачу шляхом затвердження додаткових коштів спеціального фонду за довідкою про внесення змін до кошторису від 19.10.2023 №104, вказує на те, що дії позивача з виплати вказаних коштів не можуть вважатись порушенням законодавства, оскільки вони вчинені у відповідності до Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою КМУ від 18.01.2017 №15 та не призвели до завищення асигнувань на оплату праці.
У Вимозі №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 відповідачем також зазначено, що Господарським судом Миколаївської області, в порушення п.22 та абз.16 п.47 Порядку №228 не було враховано наявних залишків та реальної потреби при планування бюджетних показників, що призвело до завищення потреби на придбання марок та бюджетних асигнувань за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», затверджених кошторисами по загальному фонду на 2022 рік та суму 754,03 тис. грн., які станом на 31.12.2022 залишились не використаними, та до зайвого отримання і використання бюджетних коштів по спеціальному фонду в 2023 році на суму 243,53 тис. грн.
З наданої позивачем інформації вбачається, що при здійснені закупівлі на 2022 рік позивачем враховувались фактичні поштові витрати (використання у 2021 році) близько 720,0 тис. грн. (середньомісячна потреба складала 60,0 тис. грн). На початку 2022 року було заплановано на придбання марок 1300,0 тис. грн (з урахуванням середньомісячної потреби, яка склалась у попередніх роках; залишку наявних марок на кінець бюджетного періоду та з урахування систематичного здороження поштових знаків). З вказаної суми у грудні 2022 було здійснено закупівлю марок на 294,0 тис. грн. Наприкінці 2023 року позивачем було придбано марок на 420,0 тис. грн для забезпечення потреб 2024 року.
Вказані обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.
Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що початок повномасштабного вторгнення РФ та передання у період з 22.03.2022 по 25.07.2022 Верховним Судом територіальної підсудності Господарського суду Миколаївської області, призвели до зменшення використання поштових знаків у 2022 році. Однак, зазначені обставини не могли бути відомі позивачу при плануванні витрат на 2022 рік. Запровадження з 18.10.2023 роботи електронного суду також скоротило кількість поштових відправлень, але витрати на поштові послуги, якими суд продовжує користуватись, регулярно підвищуються АТ «Укрпошта» через зростання вартості поштових знаків (марок), а з 01.10.2024 вартість поштових відправлень зросла ще й на суму ПДВ. На 2023 та 2024 роки позивачем враховувалась середньомісячна потреба в сумі 50,0 тис. грн, що узгоджується з результатами запровадження роботи системи «Електронний суд» та необхідністю дотримання балансу між запобіганням зайвим витратам та забезпеченням належного повідомлення сторін по справі, з метою своєчасного та безперебійного здійснення судочинства. Станом на 01.12.2024 залишок коштів по вказаній позиції становить 187,1 тис. грн, що, на думку позивача, свідчить про заощадливий та розумний підхід Господарського суду Миколаївської області до планування та витрачання коштів поштового зв'язку.
Відповідачем у відзиві вказані позивачем обставини залишені без уваги.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Залишення відповідачем при проведенні ревізії поза увагою таких зовнішніх факторів, як військова агресія РФ; зміна на певний проміжок часу територіальної підсудності Господарського суду Миколаївської області; запровадження з 18.10.2023 роботи системи «Електронний суд» та неможливість чітко визначити обсяг надходження позовних заяв на наступний рік в умовах нестабільної економічної ситуації у країні, а відповідно і обсяг кореспонденції, яка має бути направлена сторонам через АТ «Укрпошта»; постійні коливання вартості послуг АТ «Укрпошта», свідчить про те, що Вимога Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області) №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 у цій частині винесена формально, без урахування усіх обставин планування судом видатків на оплату послуг поштового зв'язку з метою належного відправлення правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що кошти в розмірі 243,53 тис. грн. на придбання марок та бюджетних асигнувань за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» на 2022 рік, про якій йдеться у Акті ревізії та Вимозі відповідача, не можуть вважатись зайво запланованими та зайво отриманими бюджетними коштами, з урахуванням усіх об'єктивних обставин та подій, які мали місце в Україні у період 2022 - 2024 років. Крім того, судом взято до уваги, що жодних збитків державі не було завдано, оскільки зазначені кошти є в наявності у позивача у вигляді марок; використовуються судом для сплати поточних витрат за поштові послуги та при плануванні і закупівлі на наступні бюджетні періоди.
У Вимозі №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 відповідачем також зазначено, що Господарським судом Миколаївської області, в порушення п.15 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 та п.3 Розділу І Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 №708, при закупівлі товару «сканер Canon DR-S150» на суму 36,60 тис. грн за ID:UA-2023-12-27-006386-а, визначено предмет закупівлі не у відповідності з Єдиним закупівельним словником.
За твердженням позивача цільові додаткові кошти в сумі 36600,0 грн, відповідно до Довідки про зміни до кошторису від 13.12.2023 №138 ДСА України, були виділені на придбання саме протяжного сканеру. За таких обставин, дії позивача з визначення предмету закупівлі за ДК 021:2015 35520000-6 «Сканери», а не за ДК 021:2015 30210000-4 «Машини для обробки даних», не можуть вважатись уникненням від проведення закупівлі на відкритих торгах. Оскільки позивачу були виділені окремі, додаткові кошти на придбання протяжного сканеру, то це вважається новим предметом закупівлі, тому зазначений товар був закуплений із застосуванням приписів п.13 Постанови №1178. Враховуючи вартість придбаного товару до 100 тис. грн, проведення закупівлі здійснено шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів. Таким чином, вимоги Постанови №1178 позивачем було дотримано, зауваження з цього приводу у Акті ревізії відсутні.
Згідно висновків зроблених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №120/1297/20-а при вирішенні спору необхідно виходити з принципу пропорційності як одного з елементів верховенства права та враховувати співмірність наслідків реагування тим порушенням, які виявлені, та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб'єктів господарювання, безпосередніх отримувачів придбаних послуг і публічними інтересами.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вищезазначені у висновку порушення позивачем п. 15 Особливостей мають формальний характер, а вимоги, які викладені у ньому не сприяють реалізації основної мети Закону, при тому, що жодні негативні наслідки для бюджету не настали, оскільки відповідачем не встановлено неефективного, незаконного, нецільового використання бюджетних коштів.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; рішення від 21.01.1999 у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Господарського суду Миколаївської області (вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005 03499980) до Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (вул. Спаська, 42А,м. Миколаїв,54001 40477150) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про усунення порушень законодавства №151408-14/1943-2024 від 24.10.2024 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (вул. Спаська, 42А,м. Миколаїв,54001 40477150) на користь Господарського суду Миколаївської області (вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005 03499980) судовий збір в сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.04.2025.
Суддя І. А. Устинов