15 квітня 2025 рокусправа № 380/10286/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком із доплатою на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (2 категорія), що перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та з 03.01.2006 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Зазначає, що оскільки на позивача розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, то обчислення розміру його пенсії необхідно здійснювати шляхом збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж (понад 20 років стажу).
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак пенсійний орган відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Із вказаною відмовою позивач не погоджується, зазначивши, що призначення йому пенсії відбулося до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормового стажу без такої умови, як призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV. Зміни з умовою, яка пов'язується з призначенням особі пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення таких змін. Натомість позивачу пенсія призначена 03.01.2006, тобто у той період, коли ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ передбачала збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж.
Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 15.05.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.05.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що зважаючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах в аналогічних спорах, варто зауважити, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось у зв'язку зі змінами, внесеними до Закону № 796-ХІІ, який пов'язує право особи на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений ч. 2 ст. 56 цього Закону із призначенням пенсії на умовах визначених ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Оскільки позивачу пенсія обрахована на умовах, визначених ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV, і позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті, то правові підстави для застосування ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ відсутні.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 30.05.2024 відмовлено Головному управлінню ПФУ у Львівській області у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням від 29.01.1993 серії НОМЕР_1 .
Із 03.01.2006 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір пенсії обчислений при загальному страховому стажі 41 рік 05 місяці 161 день (стаж зараховано по 28.02.2022).
З метою здійснення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового розрахунку доплати відповідного до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу, позивач 03.04.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою.
19.04.2024 Головне управління ПФУ у Львівській області листом № 11028-10997/Ж-52/8-1300/24 відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, вказавши, що оскільки розмір його пенсії обчислений відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV, а порядок обчислення доплати за понаднормовий стаж визначений згідно із положенням статті 28 Закону № 1058-IV, для перерахунку пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону 796-ХІІ немає підстав.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні правові норми.
Відповідно до статей 22, 44 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закону № 796-ХІІ).
Згідно із ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавець надав право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ.
Ключовим у цьому спорі є питання про поширення п. 2 ст. 56 Закону України № 796-ХІІ у редакції змін, внесених Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності; за правилами зазначеної норми умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж є призначення їм пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладений правовий висновок про розповсюдження п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ у редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.
Отже, застосовуючи до спірних відносин у цій справі зазначені правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, суд констатує, що так як пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, тому, в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким внесені зміни до п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23, від 16.07.2024 у справі № 460/14017/23, від 26.07.2024 у справі №460/11256/23, від 30.07.2024 у справі № 460/14636/23, від 02.10.2024 у справі № 460/6767/23, від 04.12.2024 у справі № 300/2616/21 та ін.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, на підставі наданих статтею 245 КАС України суду повноважень, позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 11.10.2017)
та зобов'язання відповідача здійснити з 14.11.2023 (у межах шестимісячного строку звернення до суду) перерахунок та виплату пенсії позивачу в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 11.10.2017), збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
За наведених обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) у перерахунку пенсії із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 11.10.2017).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) здійснити з 14.11.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) пенсії в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 11.10.2017), збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна