14 квітня 2025 рокусправа № 380/18126/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.07.2022 №180 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надмірну виплачених сум пенсії в розмірі 33069,16 грн за період з 26.02.2022 по 30.06.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повернути ОСОБА_1 суму неправомірно утриманої пенсії в розмірі 33069,16 грн за період з 26.02.2022 по 30.06.2022, що здійснювалось відповідно до рішення про утримання надмірну виплачених сум пенсії №180 від 12.07.2022;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплати пенсії ОСОБА_1 по ІІI групі інвалідності з 26.02.2022 по 28.01.2024 в розмірі 8909,73 грн (22274,33 грн середньомісячний заробіток х 80% х 50 %);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату розміру пенсії ОСОБА_1 по ІІІ групі інвалідності з 26.02.2022 по 28.01.2024 в розмірі 80% від його середньомісячного заробітку за мінусом виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.04.2021 позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV, обчисленої відповідно до ст. 8 Закону України від 02.09.2008 №345 «Про підвищення престижності шахтарської праці». Під час проходження військової служби ГУ ПФУ у Львівській області вдвічі зменшило розмір пенсійної виплати, що зумовило звернення до відповідача із заявою щодо виплати неправомірно недоплаченої пенсії за період з березня 2022 року по січень 2024 року.
З листа ГУ ПФУ у Львівській області позивач довідався, що на підставі рішення №180 від 12.07.2022 з пенсії позивача щомісячно утримувалася надміру виплачена переплата в сумі 33069,16 грн, яка утворилася за період з 26.02.2022 до 30.06.2022 у зв'язку з виявленням зловживань з боку пенсіонера, а саме неповідомлення про працевлаштування. Позивач з такими рішенням та діями відповідача не погоджується, оскільки обов'язковою умовою стягнення надміру виплаченої пенсії на підставі ст. 103 Закону №1788-XII є допущення зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно недостовірними відомостями. Натомість спірна переплата, на переконання позивача, утворилася внаслідок невірного розрахунку пенсійних виплат самим ГУ ПФУ у Львівській області.
Ухвалою судді від 02.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.09.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Констатує, що у зв'язку з працевлаштуванням позивача, пенсія по інвалідності обчислена відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №1058 в розмірі 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 8 Закону №345. Відтак за період з 26.02.2022 до 30.06.2022 виникла переплата в сумі 33069,16 грн, яка утримувалась з серпня 2022 року по лютий 2024 року. Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
26.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить поновити строк звернення до суду. Вважає, що мінімальний розмір його пенсії не може бути меншим 80% заробітної плати.
Ухвалою суду від 11.04.2025 поновлено строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 16.04.2021 призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону №1058-IV, з урахуванням страхового стажу - 40 років 04 місяці 15 днів, у тому числі 19 років 09 місяців 11 днів - стаж на підземних роботах за Списком №1, до якого зараховано 3 роки 05 місяців 19 днів - навчання за спеціальністю та 1 рік 06 місяців 01 день - строкова військова служба. Ці обставини визнаються сторонами.
Розмір пенсійної виплати по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчислений відповідно до ст. 8 Закону №345, становив 16961,35 грн. (21201,69 грн. - середньомісячний заробіток х 80%).
З 26.02.2022 до 28.01.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту і безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій, Луганській та Харківській областях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2024 №1482/43/150 та сторонами не заперечується.
З 26.02.2022 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування містяться відомості, подані ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовою частиною НОМЕР_2 про нараховані позивачу суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
З огляду на це, відповідач з 26.02.2022 обчислив пенсію по інвалідності відповідно до ч.1 ст. 33 Закону №1058 в розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 8 Закону №345. Розмір пенсії по III групі інвалідності ОСОБА_1 з 26.02.2022 становив 8909,73 грн. (22274,33 грн. - середньомісячний заробіток х 80% x 50%).
ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення від 12.07.2022 №180 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
За змістом рішення, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 9044,73 грн на місяць, однак за період з 26.02.2022 до 30.06.2022 утворилась переплата в сумі 33069,16 грн у зв'язку з виявленням зловживань з боку пенсіонера (неповідомлення про працевлаштування). Сума переплати підлягає поверненню в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з серпня 2022 до повного погашення відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
31.05.2024 позивач звернувся до відділу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про повернення недоплаченої пенсії.
Листом від 13.06.2024 за №15343-15964/Г-52/8-1300/24 відповідач повідомив, що в результаті проведеного перерахунку за період з 26.02.2022 до 30.06.2022 виникла переплата пенсії в сумі 33069,16 грн, яка утримувалася з серпня 2022 року по лютий 2024 року з пенсійної виплати позивача в розмірі 20 відсотків відповідно до рішення №180 від 12.07.2022 про утримання надміру виплачених сум. Стверджує, що нарахування та виплата пенсії здійснюється відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням усіх наявних в пенсійній справі документів про стаж та заробіток.
Уважаючи рішення відповідача, а також дії щодо утримання надміру виплачених сум пенсії протиправними, позивач пред'явив цей позов.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Порядок нарахування та виплати пенсії унормовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону №1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
За правилами абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічні гарантії закріплено у Законі України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
У постановах від 06.03.2019 у справі №345/4570/16-а та від 11.07.2019 у справі №345/3954/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що статтю 1 Закону №345-VI необхідно розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Згідно зі ст. 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд акцентує на тому, що ст. 8 Закону №345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону №1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Цей висновок корелюється з правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 в справі №345/763/17.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності з 16.04.2021, пов'язану з професійним захворюванням, та відповідно до його заяви 08.06.2021 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
В силу приписів ч.2 ст.33 Закону №1058-IV позивачу як особі з інвалідністю III групи, що не працює, пенсію по інвалідності призначено в розмірі пенсії за віком з урахуванням гарантії, передбаченої ст. 8 Закону №345-VI, тобто 80% заробітної плати.
З 26.02.2022 до 28.01.2024 позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та отримував відповідне грошове забезпечення.
Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (п. 11 ст. 11 Закону №1058-IV у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відтак, Закон №1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд звертає увагу, що для обрахунку пенсії з 26.02.2022 застосовано розмір, передбачений ст. 8 Закону №345-VI в розмірі 80 % середньої зарплати, проте з огляду на те, що позивачу призначено пенсію по інвалідності, а не за віком, до вказаного розміру застосовано коефіцієнт 50 %, передбачений ст. 33 Закону №1058-IV.
Зважаючи на викладене, з 26.02.2022 відповідачем правомірно визначено позивачу розмір пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, яка обрахована з урахуванням Закону №345-V та ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, а саме 50 % (інвалідність III групи) від 80% заробітної плати та становить 8909,73 грн (22274,33*80% *50 %).
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 12.11.2024 в справі №160/20101/21, в якій суд касаційної інстанції наголосив, що Закон №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» у сфері пенсійного забезпечення застосовується у нерозривному зв'язку із спеціальними нормативними актами, зокрема Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Законом України 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». При призначенні пенсії по інвалідності особам, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1, застосовується соціальна гарантія, передбачена статтею 8 Закону України №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», та розмір пенсії обраховується в розмірі 80 % середньої зарплати з одночасним застосуванням коефіцієнта, передбаченого статтею 33 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для пенсій по інвалідності. При цьому розмір пенсії не може бути меншим як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Отже, в частині вимог про безпідставне зменшення пенсійної виплати та її перерахунку адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Стосовно заявлених вимог про визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 12.07.2022 №180 про утримання надміру виплачених сум пенсій та повернення неправомірно утриманої пенсії в розмірі 33069,16 грн за період з 26.02.2022 до 30.06.2022, суд звертає увагу на таке.
За правилами ч. 1 ст. 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у ст. 103 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - порядок №6-4).
Пунктом 3 порядок №6-4 унормовано, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 цього Закону).
За змістом ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 1 ст. 102 Закону №1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 Закону №1058-IV закріплений обов'язок застрахованої особи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Подібна за змістом норма закріплена у п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - порядок №22-1, в редакції, що діяла на момент мобілізації позивача), за змістом якого у разі працевлаштування (навчання), особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Відповідно до абз. 2 п. 2.21 порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.
З огляду на зазначене, законодавець пов'язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.
Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії.
У постанові від 25.10.2021 в справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788-XII виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 в справі №712/9879/17 вказав, що діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17, яку в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при вирішенні цієї справи.
Приписами ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи.
За змістом ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д.
Іншими словами органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.
Оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі №639/9467/16-а.
Крім того, суд звертає увагу, що встановлення недобросовісної поведінки пенсіонера безпосередньо залежить від практичної можливості повідомити пенсійний орган про працевлаштування.
Згідно з довідки військової частини НОМЕР_1 позивач як мінімум з 28.04.2022 по 29.05.2022, з 29.08.2022 по 27.03.2023, з 10.04.2023 по 28.04.2023, з 28.04.2023 по 27.07.2023, з 10.09.2023 по 14.11.2023, з 28.11.2023 по 09.12.2023, з 14.12.2023 по 17.01.2024 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Той факт, що ОСОБА_1 26.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, повинен бути оцінений з точки зору можливості подачі до пенсійного органу довідки про прийняття на роботу у визначений законом строк.
Водночас, суд зазначає, що позивач мав правомірні очікування, що відомості про його службу будуть передані пенсійним органам військовими частинами, в яких він проходив службу.
З огляду на те, що суд не встановив зловживань з боку позивача в розумінні Закону №1788-XII, утримана переплата підлягає поверненню.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.07.2022 №180 та зобов'язання здійснити виплату суми пенсій, утриманих на підставі рішення ГУ ПФУ у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.07.2022 №180.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність дій щодо прийняття рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.07.2022 №180.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат сторони не подали, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.07.2022 №180.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми пенсії, утриманої на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 12.07.2022 №180.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна