про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі
14 квітня 2025 рокусправа № 380/5726/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ:13814885), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18 код ЄДРПОУ 38008294), в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 11.03.2025, щодо підготовлення та направлення подання до Головного Управління Державної казначейської служби України у Львівській області для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування безпідставно сплаченого при реєстрації права власності на вперше придбане нерухоме майно;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомого майна в сумі 13 960 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 07.03.2024, платіжної інструкції за вих. № 0.0.3511557290.1 від 07 березня 2024 року, виданої АТ КБ "Приватбанк., Отримувач: ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суд ухвалою від 31.03.2025 залишив вказану позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та відсутності у матеріалах справи копії позовної заяви з додатками для відповідача та надав позивачу десятиденний строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Представник позивача 08.04.2025 подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, у якому зазначив, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, де проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії (водія) штабу прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів. Звільнений з військової служби 10.09.2024, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №1033-ОС на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із загибеллю його рідного брата - ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання. Фактично до моменту звільнення з військової служби він був обмежений у реалізації свого права на судовий захист. Після звільнення також потребував часу для адаптації та відновлення.
Про розгляді клопотання про поновлення строку на звернення до суду суд виходить із такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що у справах щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла вперше, щодо якого виник спір у справі, що розглядається, початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивача саме з часу, коли він дізнався або повинен була дізнатися про своє порушене право, й таким днем є дата сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платником якого, на переконання позивачем, він не є, й, відповідно, який був сплачений ним помилково.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №360/2687/20.
Отже, позивач повинен була дізнатись про порушення свого права в момент сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто 07.03.2024, як ним зазначено у позовній заяві, проте звернувся до суду лише 23.03.2025.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз усіх вищевказаних норм КАС України дає підстави стверджувати про обов'язок суду з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач обґрунтовує поважність пропуску строку на звернення до суду тим, що проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, що є підставою для поновлення строку на звернення до суду у зв'язку з ускладненням у вказаних осіб можливості звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025) з 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас суд враховує, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, що свідчить про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.
Також суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач є діючим військовослужбовцем, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та необхідність його поновлення.
Інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено.
З урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Одночасно сторонам повідомляється зміст ч.ч.1, 6 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч.9 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або є публічно доступними.
Враховуючи те, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, є необхідність залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 19, 22, 26, 32, 118, 122, 123, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та поновити строк на таке звернення.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Справу розглядатиме суд у складі судді Чаплик І.Д. одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Залучити третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18 код ЄДРПОУ 38008294).
Запропонувати відповідачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали - подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Вимоги до змісту та форми відзиву викладено в статті 162 КАС України. До відзиву в т.ч. додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Роз'яснити відповідачу, що у разі неподання відзиву у встановлений суддею строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Зобов'язати відповідача надати суду всі матеріали, які були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій та прийнятті рішення, з приводу якого заявлено цей позов.
Роз'яснити сторонам, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву, у випадку його подання відповідачем.
Роз'яснити третій особі її право подати пояснення щодо позову у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Заяви по суті справи, докази їх надіслання/надання іншим учасникам справи, а також витребувані судом докази мають бути зареєстровані в канцелярії Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) у встановлені цією ухвалою строки. У випадку надіслання документів до суду поштою учасникам справи слід зробити це завчасно, оскільки суддя встановив строки отримання документів канцелярією суду.
Роз'яснити учасникам справи, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку відповідно до ст.ст.258, 262 КАС України.
Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України (http://adm.lv.court.gov.ua/sud1370/) в розділі “Стан розгляду справ».
Надіслати копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Відповідачам та третій особі - одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала про відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна