ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2025 р. справа № 300/7709/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №300/7709/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) в інтересах якого діє представник за довіреністю Олійник Я.М. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2) в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії Головних управлінь ПФУ в Івано-Франківській та Тернопільській областях щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 із 06 червня 2023 року.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2024 позов задовольнити повністю. Вийшов за межі позовних вимог. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №092350006585 від 12.06.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1984 до 24.10.1985 і з 04.12.1987 по 28.04.1989 та період проходження військової служби з 24.10.1985 по 03.12.1987, а також до спеціального стажу період роботи з 12.10.2017 по 01.05.2023, призначити пенсію за вислугу років з 05.06.2023, здійснити нарахування та виплату пенсії. Вказане рішення набрало законної сили 04.11.2024.
Від представника ОСОБА_1 , 08.04.2025 надійшла заява про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 300/7709/23. У поданій заяві представник позивача вказує, що на виконання рішення суду у справі №300/7709/23 відповідачем призначено позивачу пенсію за вислугу років з 05.06.2023, однак не проведено виплату заборгованості по пенсії за період з 05.06.2023 по 30.11.2024 у розмірі 133 955,03 грн, яку занесено в реєстр судових рішень Пенсійного фонду України та буде виплачено лише при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету в порядку черговості з урахуванням дати набрання рішення суду законної сили.
Розглянувши вказану заяву суд зазначає таке.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Наведеною нормою визначені вимоги до такої заяви. Зокрема, у заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).
Також, відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно із абзацом другим частини п'ятої статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Іншими словами, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18. Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а.
Велика Палата Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Частиною першою статті 373 КАС України обумовлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на підставі виконавчого листа в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Встановлена законодавцем у пунктах 7, 8 частини другої статті 383 КАС України вимога про повідомлення заявником інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.
В той же час, звертаючись до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, представником позивача не зазначено інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання, інформації про хід виконавчого провадження, та не додано доказів надсилання заяви іншим учасникам справи.
Відтак, заявником не виконано вимоги пунктів 7, 8 частини 2 та частини 3 статті 383 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заява про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду від 18.06.2024 у справі №300/7709/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, підлягає поверненню заявнику на підставі абзацу 2 частини 5 статті 383 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 241-243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
заяву про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №300/7709/23 - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.