ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2025 р. справа № 300/8191/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Матуляка Я.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 від 21.03.2025 з підстав недотримання вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України
07.04.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, відповідно до змісту якої просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення від 20.01.2022 у справі № 300/8191/21.
Мотивуючи вказану заяву, позивач стверджує про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі № 300/8191/21, що набрало законної сили, оскільки відповідачем, хоча й проведено перерахунок пенсії позивача, однак різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з квітня 2019 року по березень 2022 року, не виплачено.
14.04.2025 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення за заяву про встановлення судового контролю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю, виходячи з наступного.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №300/8191/21 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 згідно наданої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.10.2021 за №5к/вих./7.2/7728; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.10.2021 за №5к/вих./7.2/7728, з урахуванням проведених платежів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 набрало законної сили 22.02.2022.
Виконавчі листи за №300/8191/21 позивач отримав 21.03.2022 (а.с.56).
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 382 Кодексу), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 та від 25.06.2020 у справі № 0240/2226/18-а.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення даної норми дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі невиконання судових рішень добровільно, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
За загальним правилом, встановленим ст.373 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як зазначалось судом вище, позивачем отримано виконавчі листи у даній справі 21.03.2022. В матеріалах справи міститься лист управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області від 22.06.22 згідно з яким за виконавчим листом №300/8191/21 відкрито виконавче провадження ВП №68816939.
Суд зазначає, що встановлення судового контролю, шляхом зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватися судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Встановлення судового контролю є специфічною формою судового провадження, яка має на меті забезпечення належного та в повному обсязі виконання рішення суду у тому випадку, коли інші встановлені законодавством механізми забезпечення такого виконання вичерпані та/або є неефективними.
Правовою ж підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Доводів та доказів, які б давали підстави вважати, що встановлений ст.373 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання у випадку позивача не є ефективним і потребує додаткового встановлення судового контролю в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, заявником не наведено.
У зв'язку із вищезазначеним суд дійшов висновку, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, отже, звернення із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
З огляду на викладене, подана заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 250, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.