15 квітня 2025 року Справа № 640/16597/19 Провадження №ЗП/280/177/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/16597/19, яка перебувала на розгляді Окружного адміністративного суду м.Києва та не була розглянута зазначеним судом до прийняття рішення про його ліквідацію, за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Київській області викладеної у листі від 19 березня 2019 року №2315/0-2084/0/17-19 щодо ненадання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Ухвалою суду від 24.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона у встановленому порядку звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Разом з тим, відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на те, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Позивач вважає таку відмову протиправною та вказує на те, що відповідно до приписів чинного законодавства України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З урахуванням викладеного позивач вважає, що у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні її клопотання, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідачем належним чином було розглянуто клопотання позивачки та встановлено, що бажана до відведення земельна ділянка, відповідно до наданої інформації Відділом у Вишгородському районі Головного управління, перебуває у власності (користуванні) третіх осіб. Відповідач зазначає, що частина 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлює, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідач вказує на те, що бажана до відведення позивачем земельна ділянка знаходиться у власності третіх осіб, що підтверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що відмова у наданні дозволу розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правомірною, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, за територією населеного пункту села Хотянівка Вишгородського району Київської області.
Листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 19.03.2019 №2315/0-2084/0/17-19, ОСОБА_1 повідомлено про те, що відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована за межами села Хотянівка Вишгородського району Київської області, оскільки бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернулася з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що запитувана земельна ділянка згідно рішення міської ради підлягає інвентаризації для сінокосіння і випасання худоби (угіддя-пасовища).
Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою було те, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у власності (користуванні) третіх осіб.
Суд зазначає, що частиною 5 статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
При цьому, положення статті 118 ЗК України кореспондуються з положеннями частини п'ятої статті 116 ЗК України яка передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.
Так, в матеріалах адміністративної справи міститься викопіювання земельної ділянки для ведення садівництва, яку позивач мала намір отримати (а.с.30).
Судом встановлено, що бажана для позивачки земельна ділянка розташована поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888800:38:139:0601 (а.с.33).
При цьому, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти земельна ділянка, яку позивач мала намір отримати у власність, накладається у повному обсязі на дві земельні ділянки, а саме:
земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:139:0301, площа 0,9909 га, приватна форма власності;
земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:139:0302, площа 0.3336 га, приватна форма власності.
Зазначені обставини підтверджуються, як відомостями з Публічної кадастрової карти (https://kadastr.live/#16.75/50.58934/30.555573), так і державними актами на право власності на земельні ділянки, які видані ще у 2006 році (а.с.34-35).
За таких обставин, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення відмовити позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, за територією населеного пункту села Хотянівка Вишгородського району Київської області, оскільки зазначена земельна ділянка не є вільною та перебуває у власності третіх осіб.
Під час ухвалення рішення судом враховується правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 13.05.2024 по справі №340/597/23.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області (03115, м.Київ, вул.Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова