14 квітня 2025 року Справа № 280/646/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 11.12.2024 №083950023400 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 - 4 роки 11 місяців 11 днів за період його роботи 15.03.1993 по 30.09.2007 згідно із довідкою ПАТ “Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.07.2018 № 87, та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.10.2024.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.С., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.01.2025 серія АР №1219052.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 03.12.2024 позивач звернуся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено через відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). При цьому, до пільгового стажу не зараховано періоди період роботи з 15.03.1993 по 30.09.2007, оскільки неможливо підтвердити дані про фактично відпрацьований час за Списком №1. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до його пільгового стажу вказаного періоду роботи, та з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №697/728/17, зазначає, що реалізація соціальних прав пенсіонера, зокрема на призначення та отримання належної пільгової пенсії, не може ставитись у залежність від можливості чи неможливості проведення органом пенсійного фонду перевірки достовірності видачі тої чи іншої довідки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області); витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області докази по справі.
11.02.2025 третя особа надала витребувані докази та пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 03.12.2024 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто відповідачем, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 15.06.1993 по 30.04.2005 оскільки відповідно до акту зустрічної перевірки від 18.11.2024 №0800-1102-1/5515 не можливо підтвердити дані про фактично відпрацьований час за період роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1. Виходячи з вищевикладеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Враховуючи вищевикладене, відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позову.
19.02.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 03.12.2024 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. За результатами розгляду документів, доданих позивачем, до стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №88 від 23.07.2018. Також позивачем на підтвердження стажу роботи з 15.06.1993 по 30.09.2007 було надано довідку №87 від 23.07.2018 в якій зазначено, що позивач у вищезазначений період працював за Списком №1 та Списком №2. Водночас в матеріалах електронної пенсійної справи міститься довідка АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 03.10.2024 №191 в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день за професією віднесеною до Списку №2, а виписка фактично відпрацьованого часу за Списком №1. Суперечливість даних відображених у довідці ставить під сумніви правдивість інформації, зазначеної у довідці від 03.10.2024 №191. Слід також врахувати, що актом зустрічної перевірки, щодо підтвердження періоду роботи з 15.06.1993 по 30.09.2007, із особливо важкими умовами праці, підтвердити дані про фактично відпрацьований час за Списком №1 згідно додатку №5 неможливо. Враховуючи вищевикладене, відсутність у позивача стажу роботи на пільгових умовах, рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи наведене, заява позивача від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії №083950023400 від 11.12.2024, прийнятим відділом призначення пенсій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком та зазначено, що згідно з наданими документами страховий стаж заявника становить 38 років 1 місяць 24 дні, з урахуванням кратності - 39 років 1 місяць 24 дні. Вік заявника - 54 роки 1 місяць 26 днів, стаж роботи за Списком №1 становить 1 рік 1 місяць 4 дні. Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 зараховано періоди роботи відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №88 від 23.07.2018. Одночасно звертає увагу, що актом зустрічної перевірки, щодо підтвердження періоду роботи, з 15.06.1993 по 30.04.2005, із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, підтвердити дані про фактично відпрацьований час за Списком №1, згідно додатку, неможливо. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.07.1988, до страхового стажу, зараховано всі періоди роботи з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Вирішено відмовити в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
При цьому, абзац перший статті 26 Закону №1058-IV передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Зазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, яка викладено, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а тощо.
У даній справі спірним є питання щодо наявності у позивача пільгового стажу в розмірі 10 років, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Як слідує зі змісту спірного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 стала недостатність пільгового стажу, визначеного законом.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 25.07.1988, відповідно до якої позивач у період з 15.06.1993 по 30.04.2005 працював у ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на посаді слюсаря - ремонтника 4 розряду, та у період з 01.05.2005 по 30.09.2007 працював у ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на посаді майстра по ремонту обладнання ділянки №4.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 23.07.2018 №87 виданої Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», яка була долучена до заяви про призначення пенсії та надана до суду, позивач працював постійно і безпосередньо повний робочий день в цеху ремонту металургійного обладнання, за період з 15.06.1993 по 30.09.2007 за професією: слюсаря-ремонтника (по виборці - 08р. 11м. 10 дн.), (виробництво кольорових металів, глиноземне виробництво) що передбачено Списком 2 роз. VIІІ п.9а, поз.8.9а шифр професії 2091100а-18559, код 7233.1,
та (виробництво кольорових металів, одержання металу правильним та електротермічним способами) (по виборці - 04р. 11 м. 11 дн.), що передбачено Списком 1 роз. VIІ п. 7,5а-3, шифр професії 10705000а-17531, код 7233.1.
Підстави для видачі: ДКХПП, відомість нарахування заробітної плати, архівна особиста справа, Список 1 та 2, затверджений Постановами Кабінету України №162 від 11.03.1994 та №36 від 16.01.2003. Додаткові відомості: дана професія пройшла атестацію №713 від 06.10.1994, №261 від 15.05.2000, №451 від 31.08.2005.
Також, до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 23.07.2018 №87 долучено виписку з особових карток з обліку фактично відпрацьованого часу у шкідливих умовах праці ОСОБА_1 , що працював слюсарем-ремонтником з 15.06.1993 по 30.09.2007, відповідно до якої підтверджено, що позивач виконував роботу, яка передбачена Списком №1 - 04 роки 11 місяців 11 днів.
Відповідно до наданого відповідачем відзиву судом встановлено, що оскаржуваний позивачем стаж не було зараховано, оскільки відповідно до наданої довідки №87 від 23.07.2018 позивач у вищезазначений період працював за Списком №1 та Списком №2. Водночас в матеріалах електронної пенсійної справи міститься довідка акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 03.10.2024 №191 в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день за професією віднесеною до Списку №2, а виписка фактично відпрацьованого часу за Списком №1.
Водночас, відповідні посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки для визначення права на пенсію за Списком №1 визначальною є не лише професія, а і характер виконуваної роботи.
Так, відповідно до постанов Кабінету України №162 від 11.03.1994 та №36 від 16.01.2003 професія Списком 1 роз. VIІ «Металургійне виробництво (кольорові метали)» шифр професії 10705000а-17531, - робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, електромонтери по ремонту і обслуговуванню електроустаткування (відповідний пункт 7,5а-3 розділу VII. Виробництво кольорових металів Постанови №36 від 16.01.2003).
Отже, надані позивачем документи в повній мірі доводять наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 15.06.1993 по 30.04.2005 у ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на посадах, віднесених до Списку №1, сукупною тривалістю 04р. 11 м. 11 дн.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Частина 3 статті 44 вказаного Закону наділяє органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Втім, відповідач не надав доказів вчинення дій щодо перевірки відомостей трудової книжки позивача та уточнюючої довідки №87 від 23.07.2018 у разі наявності сумнівів в їх достовірності.
Безпідставними також є посилання відповідача на неможливість зарахування спірного стажу позивача до пільгового стажу через відсутність можливості проведення перевірки достовірності видачі пільгової довідки за період з 15.06.1993 по 30.04.2005, оскільки відповідачем не доведено, що зазначена довідка містить в собі неправдиву інформацію або видана неналежним органом, натомість її дані співпадають із записами трудової книжки позивача про його роботу в цей період на посадах слюсаря-ремонтника. Крім того, реалізація соціальних прав пенсіонера, зокрема, на призначення та отримання належної пільгової пенсії, не може ставитись у залежність від можливості чи неможливості проведення органом пенсійного фонду перевірки достовірності видачі тої чи іншої довідки.
Також, посилання відповідача на відомості, зазначені в довідці Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 03.10.2024 №191, не приймаються судом, оскільки зазначена довідка подавалась позивачем разом із заявою від 03.12.2024, отже її зміст не входить до предмету доказування у даній справі.
Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України, не може бути поставлено у залежність від дій чи бездіяльності осіб, уповноважених на видачу уточнюючої довідки та документів, необхідних для підтвердження пільгового стажу.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення від 11.12.2024 №083950023400 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про їх невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірних рішень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 3 та 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
За змістом частини 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Судом встановлено, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 - 4 роки 11 місяців 11 днів згідно Довідки виданої Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.07.2018 №87, отже, з метою захисту порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача 2 зарахувати відповідні періоди до пільгового стажу позивача.
Водночас, суд враховує, що обчислення пільгового стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок пільгового стажу, а також встановлювати його достатність для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи вищенаведене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах є передчасним та необґрунтованим, оскільки на даний час неможливо встановити дотримання всіх умов, з якими чинне законодавство пов'язує виникнення у особи права на пенсію за віком, в частині достатності страхового стражу.
За наведеного вище, суд доходить до висновку що належним способом захисту права в цій частині є зобов'язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу позивача із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 - 4 роки 11 місяців 11 днів період його роботи 15.03.1993 по 30.09.2007 згідно із довідкою ПАТ «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.07.2018 № 87, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.12.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, відповідний обов'язок необхідно покласти на ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як на суб'єкта владних повноважень, уповноваженого в порядку екстериторіальності на вирішення питання щодо призначення відповідного виду пенсії позивачу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення спору та не вимагають окремої оцінки суду.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в розмірі 484,48 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 11.12.2024 №083950023400, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи 04 роки 11 місяців 11 днів згідно Довідки виданої Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 23.07.2018 №87.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 03.12.2024, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн(чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20551088;
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 14.04.2025.
Суддя М.О. Семененко