з питань звільнення від сплати судового збору
14 квітня 2025 року Справа № 280/2662/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. розглянувши матеріали адміністративного позову, клопотання про звільнення від сплати судового збору за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 січня 2025 року №18;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з Російської федерації в Соціалістичній республіці В'єтнам з вересня 1997 року по листопад 2007 року згідно з відомостями, зазначеними в довідці від 16 жовтня 2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро», починаючи з дня призначення пенсії та з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим стаття 160, 161, 172 КАС України.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява містить клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору. На обґрунтування свого клопотання позивачем вказано, що пільг щодо сплати судового збору, відповідно до статті 5 зазначеного Закону, позивач не має. Проте, позивач, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є отримувачем послуг з безоплатної правової допомоги, адже його середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму. Окрім цього позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Розглянувши клопотання позивача суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
В силу приписів абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01 січня 2025 року 3 028,00 грн.
Тобто, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру становить 1 211,20 грн.
Водночас, згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру з однією вимогою в електронному вигляді становить 968,96 грн.
Відповідно позивач мав сплатити за подання даної позовної заяви судовий збір у сумі 968,96 грн.
За правилами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд вважає за необхідне зауважити, що судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи з податкового органу (центру зайнятості), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається.
Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Також слід зазначити, що норми частини 1 та 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 160/26929/21.
Суд зазначає, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73,74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень частини 1статті 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Верховний Суд в ухвалі від 07 лютого 2022 року у справі № 120/4764/21-а зазначив, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/10720/21.
З наведеного слідує, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов'язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Розглянувши подані позивачем до позовної заяви документи (довідку про доходи, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку до акту огляду МСЕК), суд зазначає, що наведені доводи та додані на їх підтвердження докази є достатніми для прийняття рішення про повне звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 132, 133, 241,248, 256 КАС України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору по справі №280/2662/25.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 292-297 КАС України.
Ухвала виготовлена та підписана 14 квітня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов