15 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/812/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:
1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови оформленої листом № 341-4/П-02/8-0700/25 від 29.01.2025 року у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з довідки про грошове забезпечення № 111 від 17.06.2024 року, станом на 01.01.2023 року, застосовуючи при цьому обмеження її максимальним розміром;
2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, з 01.01.2025 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з довідки про грошове забезпечення № 111 від 17.06.2024 року, станом на 01.01.2023 року, без обмеження її максимальним розміром, тобто десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року у справі № 260/1705/24 Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області підготувало та направило відповідачу довідку № 111 від 17.06.2024 року про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704.
Листом № 3589-3388/П-02/8-0700/23 від 12.07.2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовило в перерахунку пенсії заявника на підставі оновленої довідки, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду із позовом про визнання таких дій протиправними.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/4775/24 зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01.01.2023 року перерахунок та з 01.02.2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Закарпатській області № 111 від 17.06.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак, виплату її проведено з обмеженням такої десятьма прожитковими мінімумами.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
21.02.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та зазначає, що рішення суду від 28.10.2024 року виконано відповідачем в добровільному порядку, здійснено з 01.01.2023 року перерахунок та з 01.02.2023 року виплату пенсії позивачу відповідно до оновленої довідки.
При цьому, пенсійна виплата на виконання вказаного судового рішення, виплачується з дотриманням вимог ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
03.03.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої, позивач вважає відзив відповідача необгрунтованим.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 року у справі № 260/1705/24 Управління Служби безпеки України в Закарпатській області оформило та направило до ГУ ПФУ в Закарпатській області довідку за № 111 від 17.06.2024 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якій розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення зазначено за нормами, чинними на 01.01.2023 року.
Листом № 3589-3388/П-02/8-0700/23 від 12.07.2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовило в перерахунку пенсії заявника на підставі оновленої довідки, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду із позовом про визнання таких дій протиправними.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/4775/24 зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01.01.2023 року перерахунок та з 01.02.2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Закарпатській області № 111 від 17.06.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак, виплату її проведено з обмеженням такої десятьма прожитковими мінімумами.
01.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку його пенсії без обмеження максимальним розміром, на що, листом від 29.01.2025 року позивачу фактично відмовлено у задоволенні його заяви.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 року по справі №640/11168/20 та від 02.08.2022 по справі № 240/1369/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Крім того, в ухвалі від 25.02.2025 по справі №200/116/25 колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 (справа № 400/2085/19), 20.07.2022 (справа № 340/2476/21), 25.07.2022 (справа № 580/3451/21), 30.08.2022 (справа № 440/994/20), 17.03.2023 (справа № 340/3144/21) та інших Верховний Суд встановив, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій є протиправним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи протиправні дії відповідача, які полягають в обмеженні загального перерахованого розміру пенсії максимальним розміром, встановленим ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року, на підставі Довідки про розмір грошового за № 111 від 17.06.2024 року, виданої Управлінням СБУ в Закарпатській області, без обмеження загального перерахованого розміру пенсії максимальним розміром, встановленим ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням проведених виплат.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у перерахунку з 01.01.2025 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 17.06.2024 року № 111, без застосування обмеження загального перерахованого розміру пенсії максимальним розміром, встановленим ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року, на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення за № 111 від 17.06.2024 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області, без обмеження загального перерахованого розміру пенсії максимальним розміром, встановленим ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням проведених виплат.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті