про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
14 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2334/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 260/2334/25 за позовною заявою Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради Ужгородського району (вул. Свободи, буд. 50, с. Холмок, Ужгородський район, Закарпатська область, 89422, код ЄДРПОУ 45032582) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 40922492), третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (вул. Легоцького, буд. 48, каб. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33925714) про визнання протиправними та скасування акту, -
01 квітня 2025 року Відділ житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради Ужгородського району (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі - відповідач), третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» (далі - третя особа), в якому просить:
1) прийняти дану позовну заяву до провадження;
2) визнати незаконним та скасувати Акт Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 13.02.2025 року №000017-15/01 складений за результатами перевірки закупівлі з Капітального ремонту вул. Станційна в с. Минай Ужгородського району (ДК 021:2015: 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
07 квітня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
11 квітня 2025 року представник позивача подав клопотання про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:
1) заборони Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виконання листа-вимоги від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі;
2) зупинення дію листа-вимоги від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025.
Необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову представник позивача аргументує наступним. Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області 18 березня 2025 року до відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради Ужгородського району надіслано лист-вимогу від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025 «Про усунення виявлених порушень» згідно якого орган державного фінансового контролю відхилив вимоги відділу, щодо виключення з акту всіх недостовірних тверджень, що не підтверджені належними доказами, та не вжив жодних заходів документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення, та в свою чергу, вимагає від відділу до 21 квітня 2025 року забезпечити відшкодування, у тому числі шляхом проведення претензійно позовної роботи зі стягнення з ТОВ «Коватехбуд» коштів у розмірі 175 770,15 грн..
У зв'язку з цим, на думку представника позивача, існує реальна загроза настання істотної шкоди правам та інтересам позивача, адже подання адміністративного позовну не зупиняє дію вимоги викладеної в листі від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025 на підставі оскаржуваного акут та може бути розцінене, як підстава для притягнення посадових осіб відділу, як до дисциплінарної так і кримінальної відповідальності (в порядку статті 3511) про що орган державного фінансового контролю попереджає відділ, а також може спричинити безпідставне звернення Держаудитслужби до суду, щодо стягнення спірної суми.
Оскільки, оскаржуваний акт містить недостовірні твердження, що не підтверджені належними доказами, перевірку проведено з порушеннями принципів об'єктивності та повноти, вимога ґрунтується на незаконниих висновках і не відповідає реальному обсягу та якості виконаних робіт керуючись ст. 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що захід забезпечення позову є тимчасовим запобіжним заходом та не є самостійною вимогою, представник позивача звернувся до суду з даним клопотанням.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши заявлене представником позивача клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборони Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виконання листа-вимоги від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі, а також зупинення дію листа-вимоги від 17 березня 2025 року №130716-13/547-2025.
Однак, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У відповідності до вимог частини шостої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим, оскільки суперечить положенню частини шостої статті 151 КАС України, а тому в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, ч. 6 ст. 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д.В. Іванчулинець