19 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/7863/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Пшевлоцька К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - не з'явився,
відповідача 1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник - не з'явився,
відповідача 2: Військова частина НОМЕР_1 , представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 01 квітня 2025 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким просить суд:
- визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову військовозобов'язаного ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення його для проходження служби до військової частини НОМЕР_1
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №929 від 20.10.2024р. позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено його для проходження служби до військової частини.
Вважає дії, щодо мобілізації позивача та направлення для проходження служби до військової частини протиправними та незаконними, з огляду на наступне.
Позивач на момент доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 надав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відміткою про взяття на військовий облік, оскільки в минулому оформляв відстрочку від призову за навчанням.
Повідомив посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти - вихователем групи продовженого дня Концівського ліцею Холмківської сільської ради з ставкою 1,2 у зв'язку з чим не підлягає до призову на військову службу та бажає оформити відстрочку за вказаною обставиною.
Мамою позивача в подальшому, через військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 було передано довідку з місця роботи та витяг з наказу, однак працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 вказані документи було проігноровано та не взято до уваги.
Постановою КМ України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час проведення мобілізації на особливий період, яким і визначена процедура надання відстрочки. Зокрема визначено, що військовозобов'язані подають на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки за формою визначеною в додатку.
Комісія зобов'язана розглянути надані документи, які надають право на відстрочку та заяву про відстрочку та винести рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
До ухвалення рішення комісією військовозобов'язаний не підлягає призову.
Тобто на момент призову військовозобов'язаний ОСОБА_1 1993 р.н. був особою, яка відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додатково зазначили, що позивач міг бути прийнятий (не призваний) на військову службу виключно за контрактом, що передбачає його волевиявлення (ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), натомість він був призваний на військову службу під час мобілізації, що згідно ч. 6 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», є іншим видом військової служби, який ґрунтується виключно на наявності військового обов'язку без врахування волі військовозобов'язаного.
У судовому засіданні представник позивача не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі. Позов підтримала та просила розглянути справу за наявними матеріалами.
Представники відповідача 1 та 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Представником відповідача 1 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечили в повному обсязі та додатково повідомили, що на момент призову в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відсутня інформація про оформлення позивачем права на відстрочку від мобілізації чи інформація про бронювання позивача роботодавцем.
Позивачем не надано доказів подання ним заяви про надання йому відстрочки в установленому порядку.
Крім того позивач своєчасно не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про перебування в трудових відносинах з ліцеєм з 2 вересня 2024р. тобто з моменту працевлаштування.
Вважають, що з огляду на судову практику та чинне законодавство позивачем подано безпідставний позов.
Представник відповідача 2 правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» було оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк проведення загальної мобілізації в Україні також, на даний час продовжено, відповідно до законодавства.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно даних якого позивач рахувався на момент призову на військову службу, як такий що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом на момент призову позивача, була відсутня інформація про оформлення ним права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформація про його бронювання.
Абз. 12 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. N 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Абз. 1 ч. 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
Абзац 4 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації) містить імперативний припис, відповідно до якого громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказана норма кореспондується з ч. 11 ст. 38 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" згідно якої призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем не повідомлено у встановлений спосіб про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання роботодавцем.
Посилання позивача на те, що він має право на відстрочку з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не можуть братися до уваги, оскільки позивач не повідомляв у встановлений спосіб про таке право тривалий час, а за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на момент призову позивач не мав оформленої (діючої) відстрочки.
Матеріали справи не містять доказів подання в установленому порядку заяви про надання йому відстрочки та/чи оформлення такої відстрочки. Крім того сам позивач не спростовує того факту, що подавав заяву про надання йому відстрочки.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного від 08.11.2023р. за № НОМЕР_2 можливо зробити висновок, що в минулому позивачу було оформлено відстрочку на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенту-стажисту, аспіранту та докторанту, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Вказана відстрочка була чинною в період з 22.03.2024 р. по 22.09.2024 р., про що позивачу було відомо.
На момент призову - 20.10.2024 р. відсутня інформація про наявність у позивача оформленого права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформація про його бронювання.
Крім того не було подано позивачем заяви про надання відстрочки у передбачений законом 7-ми денний термін з моменту працевлаштування у навчальний заклад тобто з 02.09.2024р.
Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
Відповідно до вищенаведеного дії ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову позивача не суперечать чинному законодавству.
З врахуванням наведеного, щодо позовної вимоги про зобов'язання командира військової частини виключити позивача із списків особового складу, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.
Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції , звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути саме рапорт на звільнення та звільнити військовослужбовця, але Інструкція з діловодства в Збройних Силах України містить положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов.
Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині.
На командира, який віддає наказ покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням. Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Не реалізоване право позивача на відстрочку від призову на військову службу в період мобілізації не може бути підставою для виключення позивача зі списків особового складу військової частини в т.ч. і за наявності реалізованого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №929 від 20.10.2024р., яким позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено для проходження служби до військової частини.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до ст.77 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк