про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/10190/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати в період з 25 лютого 2022 року по 14 квітня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 14 квітня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704;
- зобов'язати відповідача видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої позивача було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) з'ясовуючи чи позов подано у строк, установлений законом, суд звертає увагу на таке.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Визначаючись щодо строку звернення до суду з позовом у цій справі в частині заявлених вимог щодо перерахунку грошового забезпечення суд враховує правові висновки Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, спірним питанням у якій також було недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано такі висновки: "До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності".
Крім цього, у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період до 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині заявлених вимог щодо перерахунку грошового забезпечення, суд враховує доводи представниці позивача у доданій до позову заяві про поновлення строку, у якій вона просить поновити цей строк мотивуючи тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли з 25 лютого 2022 року. Покликаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23 та від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 зазначає про те, що дія частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ) поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою законної сили, а до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Суд погоджується з такими доводами звертаючи водночас увагу на те, що за змістом позову позивачем заявлено позовні вимоги, охоплені періодом з 25 лютого 2022 року по 14 квітня 2023 року, тобто спірні правовідносини в частині періоду з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2023 року виникли після набрання чинності змінами у статті 233 КЗпП України згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ. Тому, враховуючи правові висновки у вказаних представницею постановах Верховного Суду, на спірні правовідносини у цій справі в частині періоду з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2023 року поширюється трьохмісячний строк звернення до суду з позовом.
Аналогічні висновки викладено у постанові cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, на яку також посилається представниця, цитуючи зміст цієї постанови.
У цій же постанові судова палата виходила з того, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Відтак, з 01 липня 2023 року у позивача була можливість протягом трьох місяців звернутися до суду за захистом своїх прав щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2023 року, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Однак, такою можливістю до 30 вересня 2023 року позивач не скористався.
Позивач (через представницю) звернувся до суду з цим позовом 02 квітня 2025 року (здано на пошту; отримано та зареєстровано судом 08 квітня 2025 року), тобто з пропуском тримісячного строку в частині заявлених позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по14 квітня 2023 року.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Усталеною є позиція Верховного Суду, в тому числі і Великої Палати, про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У заяві про поновлення строку представницею позивача не наведено жодних доводів щодо об'єктивних обставин, які з урахуванням вищевикладеного слугували б поважними причинами у розумінні процесуального закону для поновлення пропущеного строку звернення до суду з вимогами в частині перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по14 квітня 2023 року, як і не додано жодних доказів на їх підтвердження.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи висновки суду позовну заяву належить залишити без руху з наданням десятиденного строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по14 квітня 2023 року, у якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази поважності причин пропуску цього строку.
З огляду на обсяг заявлених позовних вимог у поданому позові, суд додає, що в частині позовних вимог до відповідача щодо довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії строк звернення до суду не пропущено враховуючи висновки судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23 щодо незастосування встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у такому спорі.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вимогами в частині перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2023 року із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява (в частині заявлених вимог) повертається без розгляду якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка звернулась з позовом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько