14 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/5092/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження ВП№74904795 згідно з виконавчим листом №240/9556/23, виданим 01.05.2024, та повернути виконавчий лист до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення виконавчого провадження ВП№74904913 згідно з виконавчим листом №240/9556/23, виданим 01.05.2024, та повернути виконавчий лист до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник ОСОБА_1 вказав, що на виконання рішення суду Житомирським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи №240/9556/23 від 01.05.2023, які пред'явлено до виконання та на підставі яких відкрите виконавчі провадження №№ВП74904913, ВП74904795. Вважає, що 28.11.2024 старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіною Світланою Вікторівною, у вказаних виконавчих провадженнях протиправно прийняті постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі ст.ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника. Наголошує, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу та повідомлення правоохороним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання та не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.
25.03.2025 від представника Військової частини НОМЕР_1 (далі - третя особа, військова частина) надійшов відзив на позов (пояснення) щодо позовних вимог, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.
Пояснює, що за наслідками прийняття державним виконавцем Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП№74904795 та №74904913 рішення суду не залишиться невиконаним, а буде виконаним у майбутньому, оскільки його невиконання суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Звертає увагу суду, що Військова частина НОМЕР_1 направила відповідне клопотання за вих. №9815/3389 від 30.10.2024 на погодження до командування десантно-штурмових військ щодо погодження виплати грошових коштів по судовому рішенню ОСОБА_1 . На вказаний лист отримала погодження та повідомлення про включення ОСОБА_1 до списку осіб, яким на виконання судових рішень необхідно виплатити грошові кошти, однак станом на 24.03.2025 необхідне фінансування за відповідною статтею видатків до військової частини не надійшло. Зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 , яка фінансується з Державного бюджету та перебуває на повному фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_2 фактично позбавлена можливості наразі виконати рішення суду не залежно від її волі та суб'єктивних причин, однак це тільки свідчить про тимчасові обмеження у фінансуванні та при їх відновленні відповідні кошти ОСОБА_1 будуть виплачені у повному обсязі. Дії державного виконавця спрямовані щодо винесення оскаржуваних постанов вважає правомірними та такими, що вчинені із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Дослідивши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №240/2817/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 11 квітня 2022 року по 31.01.2023 грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди з розрахунку 30 000,00 грн пропорційно та додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100 000,00 грн пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду з розрахунку 30 000,00 грн пропорційно та додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100 000,00 грн пропорційно, за період з 11.04.2022 по 31.01.2023, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Крім того, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди за весь час затримки з 11.04.2022 по день фактичної виплати.
01.05.2024 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №№20331 2024 р., 20332 2024 р, які пред'явлені до виконання.
На підставі отриманих виконавчих листів старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіною Світланою Вікторівною прийняті постанови від 03.05.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП№74904795 та ВП №74904913.
У межах виконавчих проваджень №№ВП№74904795 ВП№74904913 прийняті постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 28.05.2024, про стягнення виконавчого збору від 28.05.2024 у розмірі 32 000 грн, про накладення штрафу від 28.05.2024 у розмірі 5100 грн, про накладення штрафу від 30.08.2024 у розмірі 10 200 грн, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 17.10.2024 та про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2024, відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись із постановами державного виконавця про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду, з метою їх оскарження в судовому порядку. Вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як свідчать матеріали справи дані спірні правовідносини виникли з приводу винесених постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.
Під час судового розгляду справи встановлено, що після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 Закону №1404-VIII, державний виконавець перевірила виконання рішення боржником та за невиконання рішення суду в повному обсязі винесла постанови про накладення на боржника штрафів у розмірах 5100 грн та 10 200 грн, попередила боржника про кримінальну відповідальність. Докази надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення матеріали справи не містять.
У подальшому на підставі п. 11 ч. 1 ст.39 Закону №1404-VIII державний виконавець винесла оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживала заходів примусового виконання.
Втім, положення ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від державного виконавця вчинення декількох дій, серед яких є перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Однак, з досліджених матеріалів справи не встановлено, чи взагалі мала місце перевірка, чи направлялись вимоги про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, чи вчинялись державним виконавцем інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, окрім накладення штрафів.
Варто зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").
У разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").
Враховуючи наявні документи в матеріалах справи, слід відмітити, що накладення на боржника повторного штрафу є лише заходом з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того суд вважає зауважити, що звернення з повідомленням до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення також не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Юридична оцінка обставин справи дає підстави для висновку, що постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесені передчасно й за відсутності належних доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Вказані правові висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №580/4398/22.
З огляду на викладене, суд вважає, що всупереч вимог ст.77 КАС України відповідач не надав доказів на підтвердження обставин перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувані постанови про закінчення виконавчого провадження.
Щодо позовної вимоги про повернення виконавчого листа до Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для подальшого виконання, суд враховує наступне.
За правилами ч.1 ст. 41 Закону №1404-VIII скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричинює його відновлення і у такому разі обов'язок щодо вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону. Тому додаткове накладення на виконавця подібного обов'язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим і така вимога не підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі №520/10601/2020.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10 ч. 2 ст.245 КАС України).
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про протиправність постанов від 28.11.2024 про закінчення виконавчих проваджень ВП №74904795, ВП №74904913, як таких що винесені передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (майдан Корольова 3/14, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10020. ЄДРПОУ: 35021511), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіної Світлани Вікторівни про закінчення виконавчого провадження ВП №74904795.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.11.2024 старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Васіної Світлани Вікторівни про закінчення виконавчого провадження ВП №74904913.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 14 квітня 2025 р.
14.04.25