14 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/25543/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Адвокат Щербинін Євген Миколайович, як представник ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2024 (рішення № 056650010977 від 20.12.2024) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2024, щодо відмови (ігнорування) зарахувати до пільгового стажу в кратному обчисленні на час проходження військової служби в особливий періоди з пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року, а також зарахувати період роботи з 13.01.1988 по 03.05.1988 на шахті «Селидовская» (мовою оригіналу) на посаду підземний електрослюсар 4 розряду, та з 19.08.1991 по 28.06.1994 електрослюсарем 4 розряду хлібозаводу №1, та зарахувати період з 24.07.1996 по 24.07.1998 робота на копальні Піраміда трест «Артикуголь» острів Шпіцберген, на посаді електрослюсаря 5 розряду, для призначення загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу кратному обчисленні на час проходження військової служби в особливий періоди:
- з 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року,
- з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року,
- з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року,
- з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 роки для призначення до спеціального та пільгового стажу ОСОБА_1 в потрійному розмірі,
- 19.08.1991 по 28.06.1994 електрослюсаря 4 розряду хлібозаводу № 1 та період з 24.07.1996 по 24.07.1998 робота на копальні Піраміда трест «Артикуголь» острів Шпіцберген, на посаді електрослюсаря 5 розряду.
В обґрунтування позову вказує, що позивачем, незважаючи на наявність трудової книжки, разом із заявою про призначення пенсії на вимогу УПФУ надавались також довідки про підтвердження наявності трудового стажу та пільговий характер робіт. Однак, вищевказані довідки залишились поза увагою УПФ та не прийняті до уваги при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії. Мотиви не прийняття вказаних довідок в рішення про відмову в призначенні пенсії УПФУ не зазначені. Окрім того, обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, зокрема по втраті годувальника, зараховуються один місяць за три місяці. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 10.01.2025 постановила прийняти позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив на позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 29.01.2025 та зареєстровано в КП ДСС 31.01.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що період безпосередньої участі особи у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року, зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі так, як зарахування в пільговому обчисленні 1 місяць служби за три не передбачено Законом №1058. Відповідач у відзиві також зазначає, що відповідно до статті 24-1 Закону №1058, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Відповідач вказує, що із 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
У період із 17.02.2025 по 21.02.2025 та з 24.03.2025 по 31.03.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 через веб-портал Управління Пенсійного фонду України звернувся із заявою від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 20 грудня 2024 року №056650010977 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано: "Результати розгляду документів, доданих до заяви.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 з 13.01.1988 по 03.05.1988, з 19.08.1991 по 28.06.1994, оскільки дата видачі трудової книжки 20.01.2004.
До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно довідки від 29.05.1997 №2-27 з 24.07.1996 по 24.07.1998, оскільки це робота в російській федерації.
Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
Інші документи передбачені пунктом 3 Порядку №637 відсутні.
Працює.
Особа матиме право на пенсійну виплату за віком з 06.01.2034 або при набутті необхідного страхового стажу.
Враховуючи вище викладене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та відсутністю інформації про неодержання пенсії в органах Російської Федерації."
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058).
За приписами ч. 1. ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до п. п. 1.1 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, .... може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 2.23 Розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктом 4.3 Розділу 4 Порядку №22-1 встановлено, що Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Належними доказами підтверджується, що за результатом розгляду заяви позивача від 16.12.2024, відповідачем прийнято рішення від 20.12.2024.
Зі змісту рішення від 20.12.2024 №056650010977 вбачається, що відповідачем, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , до страхового стажу не зараховано:
- "періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 з 13.01.1988 по 03.05.1988, з 19.08.1991 по 28.06.1994, оскільки дата видачі трудової книжки 20.01.2004.";
- "період роботи відповідно довідки від 29.05.1997 №2-27 з 24.07.1996 по 24.07.1998, оскільки це робота в російській федерації."
У прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати періоди: із 19.08.1991 по 28.06.1994 та із 24.07.1996 по 24.07.1998.
Вимоги зобов'язального характеру щодо періоду із 13.01.1988 по 03.05.1988 позовна заява не містить.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині не зарахування до страхового стажу періоду із 24.07.1996 по 24.07.1998, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки від 29.05.1997 №2-27, виданої (далі мова оригіналу) " ОСОБА_2 . Шпицберген (Норвегия) Государственый трест "Арктикуголь" министерство топлива и энергетики российської федерации", позивач із 24.07.1996 по 24.07.1998, жив та працював на руднику Піраміда треста Арктиквугілля острів Шпіцберген на посаді електрослюсара (а.с. 91).
Відповідачем не зараховано до страхового стажу періоду із 24.07.1996 по 24.07.1998 з підстав: "оскільки це робота в російській федерації".
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно зі статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; при призначенні пенсії за законодавством України враховується набутий стаж та заробіток (дохід), з якого сплачено відповідну суму страхового внеску.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29 листопада 2022 року "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29 листопада 2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні заробітної плати, отриманої на території іншої держави-учасниці, при перерахунку пенсії.
Крім того, право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а тому відсутні підстави для позбавлення позивача права на врахування до страхового стажу позивача періоду з 24.07.1996 по 24.07.1998, з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією, відмовляючи позивачу у врахування до страхового стажу позивача періоду з 24.07.1996 по 24.07.1998 з підстав розташування роботодавця на території російської федерації, пенсійний орган порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення.
Враховуючи викладене суд вважає протиправним не зарахування до страхового стажу позивача періоду із 24.07.1996 по 24.07.1998.
При цьому, суд при наданні правової оцінки спірному рішення зауважує, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для призначення пенсії як ненадання особою документів, що підтверджують припинення виплати/невиплату пенсії в органах російської федерації.
Отже, є протиправним викладений у оскаржуваному рішенні висновок, що однією з підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії може слугувати "відсутністю інформації про неодержання пенсії в органах Російської Федерації".
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 з 19.08.1991 по 28.06.1994 та із 13.01.1988 по 03.05.1988.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для такої відмови вказано: " оскільки дата видачі трудової книжки 20.01.2004.".
В матеріалах відмовної пенсійної справи позивача, копію якої надано на вимогу суду відповідачем, міститься копія дубліката трудової книжки НОМЕР_2 , яка належить позивачу, що не заперечується відповідачем, та яка містить дату заповнення "20.01.2004".
На сторінці 2-5 дубліката трудової книжки НОМЕР_2 містяться записи:
№3: 13.01.1988: шахта "Селідовська" прийнятий на роботу електрослюсарем 4 розряду і направлений в електромеханічний цех, підстава внесення запису: наказ 24-к від 13.19.1988;
№4 03.05.1988: звільнений у зв'язку з призовом до радянської армії. підстава внесення запису: наказ 221к від 06.05.1988;
№5: 19.08.1998 Селідівський хлібокомбінат, прийнятий електрослюсарем 4 розряду хлібзаводу №1; підстава внесення запису: наказ №74-к від 19.08.1991;
№6: 24.03.1993 присвоєно 5 розряд електрослюсара; підстава внесення запису: наказ №37-к від 24.03.1993;
№7: 28.08.1994: звільнений за власним бажанням; підстава внесення запису: наказ №91к від 28.08.1994.
Записи скріплено печаткою та підписом посадових осіб.
Порядок видачі дублікату трудової книжки визначено розділом 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до пункту 5.1 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Згідно пункту 5.2 Інструкції, дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3 Інструкції передбачено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідачем не спростовано, що позивач у зв'язку із втратою оригіналу трудової книжки у встановленому порядку звернувся за отриманням дублікату.
На його заяву було видано дублікат трудової книжки, яка надає можливість встановити та підтвердити періоди трудової діяльності позивача та зарахувати їх до страхового стажу.
При цьому, суд зауважує, що позивач не несе та не може нести відповідальність при оформлені роботодавцем дублікату трудової книжки.
Також, є цілком логічним, що дублікат трудової книжки містить більш пізню дати заповнення, ніж записи у ній, оскільки дублікат трудової книжки заповнювався за місцем роботи позивача при оформленні дублікату трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним не зарахування до страхового стажу позивача періоду із 19.08.1991 по 28.08.1994, а не по 28.06.1994 як вказує у прохальній частині позову представник позивача та в оскаржуваному рішенні відповідач, а також періоду із 13.01.1988 по 03.05.1988.
Належним способом захисту порушених прав в цій частині є зобов'язання відповідача зарахувати період із 19.08.1991 по 28.08.1994, а також період з 13.01.1988 по 03.05.1988, що не вказаний у п. 3 прохальної частини позову, однак за результатом розгляду спору встановлено протиправність дій відповідача щодо такого незарахування, до страхового стажу ОСОБА_1 ..
Щодо позовних вимог в частині "зарахувати до пільгового стажу в кратному обчисленні на час проходження військової служби в особливий періоди з пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року".
Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, представник позивача вважає, що вказані періоди підлягають зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Із довідки від 16.11.2024 №7103, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 вбачається, що позивач із 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 84).
Як вбачається з розрахунку стажу для призначення пенсії, вказані у довідці від 16.11.2024 №7103 періоди зараховано до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, за виключенням періоду із 01.09.2024 по 13.11.2024, який взагалі не зараховано до стажу позивача (а.с. 81).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вважає протиправним та таким, що порушує його права, зарахування до пільгового стажу в кратному обчисленні час проходження військової служби в особливий періоди з пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закон №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Обґрунтовуючи позов вказує на підпункт 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 114 Закону №1058 визначає: "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників".
Суд зауважує, що у заяві від 16.12.2024 позивачем не вказано, що позивач виявив бажання отримувати пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, за встановленими обставинами справи, позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (стаття 115 Закону №1058-ІV), доказів того, що позивач звертався із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (стаття 114 Закону №1058-ІV) матеріали справи не містять.
Вказані види пенсії є різними, призначаються з різних правових підстав (стаття 114 та стаття 115 Закону №1058-ІV) та за різних умов (досягнення певного віку, наявність визначеного законом страхового стажу, наявність спеціального страхового стажу для пільгової пенсії, характер та умови праці), а тому ототожнення представником позивача у позові дострокової пенсії та пенсії за віком на пільгових умовах є помилковим.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, керувався статтею 115 Закону №1058, яка визначає "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", а саме пунктом 4 частини 1 вказаної статті.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Представник позивача, в обґрунтування позовних вимог щодо права позивача на пільгове обчислення спірних періодів посилається на Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 № 530.
Однак, враховуючи вказані вище вимоги абз. 2 п. 1 ст.8 Закону № 2011-XII, саме Кабінет Міністрів України визначає умови та порядок зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а тому положення наказу Міноборони України від 14.08.2014 № 530, суд не застосовує.
Приписами абзацу першого пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» і “з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються ...
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
За статтею 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення військова", служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Судом встановлено, що для призначення дострокової пенсії за віком позивач надав до органу Пенсійного фонду, крім іншого, посвідчення учасника бойових дій (а.с. 78), Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, від 16.11.2024 №7103, видану Військовою частиною НОМЕР_3 , відповідно до якої позивачі з 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Отже, періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджені Довідкою від 16.11.2024 №7103, мали бути зараховані до страхового стажу позивача.
Із наданих відповідачем розрахунків страхового стажу позивача для визначення права на пенсію, судом встановлено, що періоди: із 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 31 серпня 2024 року зараховані до страхового стажу позивача в одинарному розмірі.
Разом з тим, період із 01.09.2024 по 13.11.2024 не зараховано до страхового стажу позивача. Підстав такого не зарахування оскаржуване рішення не містить.
Однак, враховуючи, що періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджуються Довідкою від 16.11.2024 №7103, яка зокрема, містить інформацію, що охоплює період із 01 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача.
Разом з тим, враховуючи норму постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 в редакції станом на дату звернення позивача зі заявою про призначення пенсії (16.12.2024), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого позивач в період з безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до пільгового стажу для призначення пенсії, оскільки такий період враховується у потрійному розмірі лише при розрахунку розміру пенсії за вислуги років.
Отже, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача у в потрійному розмірі періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із 20 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року по 19 травня 2024 року, з 06 червня 2024 року по 13 листопада 2024 року.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення від 30.12.2024 про відмову в призначенні позивачу за віком не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд вважає за необхідне зауважити, що позовна вимога, викладена представником позивача у п. 1 прохальної частини позову "рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2024 .. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»." є такою, що не можу бути задоволена, оскільки в оскаржуваному рішенні чітко вказано: "відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо обраного представником позивача способу захисту прав позивача, суд зазначає наступне.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права суд виходить з того, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За встановленими обставинами справи суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоду із 13.01.1988 по 03.05.1988, із 19.08.1991 по 28.08.1994 та із 24.07.1996 по 24.07.1998, із 01 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди до страхового стажу.
У прохальній частині позову представник позивача просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зауважує, що нормою п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
Однак, як встановлено під час розгляду справи, у заяві від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком, вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач (ст. 114 Закону №1058) не вказував.
Окрім того, оскаржуване рішення, правова оцінка якому надавалась в межах розгляду даної адміністративної справи, містить підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058 ( дострокова пенсія за віком).
З урахуванням викладеного суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу роботи, оскільки, як зазначалось раніше, позивач із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не звертався.
Отже, за результатом розгляду спору, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2024 про призначення пенсії на підставі ч. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058, із зарахуванням до страхового стажу періодів: із 13.01.1988 по 03.05.1988, із 19.08.1991 по 28.08.1994 та із 24.07.1996 по 24.07.1998, із 01 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо судових витрат.
Суддя своєю ухвалою від 02.01.2025 постановила залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 968,00 гривень, оскільки позов подано в електронній формі, а за приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, представник позивача надав заяву та квитанцію від 25.12.2024 відповідно до якої, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Отже, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 243,20 грн.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, для повернення сплаченого у більшому розмірі судового збору (243,20 грн), позивач повинен подати до суду відповідне клопотання, за результатом розгляду кого судом буде постановлено відповідну ухвалу.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати у розмірі 968,00 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20 грудня 2024 року №056650010977 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періодів: із 13.01.1988 по 03.05.1988, із 19.08.1991 по 28.08.1994 та із 24.07.1996 по 24.07.1998, із 01 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
14.04.25