15 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/19614/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 063550006363 від 05.09.2024 про відмову їй в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати їй періоди роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985, з 18.04.1986 по 08.01.1990 до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй із 29.08.2024 пенсію із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до періоду її постійного проживання на території, яка віднесена до зони посиленого радіологічного контролю період з 14.03.1988 по 15.04.1990.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило їй у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечать чинному законодавству.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 09.01.2025 подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення № 063550006363 від 05.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв'язку з непідтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року - 4 роки та відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
20.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
09.01.2025 та у період із 13.01.2025 по 27.01.2025, 07.02.2025, з 31.03.2025 по 14.04.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025 та 21.03.2025 - на періодичному навчанні.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.08.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення від 05.09.2024 № 063550006363 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв'язку з непідтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки та відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
У рішенні вказано, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю становить 24 роки 8 місяців 16 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 8 місяців 16 днів. Вік заявниці 55 років 2 місяці 11 днів.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік (у 2024 році). Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ становить 26 років (31-5). Страховий стаж особи становить 24 роки 11 місяців 10 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985, оскільки відсутній документ про зміну прізвища; не зараховано період роботи в колгоспі 18.04.1986 по 08.01.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985, оскільки заявницею не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Враховуючи викладене, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки відсутній необхідний страховий стаж та недостатньо проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю.
Листом від 06.09.2024 №0600-0216-8/113680 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення від 05.09.2024 № 063550006363 про відмову у призначенні пенсії.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV).
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.
Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5);
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6).
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України, копія якого долучена до позову та досліджена судом, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (29.08.2024) до відповідача із заявою про призначення пенсії була особою, якій виповнилося 55 років.
Загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії становить 24 років 11 місяців 10 днів.
Зі змісту спірного рішення також слідує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985, оскільки відсутній документ про зміну прізвища та період роботи в колгоспі 18.04.1986 по 08.01.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985, оскільки заявницею не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Оцінюючи спірне рішення в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV Закон №1058-ІV, цей закон набув чинності 01.01.2004, до набрання ним чинності відповідні правовідносини регулювались нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, серед іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), а з 29.07.1993 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58).
Під час заповнення та внесення змін до трудової книжки позивача діяли норми Інструкції №162.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п.2.12 Інструкції №162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Вказані положення також передбачені Інструкцією №58, яка діє з 29.07.1993 (пункти 2.11 та 2.13).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
Зі змісту спірного рішення слідує, що підставою для неврахування періоду роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985 до страхового стажу позивача слугувала відсутність документа про зміну прізвища.
З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 08.08.1985 слідує, що вона належить ОСОБА_2 .
Відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 08.08.1985 ОСОБА_2 , наявні наступні записи щодо роботи у спірний період:
Овруцький льонозавод:
- 20.08.1985 прийнята на роботу. Наказ №68 від 20.08.1985;
- 21.10.1985 переведена на основне виробництво. Наказ №87 від 18.10.1985;
- 17.12.1985 звільнена з роботи по ст.38 Кодексу законів про працю Української РСР у зв'язку зі зміною місця проживання. Наказ №99 від 18.12.1985.
Судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства та період роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
Воднораз, суд зауважує, що з підстави відсутності документа про зміну прізвища, відповідач не зарахував виключно період трудової діяльності позивача з 20.08.1985 по 17.12.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985.
Втім, щодо інших періодів трудової діяльності позивача, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.08.1985 у відповідача зауважень з приводу відсутності документа про зміну прізвища не виникло.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинний діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною 2 статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача в період 20.08.1985 по 17.12.1985, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу позивача за вказаний період роботи.
Крім того, судом встановлено, що період з 18.04.1986 по 08.01.1990 не був включений до страхового стажу, оскільки заявницею не надана довідка про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985 ОСОБА_2 , наявні наступні записи щодо роботи у спірних періодах:
- 18.04.1986 прийнята в члени колгоспу "Оборона Совєтов". Наказ №4 від 18.04.1986;
- 08.01.1990 звільнена із членів колгоспу у зв'язку зі зміною місця проживання. Наказ № 1 від 08.01.1990.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
В даному випадку, враховуючи, що спірним є стаж роботи, набутий в іншій державі, та приймаючи до уваги воєнний стан в країні, вік позивачки, орган ПФУ при наявності сумніву у стажі роботи заявниці може спрямувати відповідний запит в іншу країну на підтвердження такого стажу роботи.
Таким чином, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу роботи в період з 18.04.1986 по 08.01.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 08.08.1985.
Щодо підтвердження періоду роботи (проживання) позивачем на територіях радіоактивного забруднення, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Підпунктом "ґ" пункту 7 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на відповідних територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4).
Воднораз, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Отже, для отримання права на пільгу призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та стажу (при умові проживання з 26.04.1986 до 01.01.1993 не менше 4 років) суд має встановити факт проживання особи з 26.04.1986 по 31.07.1986 у зоні посиленого радіологічного контролю (що дає право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку 2 роки) та встановити період проживання з 26.04.1986 і далі (що дає право на застосування розрахунку 1 рік за 3 роки проживання/роботи).
Встановлення таких обставин є обов'язковим, оскільки запроваджена законодавцем пільга застосовується за визначеною структурою та послідовністю за умови проживання з 26.04.1986 до 01.01.1993 у зоні посиленого радіоекологічного контролю (тобто у період найбільш наближений до моменту аварії, що був особливо шкідливим та небезпечним для здоров'я) особа має право на зменшення пенсійного віку відразу на 2 роки, а далі кожні наступні 3 роки проживання дають право зменшувати пенсійний вік ще на 1 рік, але такий можна зменшити не більше, ніж на 5 років (максимальна межа зменшення пенсійного віку).
При цьому, суд вважає, що початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) в даному випадку не застосовується, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт проживання та (або) роботи позивача зоні посиленого радіологічного контролю, з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986.
За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17 та підтриманий в подальшому у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №565/841/17, від 21.03.2019 у справі №287/68/16-а, від 16.05.2019 у справі №357/9973/16-а.
Щодо періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 то суд зазначає, що дійсно відповідно до довідки від 31.07.2024 № 658, виданої виконавчим комітетом Овруцької міської ради, позивач була зареєстрована і проживала в с.Велика Хайча Коростенського (Овруцького) району Житомирської області період з 16.04.1990 по 31.12.2014.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 липня 1991 року №106 Велика Хайча Коростенського (Овруцького) району Житомирської області належить до зони посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, згідно наданих документів, станом на 01.01.1993 період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 16.04.1990 по 31.12.1992 становить 02 роки 08 місяців 16 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 5 років відповідно до Закону № 796.
Щодо періоду проживання з 14.03.1988 по 15.04.1990 на забрудненій території без реєстрації, суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач в позовній заяві та встановлено судом вище, в період з 18.04.1986 по 08.01.1990 позивач працювала в колгоспі "Оборона Совєтов" Єльського району Гомельської області Республіки Білорусь, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985.
Наведена вище обставина, виключає факт постійного проживання ОСОБА_1 у с.Велика Хайча Коростенського (Овруцького) в період з 14.03.1988 по 08.01.1990.
При цьому, матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 09.01.1990 по 15.04.1990 без реєстрації.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії є протиправною, оскільки стаж позивача станом на 29.08.2024 обчислений невірно, та є більшим, ніж зазначено в рішенні.
Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2024 № 063550006363, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985 та з 18.04.1986 по 08.01.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1985 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 29.08.2024.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень судовий збір в сумі 605,60 грн в солідарному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.09.2024 № 063550006363 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.08.1985 по 17.12.1985 та з 18.04.1986 по 08.01.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 08.08.1985 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.08.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити за безпідставністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) 302,80 грн та з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка,7, м.Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ: 21084076) 302,80 грн на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
15.04.25