Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 квітня 2025 року Справа№200/797/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду через системи «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за його заявами про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 занести відомості про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний недієздатним. Опікуном йому призначено його матір ОСОБА_3 . Рішення набуло законної чинності 16.09.2006 р. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року виправлено описку у всьому тексті рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року зазначено прізвище, ім'я та по-батькові сина заявниці як “ ОСОБА_2 ». Ухвала набрала законної сили 04.04.2018 року.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року у справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23 позивач, ОСОБА_1 , призначений другим опікуном недієздатного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1А групи і за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23 жовтня 1996 року. Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 05.06.2003 року позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 № 08/3932 від 28.08.2024 року позивач викликався з іншими особами до цього ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10 вересня 2024 року о 09:00. Також зазначено, що позивач довідку внутрішньо переміщеної особи не має, на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 не ставав.
28 травня 2024 року позивач звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2- во/219/54/18; копія рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23.
02.09.2024 року позивач повторно звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18; копія з копії рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року.
07.09.2024 року позивач в-третє звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18; копія рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року по справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23.
22.01.2025 року позивач в-третє звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 5.06.2003р., копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р. (у заяві зазначено що копія з копії цього рішення завірена приватним нотаріусом Сулеймановою С.М. 09 вересня 2024 року (зареєстровано у реєстрі за № 561) отримана 10.09.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою позивача від 10.09.2024 року, копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18 (у заяві зазначено копія цієї ухвали суду завірена Дружківським міським судом Донецької області отримана ІНФОРМАЦІЯ_7 12.09.2024р. з моєю заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 07.09.2024 року).
Також позивачем зазначено, що 10.09.2024 року він особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 за вх.№ 5842 з відповідними документами, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р завірена приватним нотаріусом Сулеймановою С.М. 09 вересня 2024 року (зареєстровано у реєстрі за № 561). У цій заяві позивач просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
10.09.2024 року позивач особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 за вх.№ 5841, в якій просив прийняти рішення та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Також, зазначено, що 10.09.2024 року позивач особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 за вх.№ 5843, в якій просив прийняти рішення Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, відповідачем надіслано позивачу лист № 01/2417 від 31.05 2024 року, в якому відповідач пославшись на “Алгоритм уточнення даних громадян, які перебувають на військовому обліку», затверджений рішенням Генерального штабу Збройних Сил України, відповів: “На Вашу заяву щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, та отриманні військово-облікових документів на недієздатного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 зазначив, що: «Ви, дійсно маєте право на відстрочку від призову під час мобілізації, згідно статті 23 абзацу 10 частини 1, як опікун, визнаної судом недієздатної особи. .... Згідно вимог алгоритму ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх відділи, евакуйовані з тимчасово окупованих територій, уточнення даних не здійснюють, а у разі звернення громадян направляють їх до ІНФОРМАЦІЯ_4 за фактичним місцем проживання для взяття на військовий облік та уточнення даних. У разі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 громадян, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, територіях де тривають бойові дії, ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язані взяти їх на військовий облік за письмовою заявою, занести необхідні відомості до реєстру та провести уточнення даних. У зв'язку з тим, що Ви зареєстровані у м. Бахмут, яке є окупованим, Вам належить звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем фактичного проживання».
Аналогічні відповіді були надані відповідачем у листах №02/4055 від 05.09.2024 року, №01/511 від 03.02.2025 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі йому довідки про про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за його заявами від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року позивач звернувся до суду і просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати йому довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що позивач звернувся до відповідача, де він перебуває на військовому обліку, із заявою про видачу довідки про надання відстрочки на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 28.05.2024 (Вх. № 3078 від 30.05.2024), яку було зареєстровано та розглянуто у відповідності до чинного законодавства. На вказану заяву було надано відповідь (від 31.05.2024 за вих. №01/2417), де було зазначено, що згідно з « ОСОБА_4 уточнення даних громадян, які перебувають на військовому обліку» (далі - Алгоритм), який було доведено до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_11 . Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Алгоритму, військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Надалі позивач повторно звертається із заявою з тими ж вимогами по суті, що і у первинному зверненні від 02.09.2024 вх. № 5664 від 03.09.2024, тобто знов наполягає на наданні довідки про відстрочку від мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У своїй відповіді (від 05.09.2024 вих. №01/4055) на вказане звернення, позивачу було повторно роз'яснено про вимоги попередньо вказаного Алгоритму, згідно з якими, (Р)ТЦК та СП та їх відділи, що були евакуйовані з тимчасово окупованих територій, територій, де тривають бойові дії, - не здійснюють уточнення громадян, а у разі звернення громадян - направляють їх за місцем фактичного проживання.
Відповідачем також було вказано на обов'язок позивача у семиденний строк стати на облік у (Р)ТЦК та СП за місцем проживання, відповідно до частини 3 статті 33 та частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Тому у Позивача виникає необхідність звернутися за фактичним місцем проживання, надати заяву та інші необхідні документи в Р(М)ТЦК та СП у місті Павлоград і реалізувати своє право на відстрочку від призову під час мобілізації, згідно абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідачем також зазначено, що позивач наголошує на тому, що йому не були надані відповіді на заяви, які він написав у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.09.2024 та три заяви від 10.09.2024. Цими заявами позивач надавав додаткові пояснення до заяви від 02.09.2024, а також вони були подані в одному пакеті документів із заявою позивача по суті іншої справи. Всі ці заяви мали тотожний характер та несли загальний змістовний обсяг інформації. Саме тому відповідачем на ці заяви відповідь не надавалась.
Також зазначено, що у заяві від 22.01.2025 (від 28.01.2025 вх.№591) позивач вкотре звертається з тим же самим питанням по суті: щодо видачі довідки про надання відстрочки згідно абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У відповіді на заяву (від 03.01.2025 вих.№01/511) відповідач в черговий раз надав роз'яснення щодо реалізації такого права у ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до частини 3 статті 33 та частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за місцем фактичного проживання позивача, що неодноразово вказувалося ним самим: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду нового тексту позовної заяви з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10 лютого 2025 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті.
Ухвалою суду від 13 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Головуючий суддя Христофоров А.Б. у період з 07 квітня 2025 року по 11 квітня 2025 року перебував на лікарняному.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України відповідно до паспорту серії НОМЕР_3 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_14 від 05.06.2003 року позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_15 .
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний недієздатним. Опікуном йому призначено його матір ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 16.09.2006 року. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року виправлено описку у всьому тексті рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року зазначено прізвище, ім'я та по-батькові сина заявниці як “ ОСОБА_2 ». Зазначена ухвала суду набрала законної сили 04.04.2018 року.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року у справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23 позивач, ОСОБА_1 , призначений другим опікуном недієздатного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1А групи і за висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
28 травня 2024 року позивач звернувся засобами поштового зв'язку із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2- во/219/54/18; копія рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23.
02.09.2024 року позивач повторно звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18; копія з копії рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року.
07.09.2024 року позивач в-третє звернувся засобами поштового зв'язку з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р.; копія ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18; копія рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2023 року по справі № 185/5419/23 провадження № 2-о/185/200/23.
10.09.2024 року позивач особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 за вх.№ 5842 з відповідними документами, а саме: копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р завірена приватним нотаріусом Сулеймановою С.М. 09 вересня 2024 року (зареєстровано у реєстрі за № 561). У цій заяві позивач просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
10.09.2024 року позивач особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 за вх.№ 5841, в якій просив прийняти рішення та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
10.09.2024 року позивач особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з заявою до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 за вх.№ 5843, в якій просив прийняти рішення Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 , та видати йому довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
22.01.2025 року позивач звернувся засобами поштового зв'язку Укрпошта із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до якої надані відповідні документи, а саме: копія тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 5.06.2003р., копія з копії рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 5 вересня 2006 року по справі № 2-0-57-06р. (у заяві зазначено що копія з копії цього рішення завірена приватним нотаріусом Сулеймановою С.М. 09 вересня 2024 року (зареєстровано у реєстрі за № 561) отримана 10.09.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_7 з заявою позивача від 10.09.2024 року, копія з копії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2018 року по справі № 2-о-57/06, провадження № 2-во/219/54/18 (у заяві зазначено копія цієї ухвали суду завірена Дружківським міським судом Донецької області отримана ІНФОРМАЦІЯ_7 12.09.2024р. з моєю заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 07.09.2024 року).
Листами № 01/2417 від 31.05.2024 року, 02/4055 від 05.09.2024 року та №01/511 від 03.02.2025 року відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до “Алгоритму уточнення даних громадян, які перебувають на військовому обліку», затвердженого рішенням Генерального штабу Збройних Сил України, відповів: “На Вашу заяву щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, та отриманні військово-облікових документів на недієздатного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 зазначив, що: «Ви, дійсно маєте право на відстрочку від призову під час мобілізації, згідно статті 23 абзацу 10 частини 1, як опікун, визнаної судом недієздатної особи. .... Згідно вимог алгоритму ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх відділи, евакуйовані з тимчасово окупованих територій, уточнення даних не здійснюють, а у разі звернення громадян направляють їх до ІНФОРМАЦІЯ_4 за фактичним місцем проживання для взяття на військовий облік та уточнення даних. У разі звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 громадян, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, територіях де тривають бойові дії, ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язані взяти їх на військовий облік за письмовою заявою, занести необхідні відомості до реєстру та провести уточнення даних. У зв'язку з тим, що Ви зареєстровані у м. Бахмут, яке є окупованим, Вам належить звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем фактичного проживання».
Наявність усіх вищенаведених та перелічених документів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оспорюється сторонами по справі.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду його заяв від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби.
За вимогами ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, у тому числі, проходження військової служби.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Приписами ч. 1-3, 5, 7, 10 ст.1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
У відповідності до ч.1, 3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Суд звертає увагу, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Як встановлено судом з наявних у справі доказів, відповідачем фактично не розглянуто по суті заяви позивача від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка є опікуном особи, визнаної судом недієздатною, та не прийнято за результатами такого розгляду вмотивованого рішення про надання відстрочки або про відмови в її наданні.
Суд зауважує, що відповідач - до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в цьому, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Разом з цим, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, направив йому листи № 01/2417 від 31.05 2024 року, 02/4055 від 05.09.2024 року та №01/511 від 03.02.2025 року які на переконання суду є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носять інформативний характер і не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки, що також не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в не вчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті заяв від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зауважує, що предметом даного позову не є встановлення наявності у позивача права на відстрочку, не розглядається питання документального підтвердження такого права, не є предметом даного позову оскарження відмови відповідача у наданні позивачу відстрочки. В рамках даної справи оскаржується (розглядається) саме бездіяльність відповідача, щодо неналежного розгляду заяв позивача від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року та не прийняття відповідного рішення про надання відстрочки, або про відмову у наданні відстрочки відповідно до Додатку 7, Постанови № 560 в редакції на момент подання заяви позивачем.
Стосовно необхідності особистого прибуття позивача (про це зазначається у відповідях відповідача на заяви позивача), суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів») призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до приписів пп. 1 та 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що під час розгляду цих спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу розгляду його заяви про надання або ж навпаки відмову у наданні відстрочки від призову, судом було встановлено, що також підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме наявність неналежного розгляду заяв позивача та як наслідок відсутністю прийнятого рішення, що передбачена приписами чинного та діючого законодавства зазначеного в мотивувальній частині рішення на час виникнення цих спірних правовідносин.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наслідком розгляду яких прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в її наданні.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» тому витрати щодо стягнення судового збору розподілу не підлягають.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення по суті за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 02.09.2024 року, від 07.09.2024 року, від 10.09.2024 року, від 22.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наслідком розгляду яких прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову в її наданні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 квітня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров