14 квітня 2025 рокуСправа №160/31786/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дорошенко Сергій Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дорошенко Сергій Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати не видачу Військовою частиною НОМЕР_1 наказів про надання солдату ОСОБА_1 відпустки для лікування наслідків тяжкої бойової травми згідно висновків ВЛК з 24.02.2024р. по 15.03.24р та з 16.05.2024р. по 15.06.24р. - протиправною бездіяльністю;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати накази про надання солдату ОСОБА_1 відпусток для лікування наслідків тяжкої бойової травми згідно висновків ВЛК з 24.02.2024р. по 15.03.24р та з 16.05.2024р. по 15.06.24р.;
визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 не нарахування та не виплату солдату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 тис. грн. за періоди з дня отримання бойової травми 20.02.2024 року, перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024р. та у відпустках для лікування наслідків тяжкої бойової травми з 24.02.2024р. по 15.03.24р, з 16.05.2024 по 15.06.24;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 тис. грн. за період додаткової грошової винагороди в розмірі 100 тис. грн. за періоди з дня отримання бойової травми 20.02.2024року, перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024р. та у відпустках для лікування наслідків тяжкої бойової травми з 24.02.2024р. по 15.03.24р та з 16.05.2024 року по 15.06.24 року;
стягнути із Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в березні 2022 року позивач був призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . 20.02.2024 позивач отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини. Після отримання поранення позивач проходив лікування в медичних установах і перебував у відпустках. Поряд з цим, нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн за період лікування та перебування у відпустці не здійснені відповідачем в порушення чинних норм та вимог національного законодавства. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/31786/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд зазначає, що суд відкрив провадження у цій справі ухвалою від 04.12.2024, і встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 05.12.2024, про що свідчить відповідна довідка.
Водночас відзив відповідачем був поданий до суду 24.02.2025, тобто з пропуском установленого судом строку.
Верховний Суд в ухвалі від 26 березня 2024 року у справі № 600/548/23-а вказав, що процесуальне законодавство передбачає два шляхи подання документів до суду - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Так, відповідач у відзиві вказує, що не мав можливості надати відзив з викладеними в ньому поясненнями та доводами щодо суті позовних вимог у встановлений судом строк через об'єктивні причини, а саме, відсутність доступу до кабінету електронного суду через перереєстрацію кабінету для Військової частини НОМЕР_1 .
Проте, до відзиву відповідач не надав доказів на підтвердження наведених обставин.
Крім того, відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву у паперовій формі безпосередньо до канцелярії суду або засобами поштового зв'язку.
Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність підстав для продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняття цього відзиву під час ухвалення рішення у справі.
Ухвалою суду витребувано у відповідача: належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують проходження служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у Військовій частині НОМЕР_1 ; інформацію щодо прийняття наказів про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відпустки у зв'язку з тяжким пораненням; інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні у цій справі періоди.
До суду від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої були приєднані: Витяг з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 706 від 21.11.202; копія Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 219 від 31.07.2024; копія Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 141 від 14.05.2024; Витяг з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 494 від 31.07.2024; Витяг з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 6 від 07.03.2022; Витяг з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 55 від 24.02.2024; копія довідки ВЛК КНП «МКЛ» ДМР від 23.02.2024; копія довідки ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 27.03.2024 року № 2858; копія довідки про нарахування від 18.12.2024. Стосовно інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні у цій справі періоди, відповідач зазначив, що виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні у цій справі періоди не проводилась.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами.
Згідно з первинною медичною карткою, 19.02.2024 позивач отримав поранення: МВТ, о/п лівої кисті АБТ. Згідно з довідкою ПВХ «Покровськ», уточнений діагноз: ВП (19.02.2024): ВОСП лівої кисті з переломом ІІ п'ясної кістки без зміщення.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3070 КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
До матеріалів справи надана довідка від 05.03.2024 №904 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). У довідці вказано, солдат ОСОБА_2 20 лютого 2024 року одержав: мінно-вибухову травму, акубаротравму, осколкове поранення лівої кисті за обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань пов'язаних з захистом територіальної цілісності та незалежності України, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку зс рф у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 . Поранення не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій в стані алкогольного, токсичного та наркотичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та шолом).
До матеріалів справи надана довідка від 27.03.2024 №2858 військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 .
У цій довідці вказано про те, що 27.03.2024 був проведений медичний огляд солдата за мобілізацією ОСОБА_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після вибухової травми (20.02.2024) лівої кисті, з вогнепальним переломом ІІ п'ясної кістки, лікований консервативно, у вигляді консолідуючого перелому ІІ п'ясної кістки лівої кисті з тимчасовим порушенням функції. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма легкого ступеню. Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №904 від 05.03.2024 видана командиром в/ч НОМЕР_1 . На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) терміном на 30 календарних днів.
Надана також і довідка від 23.02.2024 №2138/295 військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, в якій вказано, що проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 , протокол №295 від 23.02.2024. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): МВТ 19.02.2024 лівої кисті, відкритий перелом діафізу 2 п'ясткової кістки без зміщення. СПО - 22.02.2024 - ПВХО ран лівої кисті. Травма легкого ступеню )згідно класифікатора розподілу травм). Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб наказу МО України від 14.08.2008 №402 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.
Згідно з довідкою ВЛК від 13.05.2024 №747, травма отримана ОСОБА_1 є травмою тяжкого ступеню, травма, так, пов'язана з проходження військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми, на термін 30 календарних днів.
Відповідно до наказу від 24.02.2024 №55 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), витяг з якого наданий до матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 з 24.02.2024 вважається таким, що вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва) терміном на 30 діб з 24 лютого по 24 березня 2024 року, виписаний з лікувального закладу 23 лютого 2024 року. Підстава: рапорт солдата Р.Часового вх.№733 від 24.02.2024, відпускний квиток №685 від 24.02.2024, довідка військово-лікарської комісії №2138/295 від 23.02.2024.
Згідно з наказом від 14.05.2024 №141 командира Військової частини НОМЕР_1 , витяг якого наявний в матеріалах справи, солдат ОСОБА_1 з 14.05.2024 вважається таким, що вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва) терміном на 30 діб з 14 травня по 12 червня 2024 року, виписаний з лікарні 08 травня 2024 року. Підстава: рапорт солдата Р.Часового вх.№2351 від 13.05.2024, відпускний квиток №1805 від 13.05.2024, довідка військово-лікарської комісії №747 від 13.05.2024.
Позивач, вважаючи, що за період проходження лікування та перебування у відпустці у зв'язку з пораненням, йому протиправно не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі Постанова 3168 у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Згідно з п.9 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гри. також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
Отже військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Нормами Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають на лікуванні або у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Розділом І названого Положення передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.п. «б» п.6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Відповідно до п.21.1 та п.21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п.11ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 6.11 гл.6 р.ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Згідно з п.6.15 гл.6 р.ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже на цей час законодавчо визначено такий вид відпустки, як відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, та підзаконними нормативно-правовими актами передбачено, що під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Так, у цій справі позивачем, з-поміж іншого, заявлені позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 видати накази про надання солдату ОСОБА_1 відпусток для лікування наслідків тяжкої бойової травми згідно з висновками ВЛК з 24.02.2024 по 15.03.2024 та з 16.05.2024 по 15.06.2024.
Водночас, як установив суд, відповідно до наказу від 24.02.2024 №55 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), витяг з якого наданий до матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 з 24.02.2024 вважається таким, що вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва) терміном на 30 діб з 24 лютого по 24 березня 2024 року, виписаний з лікувального закладу 23 лютого 2024 року. Підстава: рапорт солдата Р.Часового вх.№733 від 24.02.2024, відпускний квиток №685 від 24.02.2024, довідка військово-лікарської комісії №2138/295 від 23.02.2024.
Згідно з наказом від 14.05.2024 №141 командира Військової частини НОМЕР_1 , витяг якого наявний в матеріалах справи, солдат ОСОБА_1 з 14.05.2024 вважається таким, що вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва) терміном на 30 діб з 14 травня по 12 червня 2024 року, виписаний з лікарні 08 травня 2024 року. Підстава: рапорт солдата Р.Часового вх.№2351 від 13.05.2024, відпускний квиток №1805 від 13.05.2024, довідка військово-лікарської комісії №747 від 13.05.2024.
При цьому, згідно з наданою до матеріалів справи довідкою ВЛК №2138/295 від 23.02.2024, отримана позивачем травма, є травмою легкого ступеню.
У довідці ВЛК від 13.05.2024 №747 указано, що травма отримана позивачем є травмою тяжкого ступеню, але пов'язаною з проходженням військової служби.
Таким чином, оскільки, після відповідних висновків ВЛК про ступінь отриманої травми позивачем та про причинний зв'язок захворювання відповідачем були видані накази про надання позивачеві відпустки з 24 лютого по 24 березня 2024 року та з 14 травня по 12 червня 2024 року, суд відмовляє в задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача видати накази про надання солдату ОСОБА_1 відпусток для лікування наслідків тяжкої бойової травми згідно з висновками ВЛК з 24.02.2024 по 15.03.2024 та з 16.05.2024 по 15.06.2024.
Водночас, суд установив, що згідно з первинною медичною карткою, 19.02.2024 позивач отримав поранення: МВТ, о/п лівої кисті АБТ. Згідно з довідкою ПВХ «Покровськ», уточнений діагноз: ВП (19.02.2024): ВОСП лівої кисті з переломом ІІ п'ясної кістки без зміщення.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3070 КНП «Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради», позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
До того ж, довідка від 05.03.2024 №904 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) свідчить про те, що травма отримана позивачем є травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Як зазначено вище, військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що травма отримана позивачем є травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
Доказів виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024 до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат з оплати судового збору.
Поряд з цим, у позовній заяві позивач просить стягнути із Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
До матеріалів справи представником відповідача надані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України, ордеру на надання правничої допомоги Серія АЕ №1338444, договору від 09.09.2024 №7/24/9-ДОАС про надання кваліфікованої правничої допомоги адвоката.
Згідно з умовами вказаного договору, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Дорошенком С.М. (адвокат), адвокат зобов'язується надати кваліфіковану правничу допомогу (юридичні послуги) для захисту прав і законних інтересів клієнта як солдату, гранатометнику 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти в/ч НОМЕР_5 - при підготовці і розгляді в судах адміністративної юрисдикції, у т.ч. Дніпропетровському окружному адміністративному суді , - у спірних відносинах із в/ч НОМЕР_5 , державними органами, у зв'язку із порушенням його прав при проходженні військової служби, в соціально-медичних питаннях, а клієнт зі своєї сторони зобов'язується сплатити адвокату гонорар за отримані послуги у порядку та розмірах, що визначені цим договором та додатком до нього.
У пункті 3 договору сторони обумовили розмір гонорару адвоката і порядок його сплати у фіксованій сумі, яка може бути збільшена за домовленістю сторін. При цьому, клієнтом протягом 3-х банківських днів з дня укладення цього договору авансується сума 8000 грн для опрацювання адвокатом матеріалів позовної заяви та її подання.
Згідно з п.4 договору, при визначенні розміру гонорару адвоката сторони виходять із можливості письмового провадження справи у суді першої інстанції (без виклику сторін).
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.
Як зазначено вище, у позовній заяві позивач просить стягнути із Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, згідно з договором, клієнтом протягом 3-х банківських днів з дня укладення цього договору авансується сума 8000 грн для опрацювання адвокатом матеріалів позовної заяви та її подання.
Докази оплати наданих послуг до матеріалів справи не надано.
Однак, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (правовий висновок наведений у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 (адміністративне провадження №К/9901/19007/21)).
Так, адвокатом позивача під час надання правової допомоги у цій справі складено позовну заяву, зібрані та долучені до позовної заяви відповідні докази.
Водночас, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування на стаціонарному лікуванні з 22.02.2024 по 23.02.2024.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .
Суддя Н.В. Кучугурна