15 квітня 2025 рокуСправа №160/6355/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним термінового заборонного припису, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просить суд:
- визнати протиправним терміновий заборонний припис (бланк АА № 214744) стосовно кривдника, винесений 16.02.2025 року командиром взводу №1 роти №3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Сірим Дмитром Олександровичем стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржений терміновий заборонний припис винесений без дотримання вимог законодавства, всупереч Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 р. №654 та Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженому спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 р. №369/180.
Ухвалою суду від 26.03.2025 р. закрито провадження в частині позовної вимоги про скасування термінового заборонного припису (бланк АА № 214744) стосовно кривдника, який було винесено 16.02.2025 року командиром взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 .
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що він заперечує проти пред'явлених позовних вимог, оскільки в діях позивача, про які повідомила постраждала особа, наявні ознаки домашнього насильства. Вчинення позивачем домашнього насильства щодо ОСОБА_3 підтверджується заявами постраждалої особи (21:46, 21:48, 21:52, 21:57 - час відеозапису з портативного відеореєстратора), зафіксованими відеозаписом, зробленим портативним відеореєстратором поліцейського, згідно вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026.
За таких обставин поліцейський, вбачаючи у діях позивача ознаки домашнього насильства, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення, провів оцінку ризиків вчинення домашнього насильства за встановленою формою, а також отримав від ОСОБА_3 заяву та пояснення за фактом вчинення домашнього насильства. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Під час проведення такої оцінки ОСОБА_3 надала позитивну відповідь на багато запитань форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та додатково повідомила, що ОСОБА_1 виганяв її з місця мешкання, багато разів вчиняв побої, що у сукупності відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства свідчить про високий рівень небезпеки. На виконання пункту 11 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, розділу ІІІ Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника заповнена форма оцінки ризиків разом з матеріалами, зібраними поліцейським за фактом вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , передана за належністю до відповідного територіального підрозділу територіального органу поліції. Абзацом 3 пункту 7 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства встановлено, що якщо рівень небезпеки оцінюється як високий, поліцейський обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника. На підставі викладеного, враховуючи фактичні обставини події та пояснення її учасників, оцінивши рівень небезпеки для постраждалої особи та можливі ризики, поліцейським на підставі положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника прийнято рішення про винесення оскаржуваного припису. При цьому поліцейський не перешкоджав ОСОБА_1 в реалізації його прав, у тому числі права на надання пояснень і зауважень щодо змісту припису та пояснень по суті справи, а процедура винесення оскаржуваного припису фіксувалася портативним відеореєстратором поліцейського. Таким чином оспорюваний припис винесено поліцейським на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію України», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Порядком винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до встановленої процедури і в межах реалізації його дискреційних повноважень, що в цілому відповідає нормам чинного законодавства.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в тексті якої зазначено, що відповідач помилково ототожнив факт звернення ОСОБА_3 з усними заявами про вчинення відносно неї домашнього насильства позивачем з самим фактом такого насильства. Відповідач стверджує, що вчинення позивачем домашнього насильства щодо ОСОБА_3 підтверджується відеозаписом, копію якого додано до відзиву, та який містить, зокрема, показання інших учасників відповідної події. Однак, на долученому до відзиву відео відсутні підтвердження вчинення насильницьких дій, як і показання "інших учасників" події. Ідентифікаційні дані цих уявних учасників відповідачем суду не надані.
На відеозапису, який додано відповідачем до відзиву, працівник поліції підтверджує, що ним не встановлено факту домашнього насилля позивачем, та зазначає, що суд розбереться (з 01:10:54 по 01:11:07 таймеру відеокамери, з з 23:23:10 - 23:23:19 у реальному часі). Тобто, відеозапис підтверджує формальність та неспроможність обвинувачення позивача у вчиненні домашнього насильства, без наявних доказів та підстав.
07 березня 2025 року, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, було ухвалено постанову у справі № 201/2351/25, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу правопорушення. З оглядом на наведене, твердження відповідача про вчинення позивачем домашнього насильства є безпідставним, необгрунтованим та бездоказовим, таким, що не відповідає обставинам справи.
Представником позивача додано до суду письмові пояснення позивача, які долучено до матеріалів справи.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази та відеозапис, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 16.02.2025 р. був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника, в якому зазначено, що 16.02.2025 р. о 21 год. 25 хв. ОСОБА_1 вчинив відносно свої дружини ОСОБА_3 домашнє насилля фізичного та психологічного характеру, за адресою: АДРЕСА_1 .
Даним приписом заборонено ОСОБА_1 у бідь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб з 23 год. 00 хв 16.02.2025 р. та діє до 23 год. 00 хв. 26.02.2025 р.
Позивачу, як кривднику, роз'яснено положення ст. 173-2 КУпАП, про що міститься його підпис в терміновому заборонному приписі стосовно кривдника серії АА №360066 від 28.05.2024 р.
Вважаючи означений припис протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правовідносини сторін регулюються наступним.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 19 ч. 1 ста. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VII (далі - Закон №2229-VII) терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Приписами п. 2 ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 10 Закону №2229-VII передбачено, що до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, до повноважень яких належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Відповідно до п. 1 наказу МВС України «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника» від 01.08.2018 року №654 (далі - Порядок № 654), терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Відповідно до ст. 25 Закону №2229-VII, п. 4 розділу II Порядку №654, терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків, припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до п. 1-7 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 №369/180 оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них.
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Отже, Закон №2229-VII у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов'язує для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного законодавства, так і доводів сторін суд зазначає, що під час проведення оцінки дій кривдника, ОСОБА_3 надала позитивну відповідь на багато запитань форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та додатково повідомила, що ОСОБА_1 виганяв її з місця мешкання, багато разів вчиняв побої, що у сукупності відповідно до абзацу 1 пункту 6 розділу ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства свідчить про високий рівень небезпеки.
Отже, суд наголошує, що уповноважена особа, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як високий, обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника, як це визначено пунктом 7 Порядку №369/180.
Така позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2022р. №380/952/20.
Як вбачається з Форми оцінки вчинення домашнього насильства від 16.02.2025р., яка наявні в матеріалах справи, де кривдником є ОСОБА_1 уповноваженою особою оцінено рівень безпеки, як високий, з урахуванням відповідей постраждалої особи ОСОБА_3 .
У даному випадку, після встановлення високого рівня небезпеки постраждалої особи поліцейський зобов'язаний скласти терміновий припис, таким чином реалізувавши свої дискреційні повноваження, що не суперечить нормам чинного законодавства.
У цій справі судом не встановлено порушень процедури прийняття спірного рішення, оскільки оцінивши ризики, уповноважена особа діяла правомірно та дійшла висновку про існування загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи, відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2229-VIII та пункту 1 розділу 2 Порядку №654.
Суд критично ставиться до тверджень позивача, що з припису не вбачається існування загрози життю чи здоров'ю ОСОБА_3 , оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2025 р. у справі №201/2351/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу правопорушення, у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Оскільки терміновий забороний припис прийнято поліцейським на підставі оціненого рівня безпеки ОСОБА_3 , як високого, з урахуванням відповідей постраждалої особи, зазначених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16.02.2025 р.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що оцінку ризиків загрози життю та здоров'ю постраждалої особи надає безпосередньо поліцейський, керуючись власним переконанням з урахуванням з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Суд встановив, що оскаржений припис винесено за результатами проведеної оцінки ризиків від 16.02.2025 р. за наслідком опитування постраждалої особи та отримання від неї відповідей на 27 запитань.
Отже, поліцейський оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи, можливі ризики, має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд, як це визначено п.7 Порядку №369/180, та на переконання суду є дискреційним повноваженням уповноваженої особи органу поліції.
Тому, посилання позивача як на помилковість ототожнення факту звернення ОСОБА_3 з усними заявами про вчинення відносно неї домашнього насильства позивачем з самим фактом такого насильства, відеозапис в якому, мовою оригіналу: «відсутні підтвердження вчинення насильницьких дій, показання "інших учасників" події, ідентифікаційні дані цих уявних учасників відповідачем суду не надані», так і на ніби-то використання ОСОБА_3 «плаксиво-істеричний способу спілкування» не може нівелювати кількості відповідей «Так» на питання у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та ставити в залежність дискреційні повноваження поліцейського щодо обрання декількох допустимих рішень при винесенні термінового заборонного припису та зобов'язання обов'язково скласти терміновий припис, після встановлення високого рівня небезпеки постраждалої особи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що посадова особа відповідача, приймаючи припис, діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений законами та Конституцією України.
Водночас, доказів того, що винесення термінового заборонного припису мало негативні наслідки для позивача, у зв'язку з чим його права були порушені, до суду також не надано.
Більш того, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат не має.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним термінового заборонного припису - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька