14 квітня 2025 року Справа № 640/37673/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у травні 2013 року, у серпні 2014 року, у квітні 2015 року, у травні 2016 року, у березні 2017 року, у лютому 2018 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у травні 2013 року, у серпні 2014 року, у квітні 2015 року, у травні 2016 року, у березні 2017 року, у лютому 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 01.08.2015 у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі Закон № 2825-ІХ) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-1X установлено, що з дня набрання чинності цим Законом, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2825 "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи № 640/37673/21.
06.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/37673/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025, справу №640/37673/21 передано на розгляд судді Калугіній Н.Є.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 прийнято до провадження справу №640/37673/21, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Запропоновано сторонам подати до суду заяви, клопотання та пояснення на підтвердження своєї актуальної позиції у цій справі.
Витребувано від Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії доказів здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за період 2013-2018 роки, а також винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби із зазначенням їх (обох виплат) розміру, порядку їх обчислення. та їх складових.
Згідно наданого відповідачем відзиву, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Позивач отримав у повному обсязі грошову допомогу на оздоровлення за спірний період, що підтверджується особистою карткою грошового забезпечення позивача, додана до позовної заяви. Також відповідач зазначив, що відповідно до пункту 11 наказу Міністра оборони України від 12.02.2015 № 60 “Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015 рік» виплату додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі одноразових), визначених згідно з додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (зі змінами), здійснювати в порядку, визначеному пунктом 7 цієї постанови, в обсязі 50 відсотків установленого розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети. У серпні 2015 року позивачу була виплачена винагорода за тривалість безперервної військової служби в розмірі 960 грн, тобто у розмірі 50 % від 1,5 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (1150,00грн, посадовий оклад, оклад за військовим званням = 130,00грн / 2).
Від відповідача до суду також надійшла заява про залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у задоволенні заяви Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позову без розгляду відмовлено, та повторно витребувано від Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії доказів здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за період 2013-2018 роки, а також винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби із зазначенням їх (обох виплат) розміру, порядку їх обчислення та їх складових.
04.04.2025 від відповідача надійшли пояснення, згідно яких відповідачем зроблено запит до архіву для отримання витребуваної судом інформації, станом на час подання пояснень відповідь не надходила.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.11.2020 №370/837 позивач з 2012 року перебував на службі у командно-диспетчерському відділі управління військових перевезень Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України у військовому званні старшого офіцера.
Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.10.2020 № 134, звільнений з військової служби у запас за підпунктом "К" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини п?ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2020 № 225 виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 03.11.2020 і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із виплатою допомоги на оздоровлення у 2013 - 2018 роках без врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 889, а також із нарахуванням винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від належного розміру, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, установити щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення тощо.
Зі змісту карток особового рахунку позивача судом встановлено, що з травня 2013 та по березень 2018 року позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода на підставі постанови КМУ №889. Позивачу також виплачувалась допомога на оздоровлення у травні 2013, серпні 2014, квітні 2015, травні 2016, грудні 2016, березні 2017, лютому 2018, березні 2019.
Відповідно до п.1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Згідно пункту 30 цієї Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України. Військовослужбовцям, яким на їх бажання щорічна основна відпустка надається частинами, грошова допомога на оздоровлення надається на їх бажання під час вибуття у першу чи другу частину відпустки. Виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції).
Отже, допомога військовослужбовцям на оздоровлення нараховується із грошового забезпечення, яке складається із посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Таким чином, така складова грошового забезпечення, як винагорода, не враховується до складу грошового забезпечення, з якого виплачується допомога на оздоровлення.
Отже, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачу допомоги на оздоровлення у травні 2013 року, у серпні 2014 року, у квітні 2015 року, у травні 2016 року, у березні 2017 року, у лютому 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, відповідно, суд не знайшов підстав для задоволення позову у цій частині позову.
Щодо нарахування винагороди за безперервну 20-ти річну службу у розмірі 50% у 2015 році.
Відповідно до додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі Постанова № 1294) встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення, як винагорода за тривалість безперервної військової служби залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років, 1,5 за 20 років, 2 за 25 років, 2,5 за 30 років, 3 за 35 років і кожні наступні п'ять років.
При цьому, пунктом 7 Постанови № 1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Згідно із пунктом 32.1. Інструкції №260 (розділ XXXII "Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 20 років складає 1,5 посадовий оклад і оклад за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини. У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
Відповідно до пункту 32.8. Інструкції №260, винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України.
Згідно з п.1.9 Інструкції №260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Поряд з цим, відповідно до пункту 11 наказу Міністра оборони України від 12.02.2015 № 60 “Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015 рік» (в редакції на 12.02.2015) виплату додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі одноразових), визначених згідно з додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (зі змінами), здійснювати в порядку, визначеному пунктом 7 цієї постанови, в обсязі 50 відсотків установленого розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Зі змісту карток особового рахунку позивача судом встановлено, що у серпні 2015 року позивачу була виплачена винагорода за тривалість безперервної військової служби в розмірі 960 грн, тобто у розмірі 50 % від 1,5 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (1150,00грн, посадовий оклад, оклад за військовим званням = 130,00грн / 2).
Таким чином, у діях відповідача при виплаті позивачу винагороди за тривалість безперервної військової служби відсутні ознаки протиправності, що дає підстави для висновку про необгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 14.04.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна