14 квітня 2025 року Справа № 160/6923/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з пенсії за вислугу років на пенсію за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2020-2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26.07.2023 року застосувавши показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки зарахувавши до страхового стажу періоди навчання та роботи:
- з 01.09.1980 по 26.02.1982, з 02.06.1982 по 25.10.1983, з 02.06.1984 по 11.11.1985 та 3 29.05.1986 по 26.06.1986 - навчання в Трудового Червоного Прапора медичному інституті по спеціальності «педіатрія»;
- з 29.06.1993 по 01.12.1994 робота на посаді лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»; - з 02.01.1995 по 16.02.1995 робота на посаді лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»;
- з 01.10.1996 по 30.05.1997 робота на посаді лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії відповідача порушують право позивача на належний розмір пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Роз'яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позов, а також всіх письмових та електронних доказів - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про поновлення провадження у даній справі.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії за вислугу років, протокол призначення пенсії за віком, алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).
Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що загальний страховий стаж позивача, врахований за період роботи з 27.02.1982 по 31.03.2023, згідно наданих документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982 та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно диплому НОМЕР_3 від 26.06.1986, неможливо зарахувати період з 01.09.1980 по 26.06.1986, оскільки він перетинається з періодами роботи. Для уточнення періоду навчання за денною формою, необхідно надати уточнюючу довідку. За трудовою книжкою НОМЕР_2 від 06.04.1982 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 29.06.1993 по 01.12.1994 - оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; з 02.01.1995 по 16.02.1995 - в зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення; з 01.10.1996 по 30.05.1997 - має місце виправлення в даті зарахування на роботу та в номері наказу про зарахування, що є порушенням Порядку № 637. При переведенні на пенсію за віком заробітну плату було розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2023, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складав 1,02519. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, складав 7591,56 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,02519).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 27.12.2017 призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення».
26.07.2023 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про перехід на інший вид пенсії (за віком), згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.01.2025 позивач через свого представника звернулась до пенсійного органу з заявою щодо виплати пенсії.
Листом від 17.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, що на підставі заяви від 27.12.2017 та наданих документів, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 27.12.2017. Згідно особистої заяви від 26.07.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі №1058), з 26.07.2023. Станом на 26.07.2023, розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 31.03.2023, який складає 33 роки 8 місяців 4 дні, де коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,33667. Загальний страховий стаж заявниці, врахований за період роботи з 27.02.1982 по 31.03.2023, згідно наданих документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982 та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно диплому НОМЕР_3 від 26.06.1986, неможливо зарахувати період з 01.09.1980 по 26.06.1986, оскільки він перетинається з періодами роботи. Для уточнення періоду навчання за денною формою, необхідно надати уточнюючу довідку. За трудовою книжкою НОМЕР_2 від 06.04.1982 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 29.06.1993 по 01.12.1994 - оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; з 02.01.1995 по 16.02.1995 - в зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення; з 01.10.1996 по 30.05.1997 має місце виправлення в даті зарахування на роботу та в номері наказу про зарахування, що є порушенням Порядку № 637. При переведенні на пенсію за віком заробітну плату було розраховано за даним персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2023, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складав 1,02519. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, складав 7591,56 грн (3764,40 грн х 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 : 1,02519). Загальний розмір пенсії з 26.07.2023 становить 2760,00 грн, з 01.03.2024 2980,00 грн.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788 установлено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 26 Закону №1058.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року не менше 35 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії унормований статтею 40 Закону №1058.
Частиною 2 статті 40 Закону №1058 передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Із аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058 встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Таким чином, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Суд зауважує, що 27.12.2017 році позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно Закону №1788, що не заперечується відповідачем, при цьому Закон №1788 передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
До того ж, відповідачем підтверджено, що після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та за неї сплачувались у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Натомість, для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернулася вперше 26.07.2023.
Згідно правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Отже, згідно встановлених судом обставин даної справи, позивач звертаючись до пенсійного органу просила призначити їй інший від пенсії - за віком, відповідно до Закону №1058. Тобто, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Наведене свідчить, що позивач має право на застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2020-2022 роки, які передують року звернення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.10.2018 р. у справі №577/2576/17, а також Верховного Суду у постановах від 31.07.2019 р. у справі №720/208/17, від 18.08.2020 р. у справі №263/6611/17, від 04.02.2021 р. №509/3080/16-а.
Таким чином, відповідачем протиправно застосовано показник середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році.
Зазначене є підставою для висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 26.07.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки.
Щодо незарахування періодів роботи та навчання позивача до страхового стажу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 (далі Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.14 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови пенсійного органу у зарахуванні страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Дослідивши записи трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 06.04.1982 щодо спірних періодів судом встановлено, що позивач, зокрема:
- 27.02.1982 - зарахована на посаду санітарки операційного блоку в Дніпропетровську міську лікарню швидкої медичної допомоги;
- 01.06.1982 - звільнена за власним бажанням;
- 26.10.1983 - прийнята на посаду медсестри гінекологічного відділення № 1 Міської клінічної лікарні №1;
- 01.06.1984 - звільнена за власним бажанням;
- 12.11.1985 - зарахована на посаду медсестри відділення планової хірургії в Міську дитячу лікарню №5;
- 01.05.1986 - звільнена у зв'язку з переводом в обласну дитячу лікарню;
- 01.05.1986 - зарахована по переводу на посаду палатної медсестри хірургічного відділення в Обласну дитячу лікарню;
- 28.05.1986 - звільнена за власним бажанням;
- 29.06.1993 - прийнята на посаду лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»;
- 01.12.1994 - звільнена за власним бажанням;
- 02.01.1995 - прийнята на посаду лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»;
- 16.02.1995 - звільнена за власним бажанням;
- 01.10.1996 - прийнята на посаду лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ;
- 30.05.1997 - звільнена за власним бажанням.
Суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Суд зазначає, що викладені у листі відповідача від 17.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області доводи про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 29.06.1993 по 01.12.1994 - оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; з 02.01.1995 по 16.02.1995 - в зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення; з 01.10.1996 по 30.05.1997 має місце виправлення в даті зарахування на роботу та в номері наказу про зарахування за встановлених у цій справі обставин не дає підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи відповідного періоду, оскільки відповідні періоди роботи позивача підтверджені даними трудової книжки, а також відомостями про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Таким чином, періоди роботи позивача з 29.06.1993 по 01.12.1994, з 02.01.1995 по 16.02.1995, з 01.10.1996 по 30.05.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно з вимогами статей 56-63 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.
Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у період з 01.09.1980 по 26.06.1986 навчався Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту, про що свідчить диплом серії НОМЕР_3 .
З наведеного слідує, що позивач належним чином підтвердив період навчання в навчальному закладі - Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора медичному інституту, в свою чергу, пенсійний орган протиправно відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача.
Разом з цим, суд зазначає, що вказаний період навчання перетинається з періодами роботи позивача.
Так, відповідно до алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 27.02.1982 по 01.06.1982, з 26.10.1983 по 01.06.1984, з 12.11.1985 по 01.05.1986, з 02.05.1986 по 28.05.1986, 02.08.1986 по 31.07.1987.
За таких обставин, підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди навчання позивача з 01.09.1980 по 26.02.1982, з 02.06.1982 по 25.10.1983, 02.06.1984 по 11.11.1985 та з 29.05.1986 по 26.06.1986.
Відтак, суд вважає за необхідне, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу вказані вище періоди навчання до страхового стажу.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з пенсії за вислугу років на пенсію за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2020-2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.07.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки та зарахувати до страхового стажу періоди навчання та роботи з 01.09.1980 по 26.02.1982, з 02.06.1982 по 25.10.1983, з 02.06.1984 по 11.11.1985 та з 29.05.1986 по 26.06.1986 - навчання в Трудового Червоного Прапора медичному інституті по спеціальності «педіатрія»; з 29.06.1993 по 01.12.1994 робота на посаді лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»; з 02.01.1995 по 16.02.1995 робота на посаді лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»; з 01.10.1996 по 30.05.1997 робота на посаді лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 14.04.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна