17 лютого 2025 рокуСправа №160/32099/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії від 23 вересня 2024 року №046350014974;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, починаючи з 11.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.01.2024 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач рішенням від 17 січня 2024 року №046350014974 відмовив у призначенні пенсії з підстав того, що до страхового стажу не враховано період роботи з 14.07.1982 року по 28.12.1982 року та до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 08.06.2005 по 31.12.2005 та з 22.12.2006 по 31.12.2006. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12 липня 2024 року у справі №160/13747/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046350014974 від 17.01.2024, відповідача зобов'язано зарахувати до стажу позивача його період роботи та повторно розглянути заяву про призначення пенсії. На виконання рішення суду відповідачем розглянуто заяву та відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність пільгового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
23.12.2024 року до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.
30.12.2024 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якому остання заперечує доводи відповідачів та наполягає на повному задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .
11.01.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на умовах передбачених ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідачем було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 17 січня 2024 року № 046350014974.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №160/13747/24 визнано протиправним та скасувати рішення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046350014974 від 17.01.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11.01.2024. зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 08.06.2005 по 31.12.2005 та з 22.12.2006 по 31.12.2006, а також до страхового стажу - період роботи з 14.07.1982 по 28.12.1982.
На виконання рішення суду, 23.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 046350014974, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Причиною відмови зазначено наступне:
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.01.2024 року.
Вік заявниці 58 років.
Працює.
Відповідно ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 за № 637, у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж особи становить 34 роки 1 місяць 25 днів.
За наданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності.
Додатково повідомляємо, що в сканованій копії оригіналу трудової книжки серії НОМЕР_3 , дата заповнення 17.07.1982 року, відсутні скановані сторінки книжки із записами 31-33.
Стаж заявника на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 становить 4 роки 11 місяців 18 днів.
За доданими документами до пільгового стажу зараховано періоди трудової діяльності згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування з 2004 року по 2007 рік, оскільки підприємства, на яких працював заявник (згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 , дата заповнення 17.07.1982 року, та які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах) розміщуються на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та пільгової довідки № 02 від 08.01.2024 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/13747/24 від 12.07.2024 року, дата набрання законної сили 12.09.2024 року, до пільгового стажу зараховано період роботи з 08.06.2005 року по 31.12.2005 року та з 22.12.2006 року по 31.12.2006 року та до страхового стажу - період роботи з 14.07.1982 року по 28.12.1982 року.
Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046350014974 від 23.09.2024, оскаржив правомірність його прийняття до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
За приписами ч. 1 ст. 1 Закону №1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтею 58 Закону №1058-IV передбачено, що пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ПФУ зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник необхідний стаж роботи.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
За даними трудової книжки НОМЕР_4 , оформленої на ім?я позивача. вона працювала на таких посадах, що належать до Списку № 2:
- з 26.02.2004 по 11.03.2005 - машиніст конвеєра (різної розрядності), відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» ш. ім. М. Горького:
- з 08.06.2005 по 18.11.2007 - доставник кріпильних матеріалів у шахту 3 розряду.
У трудовій книжці НОМЕР_5 містяться записи про роботу у філії «Центральна збагачувальна фабрика «Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
- з 26.04.2022 по 08.06.2022 - машиніст конвеєра 2 розряду, що також відноситься до робіт за Списком № 2;
- 09.06.2022 - 10.08.2022 - учень машиніста насосних установок;
- з 11.08.2022 і до сьогодні безперервно працює машиністом конвеєра 2 розряду.
Таким чином, даними трудових книжок позивачки підтверджується пільговий стаж роботи за списком № 2, який на день звернення із заявою про призначення пенсії становив 5 років 10 днів.
Питання врахування стажу позивача вже було предметом судового розгляду у справі № 160/13747/24, проте під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на виконання рішення суду, відповідач прийняв рішення без урахування усіх наявних у пенсійній справі документів та безпідставно дійшов висновку про недостатність необхідного пільгового стажу.
Крім того, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.09.2024 року не містить детального розрахунку, з якого відповідачем встановлено, що пільговий стаж позивача становить 4 роки 11 місяців 18 днів, що виключає можливість оцінювати оскаржуване рішення відповідача як обгрунтоване та законне.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим нього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п?ятнадцятим - двадцять третім п.2 ч.2 ст. 114 цього Закону відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати орган призначення пенсії призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, починаючи з 11.01.2024.
На переконання суду, зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з 11.01.2024 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.11.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії від 23.09.2024 року №046350014974.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) призначити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, починаючи з 11.01.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна