11 квітня 2025 рокуСправа №160/19078/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
16.07.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивачем надано всі документи, які підтверджують правильність обраного методу для визначення митної вартості товару, надані документи підтверджують вартісні показники митної вартості товару, а отже позивачем вірно визначена митна вартість за ціною договору. Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства України, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
01.08.2024 року представником Одеської митниці подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог, оскільки під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці ля підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з МД № 24UA500500013617U0 від 18.04.2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товарі.
01.08.2024 року представником Одеської митниці подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
05.08.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідно до якої, представник позивача просив врахувати надані до позовної заяви докази, та відхилити аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимог у повному обсязі.
13.08.2024 року представником Одеської митниці подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2024/000260/1 від 19.04.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
10.09.2024 року представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи №160/19078/24 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 10 000 грн.
29.10.2024 року представником відповідача подано заперечення на вищезазначене клопотання позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2019 року між ТОВ «АТБ-маркет» та NINGBO FULLCOS IMPORT AND EXPORT CO.,LTD було укладено контракт на поставку продукції № 3436-NF/CN (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 21.12.2023 № 23JY4022 та Специфікацією № 35 від 21.12.2023 р. на умовах поставки FOB-Нінбо/FOB-NIngbo. (згідно з Incoterms 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція:
Товар № 1 Капці жіночі пляжні, арт. FL-1072202, у кількості 10 416 пар на загальну суму 13 540,80 доларів США (1,3 дол. за пару).
Товар № 2 Набір для тварин «Повідець та шлея», арт. fl-4070521/522, у кількості 8856 наборів на загальну суму 8147, 52 доларів США (0,92 дол. За набір).
Товар № 3 Компресор автомобільний, арт. FC-190629, у кількості 3 000 шт. на загальну суму 9 630,00 доларів США (3,21 дол. за шт.).
Товар № 4 Миска для тварин, що складається 13 см, арт. FL-1071503, у кількості 15120 шт. на загальну суму 6 713, 28 доларів США (0,444 дол. за шт.).
Товар № 5 Поїлка прогулянкова для тварин, з контейнером для корму, арт. FL-4072202/03, у кількості 3200 шт. на загальну суму 6 240,00 доларів США (1,95 дол. за шт.).
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник NINGBO FULLCOS IMPORT AND EXPORT CO.,LTD (надалі - Товар). Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 44 271, 60 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2024/013617 від 18.04.2024 року разом із документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, були подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України:
- Декларація митної вартості № UA500500/2024/013617 від 18.04.2024 року;
- Контракт на поставку продукції від 20.12.2019 року № 3436-NF/CN;
- Специфікація № 35 від 21.12.2023 року;
- Декларація про походження товару № 23JY4022 від 21.12.2023 року;
- Прайс-лист б/н від 11.12.2023 року;
- Пакувальний лист б/н від 21.12.2023 року;
- Комерційна пропозиція від 14.12.2023 року;
- Копія митної декларації країни відправлення №310120230515275381 від 23.12.2023року
- Інвойс від 21.12.2023 року № 23JY4022;
- swift від 24.01.2024 року;
- Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 20.06.2024 року надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 р.;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 290 від 23.01.2024 року надавалося пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 р.;
- Коносамент № ZJSM23121182C від 29.12.2023 року;
- Товарно-транспортна накладна CMR б/н від 16.04.2024 року;
- Рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.04.2024 року № СФ-37412, № СФ-37413 до договору №88189 від 09.04.2019 року;
- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001993, ОУ-0001992 від 18.04.2024 року від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 року надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 року;
- Платіжні інструкції про сплату за транспортні послуги №156385 від 01.05.2024 року, №156357 від 01.05.2024р. надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 року;
- Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 17207 від 19.02.2024 року до Договору № 040г0д від 11.03.2020 року добровільного страхування вантажів.
У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.
19.04.2024 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення № 1ba2589c-fe26-42e6-bf13-652fe1505077), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення.
Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) У пункт 3.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено що покупець сплачує 100% від суми зазначеної в специфікації протягом 20 днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2 договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN. Але в специфікації № 35 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, що не відповідає умовам зазначеного договору. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.
2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.
3) В СМR від 16.04.2024 № б/н зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА". При цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась.
4) Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 17207 від 19.02.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.
19.04.2024 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення № 1ba2589c-fe26-42e6-bf13-652fe1505077), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення.
19.04.2024 декларантом ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" додатково надано документи: swift TF01378190240124 від 24.01.2024, заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 77011/280516_20 від 09.04.2023, прайс-лист від 11.12.2023, комерційну пропозицію від 14.12.2023, копію декларації країни відправлення, лист № 1904/2 від 19.04.2024.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.
Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту № 3436-NF/CN від 20.12.2019 року, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та NINGBO FULLCOS IMPORT AND EXPORT CO.,LTD (Продавець).
Щодо твердження митниці, що у пункт 3.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено що покупець сплачує 100% від суми зазначеної в специфікації протягом 20 днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2 договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN. Але в специфікації № 35 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, що не відповідає умовам зазначеного договору. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи, суд зазначає про таке.
В пункті 3.1.1. Контракту на поставку продукції від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено наступне: «100 % від суми, зазначеної в Специфікації, Покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п.4.2., якщо інше не вказано в специфікаціях».
В специфікації № 35 від 21.12.2023 р. зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, отже специфікація відповідає умовам договору.
Дата завантаження на судно зазначена в коносаменті - 29.12.2023 року. Оплата відбулась 24.01.2024, що підтверджується банківським документом swift від 24.01.2024 року.
Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України (які зазначалися вище) надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу реквізити документів щодо оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим реквізити документів щодо оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак певні недоліки їх оформлення або суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Окрім того, суд звертає увагу, що основним документом, який підтверджує вартість товару є інвойс (який був наданий позивачем до митного оформлення). Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 року по справі №160/8753/18.
Щодо відсутності копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.
Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Крім того, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем копія митної декларації країни відправлення № 310120230515275381 від 23.12.2023 також надавалась додатково разом з листом № 1904/2 від 19.04.2024 року та разом із заявою № М-2024-3179 від 25.06.2024 року;
За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.
Щодо твердження відповідача відносно того, що в СМR від 16.04.2024 року зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА». При цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.2.1.1. до договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» - експедитор зобов'язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».
Отже, згідно укладеного договору рахунки на оплату ТОВ «АТБ-Маркет» виставляє експедитор ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», акти на виконання транспортних послуг підписуються між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», оплата за транспортні послуги здійснюється експедитору ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА». А експедитор вже може залучати до виконання транспортних послуг інших осіб, укладати з ними договори без участі ТОВ «АТБ-Маркет».
Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Щодо твердження митниці, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 17207 від 19.02.2024 не відповідає вищезазначеним умовам, суд зазначає наступне.
У відповідності до специфікації № 35 від 21.12.2023 року сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FOB Ningbo/FOB Нінгбо.
Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 Існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування- терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов'язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування.
Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і CIP. Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
Умови FOB Ningbo/FOB Нінгбо, на яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.10.2020 року у справі №160/4051/19.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цих документів для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації. Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, 08.02.2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.
08.07.2024 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Додаткову угоду № 08/07 до Договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 08/07 від 08.07.2024 року до Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) 10000,00 грн.
Суд вказує, що представник відповідача до суду надав заперечення на заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник контролюючого органу зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Втім, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.
Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги АО «Альянс» є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 4844,80 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, 40 ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21, корпус А ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 14844,80 грн і витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко