14 квітня 2025 рокуСправа №160/34784/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) до Товариства з Обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ» (вул. Шевченка, 5, с. Чистопіль, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, 53253) про стягнення заборгованості
31 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ», у якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарська компанія “КИЕВ» (ЄДРПОУ-32902162) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період вересень 2023 року -листопад 2024 року за СП №2 у сумі 29 845 грн 19 коп. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» МФО: 305482, ЄДРПОУ 21910427..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ від 19.12.2003р., затвердженої постановою Правління ПФУ №21-1, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену суму пенсійних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Проте ТОВ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ»в порушення ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 період вересень 2023 року -листопад 2024 року у сумі 29 845 грн 19 коп.
Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.2 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
З наведеного, суд зробив висновок, що ця справа не відноситься за своїм змістом до встановленого переліку справ передбачених ч.4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України, є незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно із ч.6 ст.12, ч.2, ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 27 січня 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/34784/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Запропонував відповідачу у разі невизнання адміністративного позову протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову разом із доказами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Про розгляд справи Дніпропетровським оружним адміністративним судом за правилами спрощеного позовного провадження сторони повідомлені належним чином, докази чого наявні у справі.
11.02.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що наказом № 309 від 22.12.2022 року Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Зі змісту цього Наказу слідує, що територія Більмацької селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, де здійснювалася господарська діяльність та знаходилися відповідні об'єкти оподаткування Товариства з 03.03.2022 року відносяться до тимчасово окупованої території (надалі - ТОТ) російською федерацією.
Фактично все майно, як нерухоме так і рухоме, належне Відповідачу, оригінали документів з березня 2022 року перебуває на окупованих територіях під контролем окупаційної влади. Власники (учасникам згідно ЄДРПОУ) Відповідача не мали та не мають як доступу до відповідних документів щодо господарської діяльності останнього, так і жодної можливості впливати на ведення господарської діяльності Відповідача на окупованих територіях. Враховуючи викладене вище, Відповідач не мав та не має будь-якої можливості здійснювати господарську діяльність і у зв'язку з цим, з поважних причин проводити оплату податків та зборів, інших платежів.
Відповідач був сільськогосподарським товаровиробником, а також йому було присвоєно статус платника єдиного податку, 4 групи, тому він не повинен компенсувати Позивачу витрати на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 чітко визначає, що на тимчасово окупованої території виплата пенсій припинена з 01 серпня 2022 року.
Крім того, у Відповідача є обґрунтовані сумніви що вірності здійснення розрахунку суми вимог, яка заявлена до стягнення. З сумами розрахунків відповідач не був згідний, оскільки кожного разу вони були різними. Так, в листі від 09.02.2024 року сума компенсації була зазначена - 25 927,89 грн; в іншому листі від 09.04.2024 року вже була вказана сума 19 159,80 грн; в листі від 15.05.2024 року - 20 531,55 грн; в актах звірки сума вже була зазначена в розмірі 15 326,00 грн.
Кожного разу сума заборгованості різна, тому, у зв'язку з відмінностями в сумах витрат та ненаданням позивачем жодних належних доказів (окрім розрахунків), що підтверджують фактично понесені витрати (відомості, акти приймання-передачі наданих послуг уповноваженою організацією, платіжні інструкції, тощо) суми не були погоджені, що підтверджується відповідями відповідача на листи позивача, які додані до відзиву.
У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ТОВ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ» зареєстрована 14.10.2004 року, та останній до серпня 2023 року був зареєстрований за адресою (мав місцезнаходження): 71052, Запорізька обл., Більмацький район, село Ланцеве, вул. Миру, буд. 9 (згідно Адміністративно-територіального устрою, є територіями Більмацької селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області).
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до основних видів діяльності позивача відносяться, серед іншого: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування інших однорічних і дворічних культур; допоміжна діяльність у рослинництві, тощо.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарська компанія “КИЕВ» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачу необхідно було покрити витрати на виплату та доставку пільгових пенсій Управлінню за період вересень 2023 року -листопад 2024 року за Списком №2 у сумі 29 845 грн 19 коп.
Позивач зазначає, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які були призначені особам згідно із довідок, наданих ТОВ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ», були направлені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відповідача та не оскаржені.
Не сплата в добровільному порядку відповідачем наявних у нього сум заборгованості перед пенсійним фондом станом на 27.01.2025 року стала підставою звернення позивача з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абзац третій пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).
Положеннями частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок покривати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до п.п. «а», «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №1 та Список №2).
Суд встановив, що відповідачу, як сільгоспвиробнику було присвоєно статус платника єдиного податку, 4 група, що підтверджується: декларацією, розрахунком, квитанціями, свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 291.4, ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Відповідно до п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року№ 1058-IV покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку, зокрема за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
Суб'єкти господарювання мають покривати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком, призначених особам на пільгових умовах. Виняток встановлено для сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до ІV групи платників єдиного податку, визначених пп. 4 п. 291 Податкового кодексу України. Про це йдеться в абзаці третьому п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, від покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій звільняються сільгосппідприємства, що мають статус «єдинника» ІV групи.
У пп. 69.33 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України передбачено, що з 1 березня 2022 року не нараховується та не сплачується єдиний податок ІV групи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності чи користуванні сільськогосподарського товаровиробника у податкових періодах, коли на територіях, на яких розташовані такі угіддя та/або землі, ведуться активні бойові дії або територія є тимчасово окупованою.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. № 309.
Тож за нормою пп. 69.33 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України сільгосппідприємство звільняється від сплати єдиного податку за окремі площі землі, але не позбавляється статусу платника єдиного податку ІV групи.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що за відповідачем зберігається пільга щодо покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Доказом, що відповідач є платником єдиного податку четвертої групи, є податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи, подана останнім до Головного управління ДПС у Запорізькій області, розрахунок, квитанції, свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи.
Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція).
Пунктом 6.1 Інструкції встановлені розміри відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, абз. 3 пункту 6.1 цієї Інструкції визначено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодовують 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктами 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.
За наведеного правового регулювання, підставою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є відповідний розрахунок, складений згідно вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Розрахунки, які не оскаржені, є узгодженими та є обов'язковими для виконання. У разі оскарження та залишення їх в силі, розрахунки є узгодженими та є обов'язковими для виконання, після ухвалення відповідного судового рішення.
У відзиві відповідач зазначає, що останній з сумами розрахунків не згодний, оскільки кожного разу вони були різними. Так, в листі від 09.02.2024 року сума компенсації була зазначена - 25 927,89 грн; в листі від 15.05.2024 року - 20 531,55 грн; в актах звірки сума вже була зазначена в розмірі 15 326,00 грн.
Позивач ні до позовної заяви , ні під час розгляду справи жодних належних доказів (окрім розрахунків), що підтверджують фактично понесені витрати (відомості, акти приймання-передачі наданих послуг уповноваженою організацією, платіжні інструкції, тощо) та доказів, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону є узгодженими, не надав.
Суд вважає, що позивач зробив передчасні вимоги про узгодженість визначених пенсійним органом сум відшкодування, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Наявність розрахунку органу Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є безумовною підставою для стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій в сумі, вказаній у розрахунку, про що зазначено в постанові Верховного суду від 20.12.2018 року по справі №К/9901/60929/18.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі «RYSOVSKYY v. UKRAINE «(«Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, суд робить висновок про не обґрунтованість позовних вимог, та відмову у їх задоволенні.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання щодо розподілу судових витрат не розглядається.
Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) до ТОВ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ “КИЕВ» ( ул. Шевченка, 5, с. Чистопіль, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, 53253) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук