Справа № 573/418/25
Номер провадження 1-кп/573/81/25
15 квітня 2025 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 27 грудня 2024 року за №12024200570000609, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Богодарове Барвінковського району Харківської області, зі спеціальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12 березня 2025 року Білопільським районним судом за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років,
- за ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_5 26 грудня 2024 року близько 15:00 год, проходячи повз подвір'я АДРЕСА_2 , побачив малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За відсутності жодних приводів, причин чи підстав у ОСОБА_5 виник умисел на вчинення хуліганських дій, спрямованих на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням іншого предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Того ж дня близько 15:05 год, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з хуліганських спонукань, нехтуючи прийнятими в суспільстві правилами моральності та доброчинності, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе оточуючим та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_5 , тримаючи в руках заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а саме металеву трубу довжиною 174 см, діаметром 30 мм, безпричинно почав розмахувати нею.
Внаслідок вказаних дій неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злякалися та забігли всередину двору АДРЕСА_2 , а малолітній ОСОБА_7 не встиг втекти від ОСОБА_5 , в результаті чого останній наніс удар металевою трубою по голові ОСОБА_7 .
Внаслідок дій ОСОБА_5 ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження у виді забійної рани голови, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, так як для загоєння рани необхідний термін понад 6 днів, але менше 21 дня.
Отже, ОСОБА_5 , виконуючи вказані дії, розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 26 грудня 2024 року близько 15 год йшов додому з потяга і побачив неповнолітнього ОСОБА_7 та інших підлітків, які допомагали ОСОБА_10 на подвір'ї останнього рубати дрова. В руках у нього була металева труба довжиною 1,74 м, товщиною 30 мм, яку він заздалегідь заховав на краю села, а коли йшов з потягу, то взяв її спеціально щоб вдарити кого-небудь. Коли він підійшов ближче до подвір'я ОСОБА_11 , то позвав підлітків, став на них матюкатися безпричинно, бо вони йому чомусь не сподобалися. Богушевський йому відповів теж матами. Тому він став махати трубою перед підлітками та попав по голові ОСОБА_12 , який впав від удару. Хотів ще раз вдарити когось з дітей, але вони втекли від нього. Про вчинене дуже шкодує.
Суд зазначає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується такими доказами:
- рапортами помічника чергового ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 26 грудня 2024 року про те, що в цей день надійшли повідомлення з медичного закладу та ОСОБА_8 про отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень (а. п. 58-60);
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_13 від 26 грудня 2024 року про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який 26 грудня 2024 року близько 15:00 год на вулиці Кавказ біля будинку №17 в с. Вири вдарив її неповнолітнього сина ОСОБА_14 металевою трубою по голові (а. п. 61);
- протоколом огляду місця події від 26 грудня 2024 року з фототаблицею до нього, під час якого була оглянута відкрита ділянка місцевості біля домоволодіння АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 тілесне ушкодження металевою трубою. Також під час огляду були виявлені та вилучені шапка, просякнута речовиною бурого кольору, та металева труба, на які ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2024 року накладено арешт (а. п. 62-70, 73-74);
- висновком судово-психіатричного експерта №86 від 10 лютого 2025 року, згідно з яким ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-якими психічними захворюваннями не страждав, не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час будь-якими психічними захворюваннями не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а. п. 85-87).
- висновком судово-психіатричного експерта №97 від 14 лютого 2025 року, згідно з яким ОСОБА_7 з урахуванням рівня його інтелектуально-мнестичного розвитку, віку, індивідуально-психологічних особливостей розумів характер та значення скоюваних відносно нього протиправних дій, міг здійснювати опір, міг правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та може давати про них відповідні покази. У ОСОБА_7 підвищеної схильності до фантазування та підвищеної схильності до навіювання не виявлено (а. п. 88-92).
- протоколом слідчого експерименту від 06 лютого 2025 року з фототаблицею та флеш-картою з відеозаписом до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_7 розповів та показав, як і при яких обставинах 26 грудня 2024 року ОСОБА_5 наніс йому удар по голові металевою трубою (а. п. 99-114);
- висновком судово-медичної експертизи №290 від 20 лютого 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_7 під час знаходження на лікуванні в КНП СОРП «ОДКЛ» з 26 грудня 2024 року по 06 січня 2025 року виявлено тілесне ушкодження у виді забійної рани голови, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, так як для загоєння рани необхідний термін понад 6 днів, але менше 21 дня (а. п. 118-119);
- висновком судово-медичної експертизи №291 від 20 лютого 2025 року, згідно з яким виявлене у ОСОБА_7 тілесне ушкодження у виді забійної рани голови могло утворитися при обставинах, вказаних потерпілим при приведенні слідчого експерименту, тобто при нанесенні йому одного удару металевою трубою в ділянку голови (а. п. 120).
Зазначені вище докази є належними та допустимими, у суда немає підстав не довіряти їм, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
За таких обставин суд дії ОСОБА_5 кваліфікує за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки він вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує таке.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується посередньо, не інвалід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тривалий час не працює і не займається суспільно-корисною працею.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він повністю визнав свою винуватість, критично оцінив вчинений ним злочин, попросив вибачення у потерпілого.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, що передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки його виправлення можливе лише в умовах ізоляції та поміщенні на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Судом установлено, що вироком Білопільського районного суду від 12 березня 2025 року, який набрав законної сили 12 квітня 2025 року, ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вироком Білопільського районного суду від 07 квітня 2025 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Злочин, що передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 вчинений до засудження його 12 березня та 07 квітня 2025 року.
При призначенні остаточного покарання суд вважає за необхідне застосовувати ч. 4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_5 покарання шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, врахувавши вирок суду від 12 березня 2025 року.
Оскільки станом на 15 квітня 2025 року вирок суду від 07 квітня 2025 року не набрав законної сили, тому суд не може його врахувати при призначенні осточного покарання ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні.
У той же час, після набрання законної сили обома вироками питання про застосування покарання за наявності двох вироків ОСОБА_5 слід вирішувати згідно з п. 11 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України.
У даному кримінальному провадженні 03 січня 2025 року ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 лютого 2025 року, який у подальшому ухвалою слідчого судді від 24 лютого 2025 року продовжений до 27 березня 2025 року включно. Тому строк попереднього ув'язнення з 03 січня по 27 березня 2025 року підлягає зарахуванню ОСОБА_5 у строк відбуття покарання.
Вироком Білопільського районного суду від 12 березня 2025 року ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначений початок строку відбуття покарання з 12 березня 2025 року. У строк відбуття покарання йому зарахований строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 26 червня по 20 вересня 2024 року включно та з 25 вересня 2024 року по 02 січня 2025 року включно на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, виходячи зі співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Отже, у даному кримінальному провадженні строк покарання ОСОБА_5 слід відраховувати з 15 квітня 2025 року, тобто з дня ухвалення вироку, а у строк відбуття покарання слід зарахувати: 1) перебування під вартою з 03 січня по 27 березня 2025 року включно у цьому провадженні; 2) цілодобовий домашній арешт із 26 червня по 20 вересня 2024 року включно та з 25 вересня 2024 року по 02 січня 2025 року включно, виходячи зі співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі; 3) строк тримання під вартою з 28 березня по 14 квітня 2025 року включно як відбуте покарання у виді позбавлення волі за вироком від 12 березня 2025 року.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2024 року накладений арешт на речові докази, який підлягає скасуванню, оскільки відпала така потреба (а. п. 73-74).
Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (а. п. 71-72).
Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що призначене вироком Білопільського районного суду Сумської області від 12 березня 2025 року, у виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років.
Строк покарання ОСОБА_5 відраховувати з 15 квітня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в даному кримінальному провадженні з 03 січня 2025 року по 27 березня 2025 року включно.
У строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_5 строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 26 червня 2024 року по 20 вересня 2024 року включно та з 25 вересня 2024 року по 02 січня 2025 року включно на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, виходячи зі співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 28 березня 2025 року по 14 квітня 2025 року включно.
Скасувати арешт, що накладений на шапку чорного кольору, просякнуту речовиною бурого кольору, трубу металеву довжиною 174 см, діаметром 3 см.
Речові докази - шапку чорного кольору, просякнуту речовиною бурого кольору, та металеву трубу довжиною 174 см, діаметром 3 см, які зберігаються в камері речових доказів відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, знищити.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя