Є.у.н.с.507/1720/23
Провадження №2/512/55/25
"03" квітня 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
представника позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Артем'євої К.М.,
представника відповідача (в режимі відеоконференції) - адвоката Петришака А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження матеріали справи за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у правах дітей Авангардівської селищної ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -
21.09.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини.
09.01.2024 ухвалою Любашівського районного суду закрито провадження у даній цивільній справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно розпорядження голови Любашівського районного суду Одеської області від 23.05.2024 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: служба у справах дітей Авангардівської селищної ради, орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради про визначення місця проживання дитини передано до Савранського районного суду для розгляду по суті.
03.06.2024 вищевказана цивільна справа надійшла до Савранського районного суду Одеської області.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу
З позовної заяви вбачається, що з 19.11.2010 по 25.07.2015 позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . В період шлюбних відносин за спільні кошти подружжя придбало однокімнатну квартиру, загальною площею 32,3 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та двокімнатну квартиру, загальною площею 53,7 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Між позивачкою та відповідачем стався сімейний конфлікт, так у квартирі де проживали позивачка разом з дитиною, відповідач змінив замки та установив охоронну сигналізацію. Крім того, позивачка стверджує є ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивачка теж звернулася до суду з позовом про розподіл майна подружжя. Разом з тим, позивачка вказує, що їх спільна донька ОСОБА_3 відвідує ЗЗСО «Прилиманський ліцей» Авангардівської селищної ради, позивачка вирішила зареєструвати місце проживання дитини у однокімнатній квартирі та повідомила відповідача про зустріч на 29.03.2023. Однак, відповідач на зустріч не з'явився та дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини не надав. Враховуючи, що ОСОБА_2 не бажає надати добровільно, у позасудовому порядку дозвіл для визначення місця проживання дитини позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом про захист своїх порушених прав.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 10.06.024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09.07.2024 (Том 2 а.с.136).
05.07.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Петришака А.Я., який діє на підставі ордеру серія АІ №1372073 від 03.04.2023 про надання правової (правничої) допомоги, про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (Том 2 а.с.145-146).
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 08.07.2024 клопотання представника відповідача - адвоката Петришака А.Я. задоволено (Том 2 а.с.151-152).
08.07.2024 до суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Петришака А.Я. згідно якого вбачається, що відповідач та його представник не погоджуються з надим позовом з наступних підстав. Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради 26.12.2023 №01-3871 вирішено про доцільність проживання малолітньої дитини з матір'ю. При цьому з вказаного висновку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує, щоб дитина проживала з матір'ю. Відтак з вказаного фактично вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання. За встановлених обставин, відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживає разом з нею, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання.
Зокрема, відповідач (батько дитини) не вимагає від позивача (матері дитини) змінити і місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не звертається до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою. Натомість, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини, відповідач прямо вказує, що не заперечує, що дитина фактично проживає з матір'ю (Том 2 а.с.154-158).
09.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Артем'євої К.М. про витребування доказів, а саме витребувати від прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону України за період з 01 січня 2022 по 01 грудня 2023 відповідачем ОСОБА_2 (Том 2 а.с.184-186).
Того ж дня до суду надійшло клопотання представника позивачки про долучення доказів (Том 2 а.с.188-189).
Крім того, 09.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Артем'євої К.М. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (Том 2 а.с.227).
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 09.07.2024 клопотання представника позивача - адвоката Артем'євої К.М. задоволено (Том 2 а.с.225-226).
Слухання справи відкладено на 01.10.2024.
30.09.2024 до суду надійшло клопотання представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Дьоміної А.С., про те що Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , висновок органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі.
Разом з тим, з вказаного клопотання вбачається, про розгляд справи проводити за відсутності представника Авангардівської селищної ради (Том 2 а.с.232-233).
Крім того, 30.09.2024 до суду надійшло аналогічне клопотання представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Тарици Н.О. (Том а.с.236-237).
01.10.2024 до суду надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Артем'євої К.М. про проведення судового засідання у її відсутність у зв'язку з її зайнятістю у Південно-західному апеляційному суду (Том 2 а.с.239).
01.10.2024 до суду надійшло заперечення представника відповідача - адвоката Петришак А.Я. про витребування доказів та просить суд залишити вищевказане клопотання без розгляду (Том 2 а.с.247-248).
Слухання справи відкладено на 04.12.2024.
17.10.2024 представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Тарица Н.О., про те що Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , висновок органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі.
Разом з тим, з вказаного клопотання вбачається, про розгляд справи проводити за відсутності представника Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради (Том 3 а.с.4-5).
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 04.12.2024 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Артем'євої К.М. про витребування від прикордонної служби України інформації про перетин кордону Бобошко О.М. (Том 3 а.с.11-12).
Слухання справи відкладено на 19.12.2024.
11.12.2024 до суду надійшло клопотання представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Дьоміної А.С., про те що Виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 , висновок органу опіки та піклування підтримує в повному обсязі.
Разом з тим, з вказаного клопотання вбачається, про розгляд справи проводити за відсутності представника Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради (Том 3 а.с.18-19).
Слухання справи відкладено на 22.01.2025.
31.12.2024 до суду надійшов лист головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України щодо надання відомостей щодо громадянства ОСОБА_2 (Том 3 а.с.26).
09.01.2025 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без присутності представника позивача - адвоката Артем'євої К.М. (Том 3 а.с.28-29).
22.01.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Петришака А.Я. про приєднання доказів до матеріалів справи (Том 3 а.с.31-32).
22.01.2025 ухвалою Савранського районного суду Одеської області задоволено клопотання представника позивачки про витребування від прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації щодо перетину кордону відповідачем (Том 3 а.с.85-86).
31.01.2025 до суду надійшла відповідь прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетин кордону відповідачем (Том 3 а.с.89).
03.02.2025 до суду надійшло клопотання представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Дьоміної А.С. про розгляд справи у її відсутність (Том 3 а.с.90-91).
Слухання справи відкладено на 06.02.2025.
06.02.2025 до суду надійшло клопотання про представника відповідача - адвоката Петришака А.Я. про ознайомлення з матеріалами справи (Том 3 а.с.94).
11.02.2025 до суду надійшла відповідь прикордонної служби Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетин кордону відповідачем (Том 3 а.с.96).
Слухання справи відкладено на 04.03.2025.
03.03.2024 надійшла заява представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Тарица Н.О., про розгляд справи за її відсутності (Том 3 а.с.98-99).
Ухвалою Савранського суду Одеської області від 04.03.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду на 25.03.2025 (Том 3 а.с.102-103).
10.03.2024 надійшла заява представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради - Тарица Н.О., про розгляд справи за її відсутності (Том 3 а.с.104).
Слухання справи відкладено на 03.04.2025.
03.04.2025 представник позивача - адвокат Артем'єва К.М. (в режимі відеоконференції) підтримала позовні вимоги просила задовольнити їх в повному обсязі.
03.04.2025 представник відповідача - адвокат Петришак А.Я. (в режимі відеоконференції) позовні вимоги не визнав, просив позов залишити без задоволення.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що в матеріалах справи міститься лист позивачки ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 в якому вона просить щоб відповідач надав дозвіл для реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 (Том 1 а.с.12).
З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70802163 від 20.01.2023 вбачається про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (Том 1 а.с.13).
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Любашівської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Любашівської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 спостерігається психіатром з 02.01.2023 (Том 1 а.с.20).
З довідки Агафіївського старостинського округу Подільського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає разом з донькою ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 (Том 1 а.с.21).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ціла однокімнатна квартира, що розташована по АДРЕСА_1 належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності (Том 1 а.с.22).
В матеріалах справи міститься лист начальника Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області адресований адвокату Шаврову І.І. та ОСОБА_1 з якого вбачається, що домашнього насильства відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 не встановлено (Том 1 а.с.35).
З пояснень начальника служби у справах дітей Авангардівської селищної ради вбачається вимогу про залучення до розгляду даної справи Органу опіки та піклування в особі Авангардівської селищної ради (Том 1 а.с.47-48).
З листа ОСОБА_2 адресованого ОСОБА_1 вбачається, що відповідач не заперечує щоб дитина ОСОБА_3 проживала з матір'ю та бажає приймати участь у вихованні дитини (Том 1 а.с.53-54) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення адресату (Том 1 а.с.91).
Крім того, в зазначеному листі ОСОБА_2 вказує, що лист позивачки з проханням прибути відповідача до ЦНАП на 29.03.2023, для реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , він отримав 30.03.2023, що стало перешкодою для прибуття на місце вчасно.
В матеріалах справи міститься лист позивачки відповідачу про те щоб останній прибув 29.03.2023 до ЦНАП в смт.Авангард для реєстрації місця проживання дитини (Том 1 а.с.55) та копію цінного листа про відправку (Том 1 а.с.56).
Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору (Том 1 а.с.81-83).
Відповідно до переписки ОСОБА_1 з відповідачем вбачається, що спілкування відбулося відносно їх спільної доньки ОСОБА_3 (Том 1 а.с.85).
Матеріали справи містять опис вкладення цінного листа на ім'я ОСОБА_1 (Том 1 а.с.86, 87).
Згідно переписки позивачки та відповідача вбачається, що спілкування відбулося відносно квартир та їх доньки ОСОБА_3 (Том 1 а.с.88-89).
З особистої переписки ОСОБА_2 вбачається, що він неодноразово просить доньку ОСОБА_4 поспілкуватися з ним. Крім того, з вказаної переписки вбачається, що ОСОБА_2 вітає доньку зі святами та днем народження, однак донька ОСОБА_4 на повідомлення не відповідала (Том 1 а.с.92-110).
Згідно висновку Авангардівської селищної ради №01-3871 від 26.12.2023 вбачається, що виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 біля матері (Том 1 а.с.127-128, 134-135).
Як вбачається з матеріалів справи 28.12.2023 до Любашівського районного суду Одеської області надійшло заперечення представника позивачки - Артем'євої К.М. на заяву про закриття провадження у справі з якого вбачається, що позивачка та їх представник не погоджуються з вказаною заявою та просять відмовити у задоволенні даної заяви. Разом з тим, представник позивачки стверджує що, хоча ОСОБА_2 і не заперечує щоб дитина проживала разом з матір'ю однак - не надає згоди на реєстрацію місця проживання дитини в однокімнатній квартирі. Крім того, представник позивачки просить долучити до матеріалів справи переписку де відповідач не виконав свої обов'язки та не надав згоду на лікування дитини, а сааме не надав згоду на операцію (Том 1 а.с.147-148).
З рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09.11.2023 вбачається щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на отримання дитини ОСОБА_3 одноразово в сумі 16612,15 грн. (Том 1 а.с. 150-152).
В матеріалах справи міститься заява позивачки до Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради від 15.12.2023 з якого вбачається, що позивачка не чинить перешкоди у спілкуванні відповідача з дитиною ОСОБА_3 (Том 1 а.с.172).
Крім того, в матеріалах прави міститься лист позивачки адресований відповідачу від 15.12.2023 в якому позивачка просить прибути відповідача до ЦНАП в смт. Авангард для реєстрації місця проживання їх спільної доньки ОСОБА_3 (Том 1 а.с.173).
Із скріншоту мобільного додатку вбачається повідомлення про призначену дату та час на операцію, а також про необхідність копій документів дитини (Том 1 а.с.174-175).
З переписки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивачка повідомила відповідача про операцію для їх доньки ОСОБА_4 . Крім того, з вказаної переписки вбачається що відповідач має намір спілкуватися з донькою, а позивачка чинить перешкоди в цьому. Однак, з даної переписки вбачається, що позивачка не забороняє спілкуватися з донькою (Том 1 а.с.176-188).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про звернення до Служби у справах дітей про розгляд питання с приводу можливості укладення договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для визначення місця проживання дитини (Том 1 а.с. 189).
З відповіді Служби у справах дітей Любашівської селищної ради №230 від 16.06.2023 вбачається про можливість укладення договору між батьками, однак він не вирішує питання про визначення місця проживання дитини. Тому, позивачці рекомендовано звернутися до суду з позовом щодо визначення місця реєстрації дитини (Том 1 а.с.190-191).
Із запрошення Служби у справах дітей Любашівської селищної ради адресоване ОСОБА_1 вбачається про дату та час проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Любашівської селищної ради (Том 1 а.с.192).
Із заяви ОСОБА_1 про звернення до Голови комісії з питань захисту прав та інтересів дитини вбачається про встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 біля матері після розлучення з ОСОБА_2 (Том 1 а.с.193).
Згідно листа Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради вбачається про відсутність підстав для зібрання відомостей, які стосуються визначення місця проживання ОСОБА_3 (Том 1 а.с.194-195).
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивачки про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та сплату судового збору в розмірі 1095,07 грн. з відповідача (Том 1 а.с. 218).
Відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі від 09.01.2024 вбачається, що останній просить закрити провадження у даній справі оскільки позивачки свідомо принижує авторитете батька в очах спільної дитини, намагається використати дитину як інструмент впливу та тиску на батька для досягнення бажаного результату у справах щодо поділу спільного майна, що спричинює негативне ставлення дитини до батька та негативний вплив на психологічний розвиток самої дитини. Разом з тим позивачка двічі скористалась правом, передбаченим статтею 199 Сімейного кодексу України, на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат як матір, з якою проживає дитина та отримала задоволення своїх вимог. Крім того, відповідач зазначив, що між сторонами ніколи не виникало питання та проблеми з приводу з км буде проживати дитина після розірвання шлюбу та відповідач ніколи не робив будь-яких спроб у будь-якій формі перешкоджати матері і дитині жити разом. Таким чином, відповідач просить закрити провадження у даній справі за відсутністю спору між сторонами (Том 1 а.с.225-226).
Крім того, з клопотання представника відповідача - ОСОБА_6 від 09.01.2024 вбачається, що останній також просить закрити провадження у справі (Том 2 а.с.36).
Матеріли справи містять платіжні інструкції з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання дитини на рахунок позивачки (Том 1 а.с.233-250, Том 2 1-22).
З ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 09.01.2024 вбачається про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю спору (Том 2 а.с.38-39).
Згідно висновку органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради №01-3871 від 26.12.2023 вбачається, про те що виконавчий комітет Авангардівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 (Том 2 а.с.46-47).
Разом з тим, матеріали справи містять апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу представника позивача - адвоката Артем'євої К.М. (Том 2 а.с.52-54).
З відзиву на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 вбачається, що останній з апеляційною скаргою не погоджується та просить залишити її без задоволення (Том 2 а.с.98-99).
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 27.03.2024 вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а справу направлено до першої інстанції для продовження розгляду по суті (Том 2 а.с.121-122).
Матеріали справи містять особисту переписку ОСОБА_2 з якої вбачається, що останній неодноразово просив доньку ОСОБА_4 поспілкуватися з ним, а також про перерахунок коштів на карту ОСОБА_1 (Том 3 а.с.35-61).
З особистої переписки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що остання стверджує, що не перешкоджає спілкуванню дитини з батьком (Том 3 а.с.62-73).
Як вже зазначалось вище в листі позивачки до відповідача про необхідність ОСОБА_2 прибути 29.03.2023 у ЦНАП смт.Авангард для реєстрації місця проживання дитини (Том 1 а.с.12). Однак, в матеріалах справи міститься відповідь на зазначений лист позивачці від відповідача з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав вищевказаний лист лише 30.03.2023, що стало перешкодою для прибуття вчасно до ЦНАП.
Щодо прохання позивачки надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини у смт.Авангард без вказівки конкретної адреси та виготовлення закордонного паспорту відповідач вказує, що ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 не проживають в спільній квартирі сторін ( АДРЕСА_1 ), а позивачка здає її в оренду. Фактичне місце проживання позивачки з дитиною відповідачу не відоме. Таким чином, відповідач просив позивачку надати інформацію щодо конкретного місця реєстрації та умов проживання дитини, а також інформацію про осіб з якими буде вона проживати.
Крім того, відповідач просив позивачку надати інформацію з якою метою, в яку країну і в супроводі кого буде виїжджати дитина ОСОБА_3 . Оскільки відповідач вважає, що має володіти даною інформацією на правах батька та вона потрібна для надання нотаріальної згоди. Крім того, відповідач вказує, що ніколи не висловлювався проти, щоб дитина проживала з матір'ю та зараз не заперечує також, оскільки розуміє, що для дитини важливо бути поруч з мамою. Водночас відповідач вказує на те, що хоче брати участь у вихованні дитини та має право на особисте спілкування з нею. Разом з тим відповідач просить позивачку не формулювати своїми висловлюваннями у дитини негативного уявлення про відповідача як про батька, не підбурювати дитину проти нього, не влаштовувати при дитині скандалів і з'ясування стосунків, не обговорювати при дитині зі своїми родичами спірні питання поділу спільного майна та не втягувати дитину у вирішення дорослих проблем і майнових суперечок з метою маніпуляцій відповідачем (Том 3 а.с. 79).
З листа головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України щодо надання відомостей щодо громадянства ОСОБА_2 від 31.01.2025 вбачається про в'їзд останнього до України 13.02.2022, а також про інформацію на виїзд 24.03.2023 (Том 3 а.с.89).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
Згідно з частиною 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до підпунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частинами 1, 2 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що "тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) міститься висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей".
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно із статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею ж 153 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частина 2 статті 157 Сімейного кодексу України закріплює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.
Згідно з положеннями частини 3 статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «А.В. проти Словенії» вказано, що у справах, що стосуються прав контакту одного з батьків, держава зобов'язана вживати заходів з метою возз'єднання батьків зі своїми дітьми та зобов'язання сприяти таким возз'єднанням, наскільки інтереси дитини говорять про необхідність збереження особистих відносин і, якщо це необхідно, «відновити» сім'ю.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 491/1292/16, провадження № 61-13940св20; від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19, провадження № 61-8479св23)
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) вказано, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 (провадження № 61-4654св21) зазначено, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об'єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження № 61-37492св18).
Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Суд встановив, що Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради надав висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 біля матері ОСОБА_1 .
Відповідно до цього висновку позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає разом з малолітньою донькою за адресою: АДРЕСА_4 ., де створені належні для проживання, виховання та розвитку дитини умови.
Разом з тим, в ході судового розгляду позиція сторони відповідача зводилась виключно до того, що відповідач ОСОБА_2 жодним чином не заперечує щодо проживання доньки ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
При цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява відповідача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 статті 1 статті 255 ЦПК України, в обґрунтування якої відповідач ОСОБА_2 зазначав, що між сторонами ніколи не виникало питання та проблеми з його вирішення про те, з ким із батьків буде проживати дитина після розірвання шлюбу та він ніколи не робив будь-яких спроб у будь-якій формі перешкоджати матері і дитині жити разом.
Однак, відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 27.03.2024, якою ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 09.01.2024 року про закриття провадження у справі скасовано та справу направлено до першої інстанції для розгляду по суті.
У постанові Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), на яку також посилається заявник, міститься висновок, що "закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20) вказано, що "надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір'ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі".
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела, що її права порушені, не визнані або оспорюються відповідачем.
Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня2024 року у справі №299/8679/23 (провадження № 61-14033св24).
Крім того, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір'ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини.
Додатково суд звертає увагу щодо наданих представниками сторін роздруківок з месенджерів та долучених до матеріалів справи копій скрін-шотів переписки.
При цьому суд вважає, що досліджена в судовому засіданні переписка сторін підтверджує відсутність спору між батьками дитини про місце її проживання та є підставою для відмови у позові.
Стосовно доводів представника позивачки про самоусунення відповідача від вирішення питань лікування, відвідування школи та кружків, суд зазначає, що встановлення вказаних обставин не входить у предмет доказування у цій справі, оскільки не впливає на визначення місця проживання дитини та може, за умови підтвердження, свідчити про неналежне виконання батьківських обов'язків, що в свою чергу становить предмет позову про позбавлення батьківських прав, права на подання якого не позбавлена позивачка.
Щодо посилання представника позивачки на чинення відповідачем перешкод для реєстрації дитини, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи міститься відповідь на лист позивачки про необхідність ОСОБА_2 прибути 29.03.2023 у ЦНАП смт.Авангард для реєстрації місця проживання дитини (Том 1 а.с.12) від відповідача з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав вищевказаний лист лише 30.03.2023, що стало перешкодою для прибуття вчасно до ЦНАП. Щодо прохання позивачки надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини у смт.Авангард без вказівки конкретної адреси та виготовлення закордонного паспорту відповідач вказує, що ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 не проживають в спільній квартирі сторін ( АДРЕСА_1 ), а позивачка здає її в оренду. Фактичне місце проживання позивачки з дитиною відповідачу не відоме. Таким чином, відповідач просив позивачку надати інформацію щодо конкретного місця реєстрації та умов проживання дитини, а також інформацію про осіб з якими буде вона проживати (Том 3 а.с. 79).
Суд погоджується з позицією сторони відповідача, що вирішальним у даній категорії справ є визначення місця проживання з кимось з батьків, а не сама адреса зазначеного місця, оскільки особа має право змінювати постійне місце проживання на свій розсуд. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 461/3144/17.
Крім того в іншій справі Верховний Суд дійшов висновку, що реєстрація місця проживання малолітньої дитини за адресою місця реєстрації відповідачки жодним чином не впливає на сімейні права та обов'язки його батьків та права і інтереси самої дитини. (Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 759/17341/20).
Також позивачка за умови підтвердження фактів чинення перепон з боку відповідача щодо реєстрації дитини та неможливості отримання згоди відповідача не позбавлена права звернення до суду з позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Окремо, суд вважає за необхідне вказати про таке.
Оцінюючи доводи сторін, судом може бути констатовано про існування тривалого міжособистісного конфлікту між ними, «заручниками» якого є їхня малолітня дитина. На переконання суду, неприпустимим є спрощений підхід до вирішення такої категорії справ, а тому ухвалюючи рішення, необхідно з усією відповідальністю звернути увагу її сторін на наслідки, які можуть настати, у випадку продовження існування неприпустимо безвідповідального конфлікту між батьками. Неприязні стосунки батьків, які викликані особистими обставинами сімейного життя, задавненими образами чи конкуренцією у основоположних питаннях виховання дитини, прагнення до одноосібного впливу на них, відсутність взаємоповаги та розпалювання конфлікту у їхній присутності, перш за все завдають непоправної шкоди найкращим інтересам дитини, несуть в собі психотравмуючу дію, яка має потенціал для розвитку у їхньому подальшому підлітковому чи дорослому житті.
Ухвалюючи рішення у даному випадку, суд керується критерієм найкращих інтересів дитини. Однак не тільки суд повинен виходити із даного принципу, але і обоє з батьків. Батько і мати повинні дотримуватись справедливого балансу не тільки між своїми інтересами у питаннях виховання дитини та участі у її житті, а й дбати про інтереси дитини, незважаючи на неприязні стосунки між собою, поставити їх у пріоритет над власним «его», а у випадках, які цього потребують, поступитись власними амбіціями. Той з батьків, з ким залишилась проживати дитина після розірвання шлюбу, повинен розуміти, що прагнення іншого до побачень із дитиною та спілкування з нею, є природним, оскільки у останнього відсутня можливість перебувати поруч із дитиною стільки часу, скільки б йому хотілось. В цьому контексті, важливо не втратити зв'язок дитини та одного із батьків, який проживає окремо від неї, зберегти спорідненість, відчуття батьківства. Необхідно розуміти, що внаслідок необдуманих вчинків батьків, які виникають внаслідок емоцій, такий зв'язок з легкістю може бути втрачений у ранньому дитячому віці та у подальшому відновленню не підлягатиме.
У даній справі, на підставі дослідженого обсягу доказів, судом може бути констатовано, що батько докладає усіх зусиль, аби зберегти зв'язок із дитиною. З розумною періодичністю дізнається про життя дитини, часто ініціює питання щодо спілкування з нею та старається налагодити контакт, знайти підхід, який частково втрачено у зв'язку із роздільним проживанням, Натомість позивачка не завжди сприяє батькові у реалізації його найкращих прагнень, не керується найкращими інтересами дитини навіть за її усвідомленого переконання про зворотнє, виходить із власного, суб'єктивного бачення, яке ґрунтується на особливостях її особистості, психоемоційного стану.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застерегти сторін про те, що допоки між ними буде існувати міжособистісний конфлікт, їхня дитина зазнаватиме необґрунтованого психологічного травматизму, який, у подальшому, матиме наслідок як для дитини так і для самих батьків. А тому, керуючись найкращими інтересами дитини, а не власними амбіціями, батькам необхідно примиритись між собою, у випадках які цього потребують пробачити один одному, навчитись комунікувати у питанні виховання дитини розуміючи при цьому безальтернативність такого шляху та подальшу безперспективність перебування у стані конфлікту.
Отже, фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір'ю дитини, з якою дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Батько дитини не вимагав та не вимагає зміни її місця проживання.
За таких підстав, з огляду на те, що місце проживання фізичної особи, яка досягла десяти років (на час вирішення справи), визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, з висновку Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради від 26.12.2023 вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а, отже, оскільки в ході судового розгляду не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушує права позивачки щодо визначення місця проживання малолітньої доньки разом з нею, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у правах дітей Авангардівської селищної ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Авангардівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 14.04.2025.
Суддя О.Ю. Брюховецький