Справа 522/22386/24
Провадження 3/522/1482/25
15.04.2025 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
30.11.2024 о 00:10, в м. Одеса, пров. Басейний 1-й, 17 ОСОБА_1 керував т.з. електросамокатом JET, у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 7510, прилад ARLM - 0306. Результат огляду позитивний 1,24 ‰ (проміле), чим порушив вимоги пп. а) п.2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчинені адміністративного правопорушення не визнав та надав пояснення згідно з якими у зазначені у протоколі місці та час вказаним транспортним засобом він не керував, а перебував біля свого приятеля ОСОБА_2 , у якого виник конфлікт з раніше не знайомим водієм автомобіля. Водій викликав працівників поліції, які з'явились на місце події. Не зважаючи на те, що конфлікт було улагоджено, працівники поліції почали висувати претензії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та погрожувати доставкою до відділення поліції та неприємностями. Не бажаючи цього, ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівників поліції оформити стосовно нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, про нібито керування електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння, чого насправді не було. На вказане він також погодився оскільки ОСОБА_2 мав статус військовослужбовця, та для нього вчинення будь-яких дій у стані алкогольного сп'яніння мало б більш негативні наслідки. З приводу зазначених дій поліцейських Васільєв Ю. С. до уповноважених правоохоронних органів не звертався.
Захисник Макаров І.М. подав письмові заперечення та у судовому засіданні клопотав про закриття провадження у справі, зокрема посилаючись на те, що ОСОБА_1 був не водієм, а пасажиром електросамоката, а також відсутність доказів того, що електросамокат, який був предметом події, має мав потужність понад 3 кВт та є транспортним засобом, керування яким тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пп. а) п. 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до положень ч. ч. 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 розділу І Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
В ході розгляду справи встановлено, що пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника спростовуються, а вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 185219 від 30.11.2024, підписаного без застережень ОСОБА_1 , також підтверджується даними наступних досліджених документів:
-роздруківки результату тесту ОСОБА_1 № 1254 від 30.11.2024, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alkotest 7510, ARLM 0306, який склав 1,24‰ (проміле);
-акту огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за встановленою формою із зазначенням результату тесту на стан алкогольного сп'яніння - 1,24‰ (проміле) та підписом зазначеної особи, про згоду з результатом огляду на місці;
-відеозапису на оптичному диску на яких зокрема чутно, як ОСОБА_1 у спілкуванні з поліцейськими розповідає, що керував електросамокатом (471814, 473746 час 00:02:32), а також зафіксовано проходження ОСОБА_1 на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці;
-довідками уповноваженої особи УПП в Одеській області, згідно з якими за даними ІКС ІПНП станом на 30.11.2024 ОСОБА_1 протягом року до моменту події не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП та отримував посвідчення водія.
Слід зазначити, що об'єктивними даними дослідженого відеозапису спростовуються, як пояснення ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, так і пояснення опитаного за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , який стверджував, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом в момент події.
У задоволенні клопотання захисника про виклик та допит у якості свідків поліцейських, які складали матеріали про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю, з огляду на наступне.
Так, дійсно кожна особа, якій пред'явлено обвинувачення має право допитувати свідків обвинувачення та захисту. Але це право, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є абсолютним.
Згідно з п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перна проти Італії" (Case of Perna v.Italy) (Заява N 48898/99) від 25 липня 2001 року, як загальне правило, саме національні суди мають оцінювати подані їм докази, а також важливість доказів, які підсудні прагнуть долучити. Конкретніше, пункт 3 (d) статті 6, знову як загальне правило, залишає за ними право вирішувати, чи доцільно викликати свідків" (див. рішення у справі "Відал проти Бельгії" (Vidal v. Belgium) від 22 квітня 1992 року, серія A, N235-B, п. 33). Обвинувачений має підтримати свою вимогу щодо виклику свідків, пояснивши важливість такої дії, і довести, що суду конче необхідно отримати показання відповідних свідків з метою встановлення реальних фактів (див. рішення у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (Engel and others v. the Netherlands).
Так при вирішенні зазначеного клопотання суд виходив з того, що фактично захисник клопотав про виклик для допиту у якості свідків поліцейських, один з яких склав протокол про адміністративне правопорушення, інші допомагали у збиранні доказів та оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення стосовно особи, є нічим іншим, як звинуваченням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому, очевидно, що особи уповноважено на складання протоколу про адміністративне правопорушення та особи, які допомагали в оформленні протоколу та збиранні доказів на підтвердження винуватості особи, завідомо не можуть вважатися неупередженими особами і очевидно, що будь-які надані ними додаткові відомості, очевидно будуть не на користь особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляд у на зазначене, зважаючи на те, захисником не наведено будь-яких переконливих аргументів того, що пояснення поліцейських, які складали матеріали про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 можуть бути на користь останньому та є конче необхідними для встановлення фактичних обставин події, суд дійшов до висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання.
Відповідно до положень п. 1.10 Правил дорожнього руху:
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
Згідно з пп.б) п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (зі змінами) (далі - Положення)транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів; Т - трамваї та тролейбуси.
Виходячи із аналізу зазначених положень нормативно правових актів: 1) пристрої з електродвигуном будь-якої потужності підпадають під нормативно - правове визначення - транспортний засіб; 2) в розрізі транспортних засобів з електродвигуном, посвідчення водія повинна мати особа, яка керує трамваєм, тролейбусом або транспортним засобом з потужністю електродвигуна понад 3 кВт; 3) особи, які керують транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт не повинні мати посвідчення водія жодної з передбачених категорій та не підпадають під нормативно-правове визначення поняття - водій.
Разом з цим, ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким видом транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як водія, так і іншої особи, яка не підпадає під поняття водій, проте керує транспортним засобом.
В той же час, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на те, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 мав електродвигун потужністю понад 3 кВт та відповідно останній мав статус водія під час керування ним.
Таким чином, приймаючи до уваги доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням характеру правопорушення, даних про особу, ступінь вини, інші обставини справи приходжу до висновку про наявність підстав для накладення на порушника адміністративного стягнення, згідно із санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку із винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов'язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, ч.2 ст.130, 252, 268, 280, 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.
Суддя К.В. Іоніді