Справа №522/6133/25
Провадження №1-кс/522/2341/25
11 квітня 2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , Захисник ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні кримінального провадження № 12024160000000280 від 27.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202416000000280 від 27.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України .
Досудове розслідування здійснюється за фактом організації злочинної схеми незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 6800 доларів США гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із показів свідка та інших матеріалів кримінального провадження встановлено, що 06.03.2024 гр. ОСОБА_6 з метою конспірації назвавшись ім'ям « ОСОБА_9 » використовуючи мобільний додаток «WhatsApp» вказав, що має можливість організувати переправлення за кордон та призначив зустріч щоб обговорити питання організації. Того ж дня за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, 99, а саме біля бокового входу до «Епіцентру» на місце зустрічі прибули ще ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які інструктували яким саме чином має здійснитися переправлення свідка через державний кордон України, вказавши, що вказана послуга коштуватиме 6800 доларів США. У вказаній злочинній схемі ОСОБА_6 займається безпосереднім підбором осіб, які бажають перетнути кордон у невстановлений діючим законодавством спосіб. ОСОБА_8 , маючи тісні зв'язки з невстановленою в ході досудового розслідування особою, обізнаною з організацією несення служби прикордонними загонами на контрольованих пунктах пропуску, переводить осіб у визначений спосіб та час.
В свою чергу, ОСОБА_7 , не будучи військовозобов'язаним та маючи можливість безперешкодно перетинати державний кордон України, надає послугу перевізника особистих речей осіб, яких незаконно переправляють через кордон.
02.04.2025 в період часу 08 год 38 хв 09 год 39 хв на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси проведено обшук автомобіля марки «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , з ключем та технічним паспортом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , використовуючи вказаний транспортний засіб марки «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 пропонувала особисто перевозити осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон України, що підтверджується допитом свідка ОСОБА_6 .
Постановою слідчого від 02.04.2025 вище перелічене, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами.
А тому, слідчий звернувся до суду з клопотаннями про накладення арешту на зазначене майно.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив задовольнити клопотання з наведених в ньому підстав. Підтвердила, що слідством не планується проведення експертизи щодо автомобіля.
Адвокат ОСОБА_8 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту на автомобіль, оскільки власником автомобіля «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 є адвокат ОСОБА_10 (свідоцтво № 003707, видане Радою адвокатів Одеської області від 20.03.2019 року). Сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення свідомо провели обшук незаконно. Додатково зазначили, що клопотання не має жодного доказу стосовно того, що транспортний засіб містить сліди злочину чи використовувався у злочинній діяльності.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки учасників кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання слідчого встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202416000000280 від 27.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України .
02.04.2025 в період часу 08 год 38 хв 09 год 39 хв на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси проведено обшук автомобіля марки «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , з ключем та технічним паспортом.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , використовуючи вказаний транспортний засіб марки «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 пропонувала особисто перевозити осіб, які мають намір незаконно перетнути державний кордон України, що підтверджується допитом свідка ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту.
Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні повинен чітко зазначити що вилучений автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, наприклад є речовим доказом та накладення арешту є об'єктивно необхідним для його збереження.
У урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначений в клопотанні автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не відповідають положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Суд встановлює, що на час розгляду клопотання ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної, а тому обґрунтування слідчого щодо необхідності накладення арешту як забезпечення можливої конфіскації майна суд сприймає критично. В матеріалах поданих до суду відсутні підтвердження тому, що автомобіль дійсно використовувався як знаряддя злочину.
Крім того, слідчим не надано жодних обґрунтувань з приводу того, що власником автомобіля «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 є адвокат ОСОБА_10 (свідоцтво № 003707, видане Радою адвокатів Одеської області від 20.03.2019 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.
Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.
Суд вбачає, що обшук був проведений за відсутності представника ради адвокатів регіону, однак слідчий не надав пояснень у клопотанні з викладених підстав.
Відтак, з фабули клопотання про арешт майна взагалі не конкретизовані обставини справи, що не дозволяє прийти до висновку, що саме вказаний автомобіль міг бути знаряддям вчинення злочину.
За таких обставин, вимоги клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 167-173, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024160000000280 від 27.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про арешт на речі вилучені 02.04.2025 в період часу 08 год 38 хв 09 год 39 хв на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси в ході обшуку автомобіля марки «TOYOTA» CAMRY червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
- транспортний засіб марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , з ключем та технічним паспортом - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1