Справа № 522/783/25-Е
Провадження № 2з/522/239/25
про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви
14 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Абухін Р.Д.., ознайомившись із заявою адвоката Сметюх Вероніки Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову поданої до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Сметюх В.С. 10.04.2025 року звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Представник заявника просила в якості забезпечення позову, який буде поданий про визначення участі у вихованні дитини, застосувати заходи забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового обмеження виїзду малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України без згоди батька - ОСОБА_1 ..
Обґрунтовуючи вимоги заяви представник заявника зазначила, що 14 серпня 2023 року Відповідачка вивезла спільну малолітню дитину закордон, без попереднього погодження чи дозволу Позивача, скориставшись правовим режимом воєнного стану. За сприяння Міністерства юстиції України та судів штату Монтана та Дев'ятого окружного апеляційного суду Сполучених Штатів Америки (округ Монтана) на виконання Гаазької Конвенції про міжнародне викрадення дітей. 28.02.2025 року ОСОБА_2 повернулася в Україну. 03.03.2025 року позивачем було складено та нотаріально посвідчено заяву про категоричну незгоду вивезення дитини - ОСОБА_2 за кордон України, оскільки, вивезення дитини без згоди порушуватиме права та законні інтереси малолітньої доньки - ОСОБА_2 на спілкування та унеможливить участь батька у вихованні доньки. Через побоювання повторного вивезення дитини за кордон без згоди батька, Позивачем було скеровано звернення до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з проханням - ухвалити рішення, яким тимчасово обмежити виїзд моєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон України. За захистом своїх та малолітньої доньки - ОСОБА_2 порушених прав та законних інтересів, позивач змушений був звернутися до суду. Станом на день звернення до суду консенсусу щодо мирного врегулювання спору з відповідачкою досягнути не вдалося. Просить зважити, що заходи забезпечення позову, які просить вжити Позивач - ОСОБА_1 за змістом не є тотожними до заявлених ним позовних вимог. Задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційний контакт малолітньої дитини з її батьком, незважаючи на тривалість розгляду справ.
Стосовно заходів зустрічного забезпечення позовної заяви, згідно статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не вбачає доцільності у їх застосуванні. При цьому, просимо Суд врахувати забезпечення якнайкращих інтересів дитини, її вік ( ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою) та важливість збереження стійкого психоемоційного зв'язку з батьком - ОСОБА_1 , а також, при ухваленні рішення звернути увагу на те, що дитина з ініціативи відповідачки була розлучена з батьком протягом півтора роки
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3, 10 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
З матеріалів заяви вбачається, що представник заявника з вимогою заяви, яка подана до подачі позову, шляхом встановлення тимчасового обмеження виїзду малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон України без згоди батька - ОСОБА_1 , однак така вимога є необґрунтованою, оскільки перш за все, право особи на пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, передбачено законодавством України. Окрім того, в Україні оголошено воєнний стан і чітко врегульовано законом право перетину кордону.
Обґрунтованість заяви про забезпечення позову доводиться заявником за загальними правилами доказування в цивільному процесі, яке не може ґрунтуватися на припущеннях
Судом встановлено, що заява вмотивована тим, що ОСОБА_3 разом з дитиною може виїхати за кордон і ці обставини можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за поданим в майбутньому позовом. Однак посилання заяви на ризики унеможливлення виконання рішення суду по суті є припущенням представника заявника щодо обставин, які за умови їх доведеності могли б розглядатися в якості підстав для забезпечення позову.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Отже, при винесенні вже остаточного рішення у цивільній справі, провадження якої ще не відкрите, суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.
Також суд зазначає, що беручи до уваги події, пов'язані з повномаштабними воєнними діями на всій території України, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, являється явно неспівмірним позовним вимогам, що буде подано.
Крім того, в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19, 08 березня 2023 року у справі № 263/989/21, провадження № 61-16075св21.
Отже, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитині в супроводі матері, на даний час не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
У зв'язку з наведеним, заява адвоката Сметюх Вероніки Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149-154,157,258,260, 353 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви адвоката Сметюх Вероніки Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову поданої до подання позовної заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду.
Суддя Р.Д. Абухін