Постанова від 03.04.2025 по справі 607/18529/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18529/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/817/439/25 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Гичко К.С.

апелянта - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Ващука Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/18529/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року (постановлену суддею Герчаківською О.Я., дату складення повного тексту судового рішення не зазначено) про забезпечення позову у справі за позовом акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк», позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, апелянт), ОСОБА_4 (далі - відповідачка) про солідарне стягнення заборгованості.

17 лютого 2025 року АТ «ОТП Банк» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача - адвокат Павленко С.В. зазначив, що 28 вересня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2037620002. Згідно розрахунку заборгованості, у зв'язку із порушенням умов кредитного договору станом 20 березня 2024 року заборгованість відповідача перед АТ «ОТП БАНК» становить 1022366.76 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 873790.10 грн; заборгованості за відсотками - 148576.66 грн.

Представник позивача стверджує, що відповідач навмисно протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, діє недобросовісно, ухиляється від виконання покладених кредитним договором зобов'язань. Таким чином, з огляду на розмір заборгованості, що утворилась, існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів із боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника.

Звертає увагу на те, що виконання зобов'язань відповідачів за кредитним договором №2037620002 від 28 вересня 2021 року не забезпечене заставою чи іпотекою, а тільки договором поруки № SR_2037620002, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 28 вересня 2021 року.

Також зазначає, що у ОСОБА_1 відсутнє рухоме та нерухоме майно на праві приватної власності. В свою чергу, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №411469772 від 04 лютого 2025 року у ОСОБА_4 на праві власності наявне нерухоме майно, на яке просив накласти арешт.

У зв'язку з наведеним, представник АТ «ОТП Банк» вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме:

- земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6110100000:02:005:0099, загальна площа: 0.06 га, час державної реєстрації: 04 січня 2024 року;

- будинок АДРЕСА_2 ; загальна площа: 8.3 кв.м; житлова площа: 8.3 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56893227 від 02 березня 2021 року;

- будинок АДРЕСА_3 ; загальна площа: 8.3 кв.м; житлова площа: 8.3 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56893071 від 02 березня 2021 року;

- будинок АДРЕСА_2 ; загальна площа: 8.8 кв.м; житлова площа: 8.8 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56889913 від 02 березня 2021 року;

- будинок АДРЕСА_3 ; загальна площа: 8.8 кв.м; житлова площа: 8.8 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56889639 від 02 березня 2021 року;

- будинок АДРЕСА_2 ; загальна площа: 8.9 кв.м; житлова площа: 8.9 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56885462 від 02 березня 2021 року;

- будинок АДРЕСА_3 ; загальна площа: 8.9 кв.м; житлова площа: 8.9 кв.м; форма власності: приватна, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56883645 від 02 березня 2021 року;

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року заяву АТ «ОТП Банк» задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6110100000:02:005:0099, загальна площа: 0.06 га, час державної реєстрації: 04 січня 2024 року, власником якої є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 28 вересня 2021 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір №2037620002, відповідно до пункту 1.1 якого дата остаточного повернення кредиту 28 вересня 2028 року. Однак позивач, керуючись пунктом 15.2 Правил кредитування, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з вимогою дострокового повернення кредиту.

Вважає, що не існує загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки, відповідно до поданої ним декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік, розмір його заробітної плати за основним місцем роботи становив 978684.00 грн, а розмір доходів його дружини (поручителя по кредиту) за цей період склав 3928754.00 грн, а тому сума заявлених позовних вимог фактично співмірна із річною заробітною платою апелянта.

Крім того вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд залишив поза увагою, що на земельній ділянці, на яку накладено арешт, розміщений житловий будинок та у ньому зареєстровано двоє малолітніх дітей, права котрих через арешт можуть бути порушені.

За таких обставин вважає, що позивач не довів ускладнення виконання або невиконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а суд застосував заходи забезпечення позову без детального аналізу справи, чим порушив баланс інтересів сторін та норми чинного законодавства.

У зв'язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у заяві про забезпечення позову відмовити.

18 березня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від АТ «ОТП Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що відповідно до п.15.1 Правил кредитування, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором понад один календарний місяць, сторони домовились, що позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору, в зв'язку з чим зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному розмірі.

В свою чергу зазначає, що в період з 29 листопада 2023 року по 11 березня 2025 року відповідачами не було сплачено жодних коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 2037620002 від 28 вересня 2021 року та враховуючи те, шо будь які спроби мирного врегулювання спору зі сторони позивача є безрезультатним, у зв'язку з існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, представник АТ «ОТП БАНК» був вимушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Вважає, що позивачем в заяві про забезпечення позову повністю аргументовано існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року винесена враховуючи реальні обставини справи та повністю відповідає чинному законодавству.

У зв'язку з викладеним просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на мотиви, викладені в них.

Представник позивача - Ващук Я.С. проти апеляційної скарги заперечив та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.

Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дана правова позиція позивачки узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20.

Судом встановлено, що між сторонами виник майновий спір з приводу повернення боргу у розмірі 1022366.76 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 873790.10 грн; заборгованості за відсотками - 148576.66 грн. Виникла заборгованість має місце у зв'язку із порушенням умов кредитного договору №2037620002 від 28 вересня 2021 року позичальником ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк».

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 28 вересня 2021 року було укладено Договір поруки № SR_2037620002.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №411469772 від 04 лютого 2025 року ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер: 6110100000:02:005:0099, загальна площа: 0.06 га.

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав №362878111 від 23 січня 2024 року ОСОБА_4 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку загальна площа 78.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/002984939 та №2025/002984940 від 03 березня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , як власник 1/2 частини будинку, належного йому на праві спільної сумісної власності подружжя та в інтересах двох неповнолітніх дітей, які зареєстровані у вказаному будинку, звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року.

З матеріалів справи вбачається та судом належним чином встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявник припускає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення його позовних вимог.

Частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції вважав, що доцільним та співмірним є такий вид забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку.

Однак, на думку колегії суддів, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача про те, що відповідач може ухилитись від виконання можливого рішення про задоволення позову чи має намір відчужити належне йому майно саме з метою ухилення від виконання судового рішення.

У своїй заяві позивач не наводить таких ризиків, обмежившись лише обґрунтуванням виниклої заборгованості відповідачів за кредитним договором, що не може бути єдиною підставою для застосування у даному випадку саме зазначеного виду забезпечення позову - арешту, який є найбільш обтяжливим заходом, що підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Більше того, відповідно до поданої ОСОБА_1 декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік, розмір його заробітної плати за основним місцем роботи становив 978684.00 грн, а розмір доходів його дружини (поручителя по кредиту) за цей період склав 3928754.00 грн. Також у відповідачів на праві власності наявне інше рухоме та нерухоме майно на яке у разі задоволення позову можна звернути стягнення.

Крім того, як стверджує сам позивач та встановив суд першої інстанції ринкова вартість земельної ділянки 0.06 га в м.Тернополі в середньому становить 1793100.00, що значно перевищує розмір заборгованості відповідачів. Водночас, судом першої інстанції не враховано, що на земельній ділянці на яку позивач просив накласти арешт, розташований житловий будинок, що також суттєво збільшує вартість вказаного майна та буде порушувати права неповнолітніх дітей, які там зареєстровані та проживають.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Більше того, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку в даному випадку не є доцільним, оскільки, з огляду на загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою, відповідач в будь-якому випадку не зможе її відчужити окремо від житлового будинку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не перевірив дотримання положень статті 150 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог. З урахуванням викладеного, предмету даного позову, відсутності зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки позивачем не наведено достатніх обґрунтувань для застосування заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб та не подано доказів, що невжиття заходів ускладнить чи зробить неможливим виконання саме рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 лютого 2025 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви акціонерного товариства «ОТП Банк» про забезпечення позову у справі за позовом акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, адреса місцезнаходження: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за розгляд даної справи в сумі 605.60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 15 квітня 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак

Попередній документ

126618705

Наступний документ

126618707

Інформація про рішення:

№ рішення:	126618706
№ справи:	607/18529/24
Дата рішення:	03.04.2025
Дата публікації:	17.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Тернопільський апеляційний суд
Категорія справи:	Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (10.06.2025)
Дата надходження:	27.08.2024
Предмет позову:	про стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

26.09.2024 09:00	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
24.10.2024 10:00	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
19.11.2024 12:45	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
19.12.2024 12:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
21.01.2025 14:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
21.02.2025 13:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
21.02.2025 15:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
31.03.2025 16:15	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
03.04.2025 10:30	Тернопільський апеляційний суд
01.07.2025 10:00	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
25.07.2025 10:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
25.08.2025 15:30	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
17.09.2025 09:00	Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області