Справа № 461/10165/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/110/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 квітня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 27 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Галицького районного суду м.Львова від 27 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання: за ч.1 ст.357 КК України у виді 1 рік обмеження волі; за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді особистого зобов'язання - залишено в силі до вступу вироку у законну силу.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 15 листопада 2024 року приблизно о 16 год. 28 хв. перебуваючи в приміщенні відділення банку ПАТ КБ «Приватбанк», за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 3 виявивши в банкоматі розташованому у даному відділенні банку, банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких, з корисливих мотивів направлених на подальше незаконне використання банківської карти, шляхом вільного доступу, таємно її викрав, розпорядившись нею на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім цього, ОСОБА_7 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, у час запровадження воєнного стану по всій території України, діючи умисно з корисливих мотивів та власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи єдиний умисел на крадіжку грошових коштів, незаконно використовуючи викрадену платіжну банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_9 , таємно, без відома та дозволу власника, здійснив безготівкові оплати з допомогою «PayPass» за товари: 15.11.2024 приблизно о 16:35 годин. у магазині «Напої та тютюн» за адресою: вул. Галицька, 1 м. Львів, на суму 59 грн., 15.11.2024 приблизно о 16:53 год. в аптеці «3і» за адресою: вул. Городоцька, 2 м. Львів, на суму 10 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 36 хв. у магазині «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», за адресою: вул. Шептицьких, 43, м. Львів на суму 155 грн. 69 коп., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 39 хв. у магазині OVATSIYA#276, LVIV - ТзОВ «Овація», за адресою: пл. Кропивницького, 5, м. Львів на суму 718 грн. 80 коп., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 41 хв. у магазині «Міні маркет», за адресою: пл. Кропивницького, 1, м. Львів на суму 960 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 46 хв. у магазині «Колекція Напоїв», за адресою: вул. Городоцька, 94 у м. Львові на суму 960 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 48 хв. у магазині «МобіМанія», за адресою: вул. Городоцька, 94, м. Львів на суму 329 грн., 20.11.2024 приблизно о 15 год. 49 хв. у магазині OVATSIYA#473, LVIV - ТзОВ «Овація», за адресою: вул. Залізнична, 2, м. Львів на суму 44 грн. 70 коп., 20.11.2024 приблизно о 17 год. 00 хв. у магазині «Кавказька випічка», за адресою: вул. Куліша, 21, м. Львів на суму 110 грн., розпорядившись придбаним на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 3347 грн.19 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), у період дії воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вироку у частині покарання та призначити обвинуваченому нове покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
На підтримку своїх апеляційних вимог захисник покликається, що суд призначив ОСОБА_7 занадто суворе покарання, а ніж було необхідне для подальшого виправлення обвинуваченого.
Вказує, що згідно матеріалів справи обвинувачений в силу вимог ст. 89 КК України є несудимий, однак суд у вироку врахував той факт, що кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив через місяць після зняття з обліку у відділі пробації.
Не погоджується із висновком місцевого суду про відсутність у обвинуваченого щирого каяття. Звертає увагу, що місцевий суд проігнорував факт повернення обвинуваченим грошей потерпілому, про що останній повідомив у судовому засіданні.
Захисник вважає, що у суду були підстави для визнання ще кількох обставин, які пом'якшують покращання, а саме те, що ОСОБА_7 не крав карточки, а знайшов її, викрадена сума була незначною для потерпілого, обвинувачений вважається несудимий, прокурор під час судових дебатів просив застосувати ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку - 3 роки.
Вважає зайвим покликання місцевого суду на те, що було скоєно злочин проти авторитету державної влади.
Покликається на долучену до апеляційної скарги довідку, згідно якої ОСОБА_7 є наркозалежним і намагається боротися з хворобою.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просили таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу сторони захисту, з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Також в апеляційній скарзі захисник не оспорює вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням ст. 70 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, а просить звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Згідно матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевим судом у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які класифікуються як кримінальний проступок та тяжкий умисний злочин, дані про особу винного, який вину повністю визнав, згідно ст.89 КК України не судимий, однак вчинив кримінальні правопорушення через місяць після того, як був знятий з обліку в органах пробації, в зв'язку із вчиненням попередніх аналогічних кримінальних правопорушень, його вік, те, що він не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, одружений, проживав за місцем реєстрації з дружиною та дитиною, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, характеризується посередньо, обставину, яка пом'якшує покарання - відшкодування шкоди потерпілому, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що місцевий суд безпідставно значив про те, що кримінальні правопорушення, були вчинені обвинуваченим через місяць після того, як був знятий з обліку в органах пробації, в зв'язку із вчиненням попередніх аналогічних кримінальних правопорушень, оскільки такі обставини підтверджено матеріалами справи і стосуються даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність у обвинуваченого щирого каяття.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Згідно обвинувального акта на досудовому слідстві у даному кримінальному провадженні було встановлено обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття.
Як зазначено у вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні місцевого суду визнав свою вину, підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, зазначив, що щиро кається у вчиненому та просив його суворо не карати. Пояснив, що інкриміновані злочини він вчинив свідомо, оскільки черговий раз зірвався та почав приймати наркотики.
Крім цього, місцевим судом як обставину, яка пом'якшує покарання, було враховано відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди потерпілому, що останній підтвердив у судовому засіданні місцевого суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадження наявна така обставина, що пом'якшує покарання, як щире каяття.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Отже, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які класифікуються як кримінальний проступок та тяжкий злочин, дані про особу винного, який вину повністю визнав, згідно ст.89 КК України не судимий, його вік, те, що він не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, одружений, проживав за місцем реєстрації з дружиною та дитиною, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, характеризується посередньо, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та повне відшкодування шкоди потерпілому, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також колегія суддів враховує відсутність даних про негативну посткримінальну поведінку обвинуваченого та представлену стороною захисту довідку ТзОВ Кліника лікування залежностей «СЕНС» № 4 від 14.01.2025, згідно якої обвинувачений ОСОБА_7 періодично проходить лікування та медичну детоксикацію у зв'язку із вживанням наркотичних речовин, востаннє з 26.12.2024 по 31.12.2024 (а.с. 64).
Наведені вище обставини у своїй сукупності спонукають апеляційний суд прийти до переконання, що ОСОБА_7 на даний час не становить підвищеної суспільної небезпеки, а тому надалі досягнення мети його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж трьохрічного іспитового строку, що передбачено законом.
З урахуванням викладених вище обставин кримінального провадження, даних про особу винного, який на даний час не представляє підвищеної суспільної небезпеки, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі й звільнення його на підставі ст.75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком та з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ст.76 КК України.
Апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком в 3 роки буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, а відтак буде досягнуто, передбачену ст.50 КК України, мету покарання.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Галицького районного суду м.Львова від 27 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити у частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання покарання:
-за ч.1 ст.357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
-за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_7 засудженим до остаточного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.
Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: