Справа № 309/430/25
Закарпатський апеляційний суд
07.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/97/25, за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду від 07 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 07 лютого 2025 року, частково задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати цілодобово житло за адресою АДРЕСА_1 до 07 квітня 2025 року включно.
На підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Зі змісту ухвали слідує, що слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до Хустського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 .
У клопотанні слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 05 лютого 2025 року, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, із корисливих мотивів, за попередньою домовленістю зустрівся на околиці села Іза Хустського району з громадянами України: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким у зв'язку із введенням на території України «Воєнного стану» і обмеженням виїзду за кордон осіб чоловічої статі з числа громадян України віком від 18 до 60 років, у зв'язку з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію", заборонено виїзд за кодон, та які мали намір виїхати за межі України, шляхом незаконного перетину державного кордону України, поза межами пункту пропуску.
Під час даної особистої зустрічі, на околиці с. Іза Хустського району, близько 09 годин, 40 хвилин, годин 05.02.2025, сприяючи незаконному переправленню через державний кордон України, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_6 роз'яснив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що на транспортному засобі «HYUNDAI H-1» із державним номерним знаком НОМЕР_1 їх буде відвезено до с. Яблунівка Хустського району, де в подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , проведе їх до Державного кордону України для їх незаконного перетину до Республіки Румунія.
Також, ОСОБА_6 наказав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 увійти до вантажного відділення вказаного автомобіля, та сховав їх поміж картонні коробки та ящики, з метою уникнення їх викриття працівників правоохоронних органів. Крім цього, ОСОБА_6 наказав громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не розмовляти, поводити себе тихо, особливо при перевірці на контрольованому пункті (блок-пості) перед населеним пунктом с. Велятино, щоб не бути викритими працівниками Державної прикордонної служби України. За вказану послугу ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований незаконне переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вирушили на автомобілі «HYUNDAI H-1» із державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 у напрямку с. Яблунівка, Хустського району де безперешкодно проїхали КП «Велятино» та не були викриті при перевірці автомобіля працівниками Державної прикордонної служби України.
Після цього, 05.02.2025, біля 17 години, прибувши на околицю с. Яблунівка Хустського району ОСОБА_6 доправив громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 невстановленій досудовим розслідуванням особі, з якою він діяв за попередньою домовленістю, яка в подальшому повинна була їх переховувати з метою організації подальшого переправлення їх через Державний кордон України поза пунктами пропуску.
В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слідуючи за невстановленою досудовим розслідуванням особою та виконуючи її вказівки, пішли у напрямку Державного кордону України з Румунією, з метою його незаконного перетину, проте були затримані працівниками Державної прикордонної служби України на відстані приблизно 1000 метрів від кордону о 17:50 год. 05 лютого 2025 року на напрямку 238-ого прикордонного знаку на околиці населеного пункту Яблунівка.
Беручи до уваги вищевикладене, встановлена достатність доказів, для підозри громадянина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками - незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками та наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
06.02.2025 о 01:10 годин, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, не судимого затримано у порядку ст.. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
06.02.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_2 громадянину України, не судимому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено достатні підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, які підтверджуються отриманими у встановленому КПК України порядку доказами, які наведені в матеріалах кримінального провадження.
У даному випадку щодо обґрунтованості підозри, слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої під «розумною» підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, слід розуміти наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин.
Згідно, статті 131 КПК України видів заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою, з яких особисте зобов'язання є найбільш м'яким, а тримання під вартою найбільш суровим запобіжними заходами.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення.
На виконання вимог ст.178 КПК України, в якості обставини, що обов'язково враховуються судом при обранні запобіжного заходу, сторона обвинувачення вважає за необхідне зазначити: наявність вагомих доказів які підтверджують вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення (злочину) передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, які наведенні в матеріалах кримінального провадження; злочин у якому підозрюється ОСОБА_6 передбачений ч. 3 ст. 332 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи чи навчання, що дає стороні обвинувачення вважати, що ОСОБА_6 продовжуватиме вчиняти інші умисні корисливі злочини спрямовані на протиправне збагачення; усвідомлюючи міру покарання, з метою його уникнення може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому суду.
Зазначені обставини прямо свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1,2,3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КК України виправдовують необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Враховуючи положення ст. 183 КПК України сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, що зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечить належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Щодо практики застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі Лабита проти Італії від 06 квітня 2000 року, згідно якого тримання підозрюваного під вартою на початку розслідування може бути обґрунтовано лише показаннями свідків.
Крім цього, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фераро-Браво проти Італії від 14.03.1984 року: затримання і тримання під вартою особи під вартою, безумовно, допустимі не тільки у випадках доведеності факту вчинення злочину і його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого служить тримання під вартою.
На підставі викладеного та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, як під час досудового розслідування так і судового розгляду, крім цього враховуючи, що ОСОБА_6 ніде не працює, не навчається та перебуваючи на волі може вчинити інший умисні злочини, а також приймаючи до уваги, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, ніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним вище ризикам .
В ухвалі слідчий суддя констатує, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Крім цього слідчий суддя вважає, що досудовим розслідуванням встановлено наявність вказаних у клопотанні ризиків. Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що клопотання про обрання запобіжного заходу не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Не погоджуючись з цією ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що ухвала винесена з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що слідчим суддею не враховано, що у провадженні наявні вагомі докази для обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також те, що згідно санкції ч. 3 ст. 332 КК України, за вказане кримінальне правопорушення передбачено покарання від 7 до 9 років позбавлення волі, а отже злочин віднесено до тяжких, а тому мають місце достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього слід врахувати категорію скоєного ОСОБА_6 злочину, вчинення злочину з корисливих мотивів, його аморальність, так як такими діями ОСОБА_6 намагався сприяти ухиленню від мобілізації громадян України призовного віку, а також широкий суспільний резонанс таких правопорушень. Вказані обставини прямо свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виправдовують необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу. Таким чином слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, під час якого залишились неврахованими наведені вище обставини, з?ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, у зв?язку із чим судом необґрунтовано застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 домашній арешт. Просить скасувати ухвалу та задоволити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 на строк 60 днів.
Судове провадження розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності сторін кримінального провадження береться до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення на адресу Хустської окружної прокуратури (а.с. 114) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_6 , заяв чи клопотань про відкладення його розгляду на інший день до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання від 07.02.2025 року слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник адвокат ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_6 на захист. Крім цього, брали участь прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_7 (а.с. 68-69).
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів констатує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Також обґрунтованим є і висновок слідчого судді про обґрунтованість ризиків, які встановлені стороною обвинувачення, а саме те, що ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Разом із цим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що не заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення у частині неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине значення «менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам», що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.
Погоджуючись із цим висновком, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дав обґрунтовану оцінку відомостям про особу підозрюваного, зокрема те, що підозрюваний ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає в АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, інвалід третьої групи, раніше не судимий.
Отже, слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги ці обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, дійшов до належних висновків про часткове задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що домашній арешт не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Із цих підстав, як такі, що не знаходять свого підтвердження, спростовуються наведеними вище судженнями, а відтак визнаються безпідставними та необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання залишив поза увагою наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , тяжкість та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що наведені слідчим ризики підтверджені належними та достовірними доказами, які не взято до уваги слідчим суддею, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею визнані доведеними, однак слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що запобіганню їх настанню буде достатнім застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із чим погоджується й апеляційний суд.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Водночас, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, обґрунтовано покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утриматися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, - до 07 квітня 2025 року включно.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України є законна та обґрунтована і підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується; що строк дії оскаржуваної ухвали на момент розгляду апеляційної скарги сплив, що свідчить про те, що така втратила чинність у часі.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду від 07 лютого 2025 року, частково задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати цілодобово житло за адресою АДРЕСА_1 до 07 квітня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: