Справа №504/782/25
Провадження №2/504/2119/25
15.04.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Жовтан П.В.,
за участю секретаря - Сокурцової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи із липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов обґрунтовано тим, що 21.01.2012р. між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано 15.12.2023р., дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Вона піклується про дитину, намагається забезпечити якісне харчування, дозвілля, лікування та догляд, купує одяг, предмети побуту, тощо. З липня 2024р. відповідач повністю припинив будь-яку фінансову підтримку дитини. Її неодноразові прохання надати матеріальну допомогу є безрезультатними. Оскільки відповідач інших осіб на утриманні не має, є працездатним, отримує дохід, стан його здоровся дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання сина.
В судові засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце проведення яких була сповіщена своєчасно, належним чином, однак надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судові засідання відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання якого невідоме, не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення яких був повідомлений своєчасно, належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Згідно п.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у Подільському міському відділі РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, актовий запис №59, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 .
Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.12.2023р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідач добровільно допомогу на утримання дитини не надає.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч.ч.2, 3 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Вирішуючи позов, суд насамперед керується принципом змагальності сторін, який регламентує те, що доказування є юридичним обов'язком сторін, та враховує відсутність будь-яких доказів та заперечень зі сторони відповідача. Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які повинні сплачуватися відповідачем на утримання дітей, суд враховує те що обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей лежить на обох батьках, вік дітей, працездатний вік позивача і відповідача, встановлений законом розмір прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. Разом із тим, обидві сторони не надали суду жодних доказів на підтвердження свого матеріального стану, а також підтвердження розміру своїх витрат.
Таким чином, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення у справі за відсутності будь-яких доказів та заперечень зі сторони відповідача, стягнувши аліменти із відповідача на користь позивача в розмірі 10000 грн. щомісячно на утримання сина до досягнення ними повноліття.
Разом із тим, згідно ч.1 ст.191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, таким чином оскільки позовна заява надійшла до суду 24.02.2025р., аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати, а отже позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, суд роз'яснює, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
На підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись ст.ст.1, 2, 5, 11, 12, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_3 , видана 23.07.2015р. органом 5101, ІПН НОМЕР_4 , остання зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 24.02.2025р. і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідка на постійне проживання НОМЕР_3 , видана 23.07.2015р. органом 5101, ІПН НОМЕР_4 , остання зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя П. В. Жовтан