05.03.2025 Справа №607/20315/24 Провадження №2/607/222/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
представника відповідача Дзюбатого А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (далі - ГУНП у Тернопільській області) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 було подано в Тернопільське РУП ГУНП в Тернопільській області повідомлення про злочин за ч. 1 ст. 367 КК України з боку державного нотаріуса Боберської О. А.Однак, відомості про скоєне кримінальне правопорушення не були внесені в ЄРДР, позивачці не було видано витягу з ЄРДР, не було вручено пам'ятки потерпілої від злочину.
ОСОБА_1 оскаржила дану бездіяльність слідчому судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
За результатами розгляду скарги, 22 лютого 2024 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було постановлено ухвалу у справі № 607/3103/24,провадження 1-кс/607/964/2024, якою встановлено факт порушення вимог ст. 214 КПК України та задоволено скаргу ОСОБА_1 , зобов'язано уповноважених осіб Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості про скоєне кримінальне правопорушення та надати їй витяг з ЄРДР у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України. Таким чином, факт порушень законності вже встановлено судовим рішенням у формі ухвали від 22 лютого 2024 року у справі № 607/3103/24, провадження 1-кс/607/964/2024.
Однак, порушення законності після цього не були припинені. З моменту постановления ухвали від 22 лютого 2024 року у справі № 607/3103/24, провадження 1-кс/607/964/2024, та набрання даною ухвалою законної сили, поліція не усунула порушень законності. Так, незважаючи на те, що після набрання ухвалою суду законної сили пройшло вже шість з половиною місяців, до часу звернення з позовом ОСОБА_1 не вручено витягу з ЄРДР, не вручено пам'ятки потерпілої від злочину. Упродовж більше семи місяців, з моменту подачі позивачкою 05 лютого 2024 року повідомлення про злочин з боку нотаріуса Боберської О. А., ОСОБА_1 не відомо ні номеру кримінального провадження, ні прізвище слідчого, її не викликали для допиту як потерпілу. Позивачка вважає, що поліція глумиться над нею - матір'ю ОСОБА_2 , Почесного Громадянина міста Тернополя, кавалера Ордену «За Мужність» III ступеня ОСОБА_3 .
В результаті даної бездіяльності ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яку вона оцінила в розмірі 91 591,80 грн. Завдана позивачці моральна шкода полягає у понесених нею стражданнях морального характеру, коли поліція абсолютно не забезпечує її прав, як потерпілої від злочину. З вини держави в особі державного нотаріуса, який через скоєний злочин фактично позбавив позивачку права на заповідальне майно, вона втратила квартиру, чим ОСОБА_1 спричинені значні збитки як матеріального, так і морального характеру.
При визначенні розміру моральної шкоди позивачка виходила з наступного.
В практиці Європейського суду з прав людини визнано принцип презумпції моральної шкоди. При цьому, Європейський Суд з прав людини не вимагав надання доказів спричинення моральної шкоди по принципу, якщо є неправомірні дії, то людина зазнала моральної шкоди. І ніхто не має права примушувати людину, що потерпіла від незаконних дій з боку влади, до надання доказів спричинення моральної шкоди.
Європейський Суд з прав людини присуджує від 2 000 до 5 000 Євро моральної шкоди. А тому, для визначення моральної шкоди, позивачка бере мінімальний розмір моральної шкоди в сумі 2 000 Євро, яку зазвичай присуджує Європейський суд з прав людини. На момент підписання даної позовної заяви по курсу Євро до гривні станом на 16 вересня 2024 року, за 1 ЕВРО - 45,7959 грн, розмір моральної шкоди складає 2 000 ЕВРО х 45,7959 грн = 91 591,80 грн, які ОСОБА_1 просить стягнути. Ця сума є розумною, виваженою, адекватною.
Також позивачка покликається на те, що існує відповідна практика Верховного Суду, якою присуджується моральна шкода у зв'язку з бездіяльністю органу досудового розслідування.
Отож, ОСОБА_1 просила стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України в її користь 91 591,80 грн моральної шкоди.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/20315/24. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
07 жовтня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області зареєстровано відзив на позов, який представник відповідача надіслав поштовим відправленням 03 жовтня 2024 року. В обґрунтування відзиву зазначено, що ГУНП в Тернопільській області даний позов не визнає з наступних підстав.
05 лютого 2024 ОСОБА_1 подано до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області заяву про скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Після опрацювання повідомлення позивачки відомості в ЄРДР не було внесено, оскільки із наведеної в заяві інформації не вбачалося підстав для такого внесення.
В подальшому ОСОБА_1 було оскаржено невнесення відомостей в ЄРДР до суду та ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року по справі № 607/3103/24 було зобов'язано уповноважених осіб Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості про скоєне кримінальне правопорушення. Вказану ухвалу судом до ГУНП в Тернопільській області було направлено 01 жовтня 2024 року, що підтверджується супровідним листом № 5951 від 01 жовтня 2024 року.
Саме вказаний факт зобов'язання внести відомості в ЄРДР на думку позивачки являється беззаперечним доказом порушення її прав та підтвердженням завдання їй моральної шкоди. Однак, з такими доводами позову відповідач не погоджується та звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні рішення суду котрі б визнавали ті чи інші дії слідчого проведеними протиправно чи незаконно.
Представник відповідача також покликається на ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає вичерпний перелік випадків, при наявності яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, та серед яких відсутній такий, як винесення ухвали суду про задоволення скарги на бездіяльність слідчого.
За відсутності умов для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).
В рамках вказаного кримінального провадження відсутні процесуальні дії зі сторони органу досудового розслідування, що обмежують чи порушують права та свободи громадян і визнані незаконними чи протиправними.
З даного приводу в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 641/2328/17 вказано, що «в той же час, реалізація позивачем процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача».
Також важливою є правова позиція Верховного Суду висловлена по справі № 199/1478/17 від 30 січня 2019 року стосовно того, що «лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження».
Також згідно висновків, що містяться у постанові Верховного Суду у справі № 638/8636/17-ц від 13 травня 2020 року, сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов'язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що на підставі ст. 56 Конституції України, на яку покликається в своєму позові позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода, у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у прийнятті рішення про відмову у визнанні потерпілим та у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц.
З викладеного випливає, що сам по собі факт задоволення скарги ОСОБА_1 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ще не свідчить про завдання їй органами досудового розслідування моральної шкоди, враховуючи і те, що права та інтереси позивачки були поновлені.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справах «Гарнага проти України», «Перна проти Італії», «Балух проти України» де чітко вказано, що «Суд вважає, що констатація порушення сама по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку моральну шкоду, якої зазнала заявниця». Отже наявність ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про задоволення скарги ОСОБА_1 є достатньою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду.
Стосовно розрахунку моральної шкоди, необхідно зазначити, що його аргументація в тексті позовної заяви є абсолютно відсутньою, що унеможливлює задоволення позову. Даний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року під час розгляду справи № 641/2328/17, де вказано, що: «позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками прокуратури Харківської області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи».
Наведений в позові обрахунок моральної шкоди носить абстрактний характер та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди її розрахунок та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 199/1478/17).
Позивачкою жодним чином не обґрунтовано суму заявленої моральної шкоди, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та погіршенням стану її самопочуття, а також ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження вже отримала достатню сатисфакцію своєї моральної шкоди у вигляді поновлення своїх прав за ухвалою суду.
Стосовно твердження позивачки про відсутність в неї інформації про хід досудового розслідування, то з даного приводу представник відповідача зазначає, що позивачкою не здійснено жодних запитів з метою отримання інформації та не долучено відповідей якими їй було б відмовлено у наданні інформації по розгляду її заяви. Натомість органом поліції повідомлялось позивачку про стан розгляду її заяви листами від 29 лютого 2024 року № С-16 (додається) та від 18 березня 2024 № 1373.
01 жовтня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області до ГУНП в Тернопільській області направлена належним чином завірена копія ухвали суду у справі № 607/3103/24 щодо зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР (супровідний лист № 5951 від 01 жовтня 2024 року). На виконання вимог вказаної ухвали 02 жовтня 2024 року органом досудового розслідування було розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 12024211040002304.
Отож, представник відповідача просив врахувати доводи, викладені у відзиві та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 91 591,80 грн через безпідставність.
15 жовтня 2024 року судом задоволено частково клопотання позивачки ОСОБА_1 про надання відповідачем суду інформації, а саме: належним чином засвідчених копій повідомлення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, витягу з журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події (ЖЕО) за № 4342 від 08 лютого 2024 року, матеріалів розгляду вище вказаного звернення, та повідомити суд про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, надавши підтвердження про те, що заявниця інформувалася про результати розгляду її повідомлення від 05 лютого 2024 року; належним чином засвідчених копій повідомлення ОСОБА_1 від 05 березня 2024 року, витягу з журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події (ЖЕО) за № 7241 від 05 березня 2024 року, матеріалів розгляду вище вказаного звернення, та повідомити суд про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 05 березня 2024 року, надавши підтвердження про те, що заявниця інформувалася про результати розгляду її повідомлення від 05 березня 2024 року.
Відповідь на протокольну ухвалу суду надійшла 31 жовтня 2024 року від ГУНП у Тернопільській області, лист № 4824-2024 від 04 жовтня 2024 року.
12 грудня 2024 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі № 607/20315/24 та призначив справу до судового розгляду по суті.
08 січня 2024 року від позивачки ОСОБА_1 надійшли на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області пояснення по суті справи в яких вона не погоджується із відзивом представника відповідача, вважає бездіяльність ГУНП у Тернопільській області доведеною, а доводи сторони відповідача намаганням виправдати себе та перекласти вину за власну недбалість на суд та потерпілу особу. Чинне законодавство не покладає на потерпілу від злочину особу цікавитись ходом досудового розслідування. Це обов'язок поліції без усіляких нагадувань надсилати (надавати) витяг з ЄРДР, видавати пам'ятку потерпілого від злочину. Просить позов задоволити в повному обсязі.
У судове засідання з розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, 12 грудня 2024 року подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, по завершенні розгляду просить надіслати копію рішення суду.
Представник відповідача ГУНП у Тернопільській області Дзюбатий А. В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Вважає, що наявність недоліків, які виникають в діяльності відповідача, не свідчить про спричинену позивачці моральну шкоду. Також звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди, а відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відтак, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
22 лютого 2024 року слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К. М. постановила ухвалу у справі № 607/3103/24, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити; зобов'язати уповноважених службових осіб Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, згідно поданого повідомлення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України; копію ухвали направити до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для виконання.
У відповідь на лист від 25 вересня 2024 року № 2993-2024 (14398) начальнику відділу правового забезпечення ГУНП в Тернопільській області майору поліції Арсену Дзюбатому заступником начальника майором поліції Михайлом Вербовським інформовано про те, що 08 лютого 2024 року в Тернопільське РУ поліції ГУНП в Тернопільській області поступила письмова заява ОСОБА_1 , датована 05 лютого 2024 року, з проханням розпочати досудове розслідування стосовно нотаріуса ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та яка вказаного дня була зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області № 4342. Вказана заява скерована на ім'я начальника Тернопільського РУ поліції для подальшого розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення. 05 березня 2024 року в Тернопільське РУ поліції ГУНП в Тернопільській області поступила жодним чином не засвідчена копія ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 607/3103/24 без відповідних обов'язкових реквізитів - супровідного листа, підпису слідчого судді та відтиску печатки, яка скерована на ім'я начальника Тернопільського РУ поліції для подальшого розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення. 01 жовтня 2024 року в Тернопільське РУ поліції ГУНП в Тернопільській області супровідним листом з Тернопільського міськрайонного суду поступила ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/3103/24 з підписом слідчого судді та відтиском печатки суду, яка вказаного дня зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, 02 жовтня 2024 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024211040002304 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. На даний час триває досудове розслідування, яке здійснює слідчий Скорохід В. В.
29 лютого 2024 року начальник Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Сергій Осадця листом № С-16 повідомив ОСОБА_1 , що її звернення від 08 лютого 2024 року прийняте і зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (ЖЕО) Тернопільським РУ поліції ГУНП в Тернопільській області за № 4342 від 08 лютого 2024 року, С-16 від 08 лютого 2024 року. За результатами проведеної перевірки, ознак будь-якого злочину, передбаченого КК України, виявлено не було. Також заявниці цим листом було роз'яснено право ознайомитися із матеріалами перевірки та право оскаржити прийняте рішення.
18 березня 2024 року начальник Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Сергій Осадця (чи уповноважена ним особа) листом № 1373 повідомив ОСОБА_1 , що її звернення від 05 березня 2024 року прийнято і зареєстровано в інформаціно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, присвоєно порядковий номер 7241 від 05 березня 2024 року. Під час проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю належним чином завірених документів, відомості не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також заявниці цим листом було роз'яснено право ознайомитися із матеріалами перевірки та право оскаржити прийняте рішення.
01 жовтня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за № 607/3103/24 надіслано рекомендованим листом з повідомленням на адресу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області копію ухвали від 22 лютого 2024 року про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань, для виконання.
На виконання протокольної ухвали суду начальник Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Сергій Осадця скерував відповідь № 20541-2024 від 30 жовтня 2024 року (53444), якою повідомив, що згідно інфоромаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Тернопільського РУ поліції за заявами гр. ОСОБА_1 , які надійшли поштою 08 лютого 2024 року та 05 березня 2024 року щодо неналежного виконання службових обов'язків державним нотаріусом Боберською О. А., їх прийнято та зареєстровано: за № 4342 від 08 лютого 2024 року - в подальшому списано довідкою за вих. № С-16 від 29 лютого 2024 року; за № 7241 від 05 березня 2024 року - в подальшому списано довідкою за вих. № 1373 від 18 березня 2024 року. Вказані матеріали долучено до матеріалів кримінального провадження за № 12024211040002304 від 02 жовтня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, що також підтверджується копією супровідного листа № 4824-2024 від 04 жовтня 2024 року, який адресовано слідчому СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 .
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов до висновку, що до виниклих спірних правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, пункту дев'ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14-ц, визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема порушення законності відповідачем, оскільки за її зверненням не були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З моменту постановлення ухвали від 22 лютого 2024 року у справі № 607/3103/24 та набрання даною ухвалою законної сили, поліція не усунула порушень законності. Пройшло вже шість з половиною місяців, до часу звернення з позовом, однак ОСОБА_1 не вручено витягу з ЄРДР, не вручено пам'ятки потерпілої від злочину. Позивачці не відомо ні номеру кримінального провадження, ні прізвище слідчого, її не викликали для допиту як потерпілу.
Отож, за встановлених обставин, суд звертає увагу на те, що загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
У виниклих правовідносинах позивачка зверталася із заявами про вчинення кримінального правопорушення, а саме з приводу неналежного виконання службових обов'язків державним нотаріусом Боберською О. А., ці звернення були прийняті та розглянуті відповідачем на власний розсуд, без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Водночас, ОСОБА_1 скористалася своїм правом та звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 22 лютого 2024 року слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К. М. постановила ухвалу у справі № 607/3103/24, якою зобов'язала уповноважених службових осіб Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, згідно поданого повідомлення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України. Належним чином засвідчена копія цієї ухвали надійшла на адресу відповідача 01 жовтня 2024 року та на її виконання було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження - 12024211040002304 від 02 жовтня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди внаслідок невнесення уповноваженою службовою особою Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за її заявою від 05 лютого 2024 року, причинний зв'язок між такими діями, як і не довела настанням негативних наслідків, що могли б бути спричинені такими діями.
Факт того, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року зобов'язано уповноважених службових осіб Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, згідно поданого повідомлення ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, не доводить заподіяння позивачці шкоди. Як було зазначено вище, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності службових осіб відповідача сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18, від 03 грудня у справі № 686/26653/18, від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18, від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19 та від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, від 17 січня 2023 року у справі № 454/287/22, де предметом розгляду яких були позовні заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.
Права ОСОБА_1 у зв'язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2024 року, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. Звернення позивачки за лютий-березень 2024 року, які описано вище, приєднано до матеріалів кримінального провадження за № 12024211040002304 від 02 жовтня 2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. При цьому, суд звертає увагу на відсутність інтересу ОСОБА_1 до ходу досудового розслідування з часу задоволення її скарги слідчим суддею до дня звернення позивачки до суду, та відсутність допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини завдання їй моральної шкоди у цей період та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та моральною шкодою. Самі тільки негативні емоції, які переживала позивачка, не є обставиною, яка свідчить про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.
За встановлених обставин, суд відмовляє у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.
Повний текст рішення суду складено 17 березня 2025 року.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Герчаківська