Справа №601/655/25
Провадження № 2/601/264/2025
14 квітня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Клим Т.П.
з участю секретаря судового засідання Коляда О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кременці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач АТ ПУМБ звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 24.12.2020 кредитний договір №1001776177901, за яким позичальнику видано кредит в сумі 50100 грн.; та 14.03.2021 кредитний договір №1010048360, за яким позичальнику видано кредит в сумі 17000 грн.. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2024 складає: по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 - 80551,3 грн., з яких: 42786,17 грн. - заборгованість за кредитом; 15.29 грн. - заборгованість процентами; 37749.84 грн. - заборгованість за комісією; та по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360 - 23633,43 грн., з яких: 16291,72 грн. - заборгованість за кредитом; 5,29 грн. - заборгованість процентами; 7336,42 грн. - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 01.12.2024 складає 104184,73 грн..
Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, а тому вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02 квітня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дончаком Д.М. Так, у відзиві зазначено, що відповідач частково не визнає позовні вимоги, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. Зокрема, він не погоджується із нарахуванням плати за обслуговування кредиту, стверджуючи, що це порушує положення Закону України «Про споживче кредитування», який передбачає право споживача на безоплатне отримання повної інформації про кредит, та Закону України «Про захист прав споживачів», який забороняє надання платних супутніх послуг, які не були належно погоджені.
Відповідач також аргументує, що умови договору про стягнення таких платежів є несправедливими та були нав'язані йому без достатнього пояснення їх змісту. Як підтвердження, представник відповідача посилається на судову практику, зокрема рішення Верховного Суду, які визнавали незаконними стягнення плати за супутні послуги банківських установ. Відповідач наполягає на тому, що кошти, сплачені за обслуговування кредиту, повинні бути враховані в рахунок погашення відсотків та основної суми заборгованості за кредитом. Це, на його думку, відповідало б принципу справедливості, оскільки відповідач сплачував кошти, але вони використовувалися не на основні зобов'язання, а на сумнівні додаткові послуги, які він не визнавав і не погоджував.
Представник відповідача зазначає, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача становить 5000 (п'ять тисяч) грн (витрати на правничу допомогу). Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість 51 090,20 грн, а в решті вимог відмовити, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує щодо заочного вирішення справи.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не прибули.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 24.12.2020 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №1001776177901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якого та паспорта споживчого кредиту відповідач отримав кредит у формі кредитної лінії в розмірі 50100,00 грн.. Строк дії Договору 24 місяців, розмір процентної ставки 140,1097 річних.
З розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1001776177901 вбачається, що відповідач користувалась наданими їй кредитними коштами та періодично здійснювала погашення заборгованості. Станом на 01.12.2024 загальна заборгованість складає 80551,3 грн..
Між АТ «ПУМБ» та відповідачем 14.03.2021 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №1010048360 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якого та паспорта споживчого кредиту відповідач отримав кредит у формі кредитної лінії в розмірі 17000,00 грн.. Строк дії Договору 24 місяці, розмір процентної ставки 76,658 річних.
З розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1010048360 вбачається, що відповідач користувалась наданими їй кредитними коштами та періодично здійснювала погашення заборгованості. Станом на 01.12.2024 загальна заборгованість складає 23633,43 грн..
Відповідно до графіку платежів реальна річна процентна ставка 76,658 %, загальна вартість кредиту за 24 місяці становить 29200,78 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 12200,78 грн.
Суд враховує, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Судом встановлено, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, комісії.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, наданих АТ «ПУМБ», відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами щодо повернення кредитів, сплати процентів передбачених кредитними договорами, належним чином не виконала, у зв'язку з чим, у неї утворилась заборгованість станом на 01.12.2024: по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 - 80551,3 грн., з яких: 42786,17 грн. - заборгованість за кредитом; 15,29 грн. - заборгованість процентами; 37749,84 грн. - заборгованість за комісією; по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360 - 23633,43 грн., з яких: 16291,72 грн. - заборгованість за кредитом; 5,29 грн. - заборгованість процентами; 7336,42 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до розрахунку заборгованості, судом встановлено, що відповідач користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості, відтак зобов'язана повернути тіло кредиту та проценти.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено письмові вимоги (повідомлення) на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Оскільки досудові вимоги банку про погашення кредитної заборгованості позичальником добровільно задоволені не були, банк звернувся з цим позовом до суду для стягнення наявної кредитної заборгованості.
Проте, банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитами, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та процентів, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судув постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі встановлено, що відповідно до п. 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту ( база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.
У п. 4 заяви кредитного договору №1001776177901 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 24.12.2020, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%.
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1001776177901 від 24.12.2020 в розмірі 37749,84 грн. немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, у п. 4 заяви кредитного договору №1010048360 на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 14.03.2021, зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%.
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв'язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1010048360 від 14.03.2021 в розмірі 7336,42 грн. немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо решти позовних вимог про стягнення тіла кредиту та відсотків, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним договором, станом на 01.12.2024: по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 нарахована 42786,17 грн. - заборгованість за кредитом та 15,29 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360 нарахована 16291,72 грн. - заборгованість за кредитом та 5,29 грн. - заборгованість процентами.
Доводи відповідача про необхідність зменшення суми заборгованості на 8008,27 грн. (7499,97грн. по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 та 508,30 грн. по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360), які банк зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, заслуговують на увагу, оскільки підтверджуюся розрахунком наданим позивачем.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 - 35301,49 грн., з яких: 35286,20 грн. - заборгованість за кредитом; 15.29 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360 - 15788,71 грн., з яких: 15783,42 грн. - заборгованість за кредитом; 5.29 грн. - заборгованість процентами. Всього в загальній сумі 51 090 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені частково (51090,20 грн. х 100 % : 104184,73 грн. = 49,03 %), тому з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення 1187,89 грн. сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог .
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених представником відповідача в розмірі 5000 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, судом встановлено, що 18.03.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Дончаком Д.М. було укладено договір про надання юридичних послуг № 1-18/03/25.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору № 1-18/03/25 від 18.03.2025 вартість послуг із надання усної консультації та складання заяви про перегляд заочного рішення становить 1000 грн.; вартість послуг із складання та подання до суду відзиву становить 4000 грн.
Вказані в актах суми були сплачені, що підтверджується чеком від 18.03.2025.
Отже, беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог, того, що дії щодо збору доказів, підготовки та подання відзиву, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, того факту, що справа розглядалася за відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 526, 626, 628, 633, 634,638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , жительки с. Плоске Кременецького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість 51090 (п'ятдесят одну тисячу дев'яносто) гривень 20 копійок, з яких: заборгованість по кредитному договору від 24.12.2020 №1001776177901 - 35301,49 грн., з яких: 35286,20 грн. - заборгованість за кредитом; 15.29 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору від 14.03.2021 №1010048360 - 15788,71 грн., з яких: 15783,42 грн. - заборгованість за кредитом; 5.29 грн. - заборгованість процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 1187,89 грн. (одну тисячу сто вісімдесят сім гривні 99 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829), на користь ОСОБА_1 , жительки с. Плоске Кременецького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ: 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с. Плоске Кременецького району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий: