Справа № 991/3299/25
Провадження 2-з/991/16/25
про забезпечення позову
15 квітня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючої судді Широкої К.Ю.,
суддів Саландяк О.Я., Олійник О.В.,
розглянувши заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (адреса місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Ісаакяна; код ЄДРПОУ: 45252419), подану прокурором Стрільцовим Іваном Сергійовичем, особи, які можуть отримати процесуальний статус відповідача: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Вищого антикорупційного суду до подання позовної заяви надійшла вищезазначена заява про забезпечення позову.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про забезпечення позову було передано колегії суддів у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Саландяк О.Я., Олійник О.В.
1. Зміст заяви про забезпечення позову.
Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття ОСОБА_5 необгрунтованих активів на суму 19 942 359 грн. (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять), зокрема:
- квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту непорухомого майна 2723651526040, набута ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , 19.04.2023 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, від 24.03.2021 за ціною 729 400,00 грн. Відповідно до договору дарування від 16.06.2023 № 1166 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 (далі - Актив 1);
- транспортного засобу марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_8 , вартістю 2 660 310,00 грн, набутий дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 27.04.2021 на підставі договору купівлі-продажу № 941565, акту прийому-передачі автомобіля від 28.04.2021 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 виданого 12.05.2021 (далі - Актив 2);
- нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 123023526101, набутого дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 21.02.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 226, ринковою вартістю за висновком експерта станом на дату набуття 4 987 814, 00 гривень. Відповідно до договору дарування від 11.05.2022 № 403 право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 (далі - Актив 3);
- квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2868510326040, набута ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , 26.01.2024 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, № М19-07-02 від 05.04.2022 за ціною 1 014 548,00 гривень, придбана за дорученням ОСОБА_5 (далі - Актив 4);
- квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2681269926040, початково набута у власність 16.01.2023 ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено в майбутньому, від 13.06.2019, вартістю, відповідно до висновку експерта від 11.12.2024 № 968/24-28 станом на дату набуття - 1 187 108,00 гривень, а згодом набута у власність ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , на підставі договору дарування від 01.03.2023 № 385 (далі - Актив 5);
- транспортного засобу марки та моделі Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN-код НОМЕР_11 , набутий дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу 0352607020 від 26.08.2023 за ціною 9 363 179,19 грн. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.06.2024 перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 (далі - Актив 6).
За фактом можливого незаконного збагачення ОСОБА_5 та вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, було розпочато кримінальне провадження № 62024140150000031 від 02.02.2024 року. В межах вказаного кримінального провадження на вищезазначені активи було накладено арешт, як на предмет кримінального правопорушення.
28.02.2025 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 скеровано до Івано-Франківського міського Івано-Франківської області суду для розгляду по суті. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 року у справі № 344/3755/25 вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 . Цією ж ухвалою скасовано арешти, накладені на зазначені активи. Ухвала набирає законної сили 15.04.2025 року.
У зв'язку з встановленням ознак необгрунтованості вказаних активів, закриттям кримінального провадження відносно ОСОБА_5 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України органом прокуратури здійснюється підготовка позовної заяви про визнання їх необгрунтованими та стягнення в дохід держави у порядку ст. 290 ЦПК України. Задоволення вказаної позовної заяви матиме наслідком стягнення вищезазначеного рухомого та нерухомого майна в дохід держави, а тому збереження цього майна за майбутніми відповідачами, створення умов, за яких таке майно не буде відчужено на користь третіх осіб, має вирішальне значення для повного та ефективного виконання остаточного судового рішення.
Разом з тим, на переконання органу прокуратури, особи, до яких у майбутньому будуть пред'явлені позовні вимоги та які на даний момент часу є власниками необгрунтованих активів, дізнавшись про початок судового процесу, можуть вжити заходів щодо відчуження таких активів на користь третіх осіб. Вказані обставини можуть призвести до втрати предмету спору, а відповідно ускладнити чи повністю унеможливити виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, що обумовлює необхідність негайного застосування заходів забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, прокурор у своїй заяві просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначені активи.
Крім того, прокурор у своїй заяві просив здійснити її розгляд без повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки останні, будучи власниками спірних активів, вільно здійснюючи правомочності щодо розпорядження таким майном, усвідомлюють можливість визнання активів необгрунтованими та стягнення їх в дохід держави, внаслідок чого можуть перешкоджати розгляду заяви про забезпечення позову та поставити під сумнів ефективність забезпечення позову. На додаток до цього, вказані особи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000031 від 02.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, вживали заходів щодо зняття арешту, який було накладено на вищезазначені активи.
2. Розгляд судом заяви.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим ст. 151 ЦПК України, подана з дотриманням правил, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України. Підстави для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
У судове засідання прокурор Стрільцов І.С. не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. До початку розгляду судом заяви, від прокурора також надійшли письмові доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких прокурором наведено доводи щодо того, що набуття ОСОБА_3 активу № 6 здійснювалося за дорученням ОСОБА_5 та є результатом спільних домовленостей ОСОБА_5 , його доньки ОСОБА_2 , яка також є дружиною ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що у матеріалах заяви про забезпечення позову містяться відомості про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були прямо пов'язані з ОСОБА_5 в силу родинних, сімейних та інших особистих стосунків між собою. Матеріали заяви про забезпечення позову містять також достатню сукупність відомостей, які дають можливість вважати, що набуття активів, про накладення арешту на які вирішується питання, здійснювалося вказаними особами за вказівками, дорученнями самого ОСОБА_5 , а формальне закріплення такого майна за цими особами пов'язано з необхідністю приховування необгрунтованості активів.
Крім того, суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є власниками частини спірних активів, були обізнані про існування кримінального провадження № 62024140150000031 від 02.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, оскільки не наполягали на реабілітації ОСОБА_5 при закритті кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України. В межах цього кримінального провадження на спірні активи накладено арешт, строк дії якого на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 року спливає 15.04.2025 року, про що вказані особи не можуть не знати. Відповідно в силу наявності стосунків з вказаними особами про ці обставини також обізнані і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що розгляд заяви про забезпечення з повідомленням вказаних осіб може створити перешкоди у розгляді цієї заяви та нівелювати ефективність заходів забезпечення в цілому. Тому розгляд заяви прокурора слід здійснювати без повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки прокурор у судове засідання не з'явився, а інші особи не повідомлялися про судове засідання з мотивів, що викладені судом вище, то фіксування судового процесу не здійснювалося.
3. Оцінка та мотиви суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 4 ППВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 встановлюється, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2022 року у справі № 568/525/21 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів, та їх стягнення в дохід держави, позивач, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України).
Отже, суд повинен проаналізувати можливість подальшого визнання активів необґрунтованими при вирішенні спору по суті. При цьому суд не здійснює розгляд пред'явлених вимог по суті чи оцінку їх обгрунтованості.
Судом встановлено, що предметом подальшого імовірного спору є наступні активи: 1) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту непорухомого майна 2723651526040; 2) транспортний засіб марки та моделі Volkswagen Touareg, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_8 ; 3) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 123023526101; 4) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2868510326040; 5) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2681269926040; 6) транспортний засіб марки та моделі Mercedez-Benz G 63 AMG 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN-код НОМЕР_11 .
Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо:
активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;
активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.
Таким чином, активи можуть бути предметом позову про визнання їх необгрунтованими та стягнення в дохід держави при дотриманні сукупності умов, зокрема: 1) набуті після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів"; 2) різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом; 3) кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного.
При цьому приписами ч. 4 ст. 290 ЦПК України визначено перелік осіб, до яких можуть бути пред'явлено позов про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави: до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" № 263-IX від 31.10.2019 року набрав чинності 28.11.2019 року.
З матеріалів заяви про забезпечення позову, зокрема, правочинів, які стосуються набуття права власності на спірні активи (а.с. 96-217), судом встановлено, що набуття спірних активів (виникнення права власності на них) здійснювалося після 28.11.2019 року. Окремі правочини були укладені до 28.11.2019 року, однак стосувалися набуття права власності на нерухоме майно (квартири), що буде створено у майбутньому, і передбачали виникнення права власності лише після створення такого майна, що мало місце вже після 2019 року.
Таким чином, судом встановлено, що спір стосується активів, які набуті після дня набрання чинності Законом України № 263-IX від 31.10.2019 року.
При дослідженні результатів моніторингу способу життя ОСОБА_5 , здійсненого Національним агентством з питань запобігання корупції (а.с. 27-42), судом встановлено, що вартість спірних активів становить 19 312 889 грн. 19 коп. Законних доходів ОСОБА_5 та членів його родини не було достатньо для придбання вказаних активів.
У свою чергу, з наданих матеріалів вбачається, що різниця між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_5 і членів його родини у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що був встановлений на день набрання чинності Законом України № 263-IX від 31.10.2019 року, тобто різниця перевищує мінімальну межу, встановлену на рівні 1 003 500 грн. 00 коп. При цьому, вартість таких активів у більш ніж на шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує законні доходи ОСОБА_5 , у зв'язку з чим в його діях було виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385-5 КК України.
З матеріалів заяви про забезпечення позову, зокрема, копії обвинувального акту (а.с. 74-92), судом встановлено, що за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385-5 КК України, було розпочато кримінальне провадження № 62024140150000031 від 02.02.2024 року. Предметом кримінального правопорушення були вищезазначені активи. Під час досудового розслідування вжито заходи забезпечення кримінального провадження та на спірні активи накладено арешти.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 року у справі № 344/3755/25 (а.с. 223-238) було закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 .
Смерть ОСОБА_5 також підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_12 від 20.03.2025 року (а.с. 71), актовим записом про смерть № 599 від 20.03.2025 року (а.с. 72-73).
Вищевикладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що активи, про накладення арешту на які просить прокурор, можуть бути визнані необгрунтованими на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України.
З наказів Державної екологічної інспекції України № 62-о від 02.03.2020 року (а.с. 49), № 447-о від 11.12.2020 року (а.с. 50), № 51-тр/р від 28.04.2021 року (а.с. 51), № 129-тр/р від 15.09.2021 року (а.с. 52), № 46-тр від 07.06.2022 року (а.с. 53), № 45-тр/т від 19.03.2024 року (а.с. 42) судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 займав посаду начальника Державної екологічної інспекції Карпатського округу - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, внаслідок чого відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 від 16.08.2005 року (а.с. 64) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною померлого ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_2 по момент його смерті.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_14 від 11.09.1985 року, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_15 від 21.02.2004 року, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.09.2023 року у справі № 352/1999/23, яке набрало законної сили 28.10.2023 року (а.с. 65-70) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , яка була донькою ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_2 », яке залишила собі після розірвання шлюбу.
У свою чергу, з заяви про забезпечення позову, додаткових пояснень прокурора, результатів моніторингу способу життя ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є особами, пов'язаними з ОСОБА_5 . Так, ОСОБА_4 неодноразово брала формальну участь (укладала договори) у придбанні нерухомого майна, фактичне володіння та розпорядження яким здійснював ОСОБА_5 , а у подальшому і набув право власності на таке майно. У свою чергу, ОСОБА_3 був задіяний у процесі придбання рухомого майна у виді транспортних засобів, у тому числі шляхом оформлення такого майна на нього. При цьому ОСОБА_3 , згідно додаткових пояснень прокурора, був близькою особою до ОСОБА_2 , тобто доньки ОСОБА_5 , а 19.07.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є фізичними особами, які спільно з ОСОБА_5 (у випадку ОСОБА_1 ) або за його дорученням (у випадку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) здійснили набуття у власність спірних активів. У зв'язку з цим судом встановлено, що до вказаних осіб може бути пред'явлено позов про визнання необгрунтованими таких активів і стягнення їх в дохід держави відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України.
Суд враховує, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 року (а.с. 223-238) до моменту набрання нею законної сили було залишено без змін арешти, накладені на спірні активи ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2024 року, від 07.06.2024 року, від 10.06.2024 року, від 12.06.2024 року, від 18.06.2024 року, а також ухвалами слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.06.2024 року з урахуванням ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.08.2024 року.
Ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 року (а.с. 223-238) набирає законної сили 15.04.2025 року, у зв'язку з цим строк дії арештів, накладених на активи, які були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України, спливає 15.04.2025 року.
Вищевикладені обставини вказують на те, що активи, щодо яких у подальшому планується подання позову про визнання їх необгрунтованими та стягнення в дохід держави, можуть бути вільно відчужені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості повернення такого майна, а отже, призвести до неможливості виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що особи, які можуть набути статус відповідача, до початку судового розгляду можуть вжити заходів по відчуженню належного їм майна, що може бути предметом позову, який буде поданий у майбутньому.
Наведене підтверджує зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту і предметом позову, який може бути, оскільки у разі задоволення позову такі необґрунтовані активи повинні бути стягнуті у дохід держави. Накладання арешту на цей актив є найбільш доцільним способом забезпечення цивільного позову і дозволить в майбутньому не вдаватися до накладення забезпечення на інше майно.
Також відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки майно (активи) залишається у їх володінні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення спору судом. Крім того, суду не надано інформацію, яка б свідчила про те, що у випадку винесення ухвали про забезпечення позову будуть порушені права третіх осіб.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви прокурора та вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власники не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявність жодних збитків, пов'язаних із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, повинні бути скасовані судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу (п. 1 ч. 13 ст.158 ЦПК України).
Згідно зі ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються, в тому числі, повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код для юридичних осіб, строк пред'явлення рішення до виконання тощо.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 268, 272, 273, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд
Заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, подану прокурором Стрільцовим Іваном Сергійовичем, особи, які можуть отримати процесуальний статус відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2723651526040, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Накласти арешт на транспортний засіб марки та моделі VOLKSWAGEN TOUAREG, 2021 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Накласти арешт на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 123023526101, яке належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2868510326040, яка належить ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2681269926040, яка належала ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на момент його смерті.
Накласти арешт на транспортний засіб марки та моделі MERCEDES-BENZ G 63 AMG, 2023 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_10 , VIN НОМЕР_11 , номер шасі (рами) НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три місяці.
Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Ісаакяна, будинок 17, код ЄДРПОУ: 45252419), а боржниками: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п'ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Роз'яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Головуюча суддя: Широка К. Ю.
Судді: Саландяк О. Я.
Олійник О. В.