15 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 564/2603/22
Провадження № 22-ц/4815/432/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Маринич В. В.
учасники справи:
апелянт - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 ,
позивач - Костопільська міська рада Рівненської області
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 січня 2023 року у складі судді Грипіч Л.А., ухвалене в м. Костопіль Рівненської області, повний текст рішення складено 18 січня 2023 року,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Костопільської міської ради Рівненської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті баби. В обґрунтування своїх позовних вимог пояснювала, що не може оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті баби на тій підставі, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому питання щодо оформлення спадщини може бути вирішене лише після надання їй судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
РішеннямКостопільського районного суду Рівненської області від 16 січня 2023 року вказаний позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини починати рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом суду визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини та обґрунтоване тим, що пропуск позивачкою встановленого строку для прийняття спадщини стався з поважної причини: юридичної необізнаності з порядком прийняття спадщини та наслідками несвоєчасного звернення до нотаріуса. Судом також взято до уваги визнання позову відповідачем - Костопільською міською радою Рівненської області.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 - адвокат Євгеюк Олександр Євстафійович оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі пояснює, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 через незалучення його (його опікунів) до участі у справі, суд неповною мірою з'ясував обставин, що мають значення для справи, а також порушив норми процесуального права, що в сукупності призвело до застосування норм матеріального права, які не підлягали до застосування. Зауважує, що позивачка ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, зазначила відповідачем Костопільську міську раду, тоді як належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Зазначає, що його довіритель ОСОБА_1 є
є рідним онуком покійної ОСОБА_3 , якому на день смерті баби виповнилося лише 11 років 3 місяці 6 днів, тобто він був малолітнім, і згідно розпорядження голови Костопільської районної адміністрації №326 від 03.09.2009 р. йому було надано статус дитини-сироти. Вказує, що спадкодавець ОСОБА_3 25.07.2012 р. заповітом заповіла все своє майно ОСОБА_4 , а у випадку, якщо він спадщину не прийме, або відмовиться від неї - ОСОБА_5 . Додає, що у спадковій справі є заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони спадщину не прийняли. Доводить, що у зв'язку із неприйняттям спадщини спадкоємцями за заповітом, до спадкування закликаються спадкоємці за законом, тобто онуки спадкодавця, і скаржник, як неповнолітній спадкоємець, не пропустив строк на прийняття спадщини, бо на момент відкриття спадщини був неповнолітнім, і має право на частку у спадковому майні, яка вираховується від кількості внуків, тобто дітей тих дітей спадкодавця, які б мали право на спадкування, якби вони були живі на час смерті спадкодавця. Зауважує також, що суд безпідставно визнав поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.09.2017 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №302.
За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №34688835, виданим 03.07.2012 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».
За вказаною адресою ОСОБА_3 зареєстрованою не була, що підтверджується довідкою №1206, виданою 19.10.2022 року КП «Управляюча компанія «Костопільське багатогалузеве житлово-комунальне підприємство».
На день смерті ОСОБА_3 проживала у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання в АДРЕСА_2 без реєстрації, що підтверджується довідкою №178, виданою 17.10.2012 року КЗ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Березнівської міської ради.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 стверджувала, що померла ОСОБА_3 є її бабою, і, відповідно, вона є спадкоємцем померлої, однак у строк, визначений законодавством, не подала до нотаріальної контори відповідної заяви про прийняття спадщини за законом, що залишилась після смерті баби, та вказувала, що на заваді їй стала юридична необізнаність з порядком прийняття спадщини та наслідками несвоєчасного звернення до нотаріуса, що не дало їй можливості своєчасно скористатися своїм правом спадкоємця та звернутися із відповідною заявою до нотаріальної контори у передбачений законом строк.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України №565/1145/17.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.
Таким чином, юридична необізнаність з порядком прийняття спадщини та наслідками несвоєчасного звернення до нотаріуса не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 зазначила відповідачем Костопільську міську раду Рівненської області.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 25 березня 2021 року у справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-11977св19).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідно до п. п. 2.1 п. 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Як вбачається із матеріалів справи, апелянт ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його матір'ю у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 вказано ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, матір'ю покійної ОСОБА_6 вказано ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
Таким чином, апелянт ОСОБА_1 є рідним онуком покійної ОСОБА_3 . На день смерті баби йому виповнилося 11 років і розпорядженням голови Костопільської районної адміністрації №326 від 03.09.2009 року ОСОБА_1 було надано статус дитини-сироти.
Як вбачається із відповіді призваного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дідовець А.Г. №287/01-16 від 18.06.2024 р., спадкодавець ОСОБА_3 25.07.2012 р. заповітом заповіла все своє майно ОСОБА_4 , а у випадку, якщо він спадщину не прийме, або відмовиться від неї - ОСОБА_5 . У спадковій справі є заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони спадщину не прийняли.
У зв'язку із неприйняттям спадщини спадкоємцями за заповітом, до спадкування закликаються спадкоємці за законом, тобто онуки спадкодавця, і скаржник, як неповнолітній спадкоємець, не пропустив строк на прийняття спадщини, бо на момент відкриття спадщини був неповнолітнім, і має право на частку у спадковому майні, яка вираховується від кількості внуків, тобто дітей тих дітей спадкодавця, які б мали право на спадкування, якби вони були живі на час смерті спадкодавця.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно (частина перша статті 1277 ЦК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Така позиція викладена Верховним судом у ряді постанов, зокрема, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22)).
У цьому спорі позов заявлено до Костопільської міської ради Рівненської області, тоді як належним відповідачем за встановлених обставин є апелянт - ОСОБА_1 , інший внук померлої спадкодавці ОСОБА_3 , який не був залучений до участі в справі, і права якого порушуються оскаржуваним судовим рішенням, і які підлягають поновленню.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Апелянтом при зверненні до суду із апеляційною скаргою сплачено судовий збір в розмірі 1818,00 грн., який підлягає стягненню з позивачки на його користь..
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Євгеюка Олександра Євстафійовича задовольнити.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 січня 2023 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Костопільської міської ради Рівненської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті баби відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.